Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность

Семченко О.

Вінницький торговельно-економічний інстиут, Україна

Проблеми розвитку експортного потенціалу підприємств будівельної галузі

В сучасних умовах кризового стану національної економіки України експорт може стати стабілізуючим фактором, що сприяє вирішенню багатьох економічних та соціальних проблем. Експортний потенціал розглядається в площині держави, регіону, галузі, підприємства. Проте початок формування експортного потенціалу усього господарського комплексу країни виходить від підприємства – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Експортний потенціал – найважливіша характеристика економічної потужності країни. Під експортним потенціалом розуміють здатність виявляти і постійно відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку відповідно до умов середовища, що постійно змінюється [1, с.69].

Рушійні сили сучасного економічного розвитку та експортного потенціалу країн визначаються, передусім, новими знаннями та здатністю підприємницького сектора своєчасно й ефективної їх сприймати. Звідси, роль держави полягає не у створенні конкурентного середовища як такого, а у наданні національним суб'єктам господарювання максимально сприятливих умов функціонування через опосередковану підтримку їх експортного потенціалу.

Найважливішим методологічним положенням управління експортною діяльністю підприємства є використання системного підходу. Він передбачає системне бачення функціонування підприємства як складної соціально-економічної одиниці. Суб'єкт управління експортною діяльністю має чітко уявляти основні функціональні елементи підприємства як системи, враховувати їхню роль та значення в експортній діяльності, можливості щодо адаптації до вимог зовнішнього середовища та забезпечення експортоздатності підприємства [2].

Ефективний експортний потенціал підприємства – це динамічно збалансована система ресурсів підприємства, використання яких забезпечує адаптацію до вимог цільового зовнішнього ринку, сталість і життєздатність підприємства як суб'єкта ЗЕД та оптимальну траєкторію руху (позицію) в межах релевантного зовнішнього середовища.

Структуру економічного потенціалу підприємства утворюють активи пропозиції та активи попиту, що забезпечують реалізацію, відповідно, внутрішніх і зовнішніх імперативів його функціонування та розвитку. Активи пропозиції формують ресурсну основу експортної діяльності – природно-ресурсний, трудовий, виробничий, технологічний та управлінський потенціал, а активи попиту – її маркетинговий, інфраструктурний та інформаційний потенціал, що забезпечують підвищення усталеності та адаптивності розвитку експортного потенціалу підприємства. Експортний потенціал підприємства є системним ресурсом, що володіє факторною доходністю, яку доцільно визначати за допомогою показників експортної вартості активів та експортного доходу підприємства [3].

Аналіз ринку деяких будівельних матеріалів, таких як керамічна плитка, сантехніка та натуральний будівельний камінь, дозволив встановити, що виробництво та експорт з кожним роком зростає. Розвитку експортного потенціалу промисловості будматеріалів сприяє сформована внутрішньогалузева структура матеріального виробництва, відносно високий рівень розвитку транспортного забезпечення експорту, наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, вигідне географічне положення країни. Разом з тим, необхідно відзначити недостатній рівень використання експортного потенціалу вітчизняної промисловості будматеріалів.

Результати дослідження особливостей розвитку експортного потенціалу промисловості будматеріалів України вказують на необхідність реструктуризації на сучасному етапі товарної номенклатури її експорту. Найбільш перспективним і економічно вигідним напрямком вдосконалення структури експортної бази галузі (з точки зору структури промислового виробництва, перспективи розвитку продуктивних сил, а також основних тенденцій розвитку світового ринку) є створення експортних потужностей у найбільш конкурентноздатних галузевих секторах.

Дослідження стану вітчизняних підприємств будівельної галузі дозволили встановити, що ті з них, які здійснюють експорту діяльність, доволі часто стикаються з проблемами, вирішення яких дало б змогу підвищити їх конкурентні позиції на світовому ринку. Серед основних причин слід відзначити недостатньо розвинений механізм підтримки та стимулювання підприємств на окремих етапах експортної діяльності. Останні можна поділити на два види: прямі – фінансове стимулювання, пряме інвестування акціонерного капіталу і державних кредитів; непрямі – надання різних форм податкових і митних пільг.

Таким чином, сьогодні виникає потреба в реорганізації системи управління підприємства за рахунок якісних структурних змін його експортного потенціалу. Для підвищення зацікавленості виробників експортної продукції у розвитку експортного потенціалу необхідна державна підтримка.

Література:

1. Селезньова К.В. Аналіз використання експортного потенціалу машинобудівного комплексу України в контексті світових інтеграційних процесів // Економічний часопис-ХХІ. – 2010. - №11-12. – С.68-73

2. Байдала Н.М. експортний потенціал: сутнісна характеристика, фактори формування та механізми стимулювання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/16235/1/81_Bajdala_153_154_Modern_Problems.pdf

3. Кобзєва К.В. Експортний потенціал підприємства: сутність і особливості формування // Проблеми економіки. – 2013. - №4. – С.281-285