Економічні науки/ 5.Управління трудовими ресурсами

К. е. н., доц. Бондарчук Л. В., Лобозінська І. П.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Роль персоналу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства

Ефективне функціонування будь-якої організації, насамперед, визначається ступенем розвитку її персоналу. В умовах сучасного швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність підприємства постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення його конкурентоспроможності на ринку, оновлення і зростання обсягів виробництва товарів чи надання послуг.

Питанням управління персоналом та його впливу на діяльність підприємства присвячені праці багатьох українських вчених: Гаврилюк І. В, Савеленко Г. В., Лунжак В. С., Мажник Н. А., Гнєдіч В. та ін. Проте, дана тема продовжує залишатись актуальною та потребує подальших досліджень.

Метою даної статті є дослідження шляхів удосконалення кадрового забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

У ринковій економіці підприємства функціонують в умовах конкурентної боротьби і їх основною конкурентною перевагою стає висококваліфікований персонал, як один з потенційних ресурсів розвитку. Це зумовлює необхідність постійно оцінювати і відстежувати відповідність трудового потенціалу співробітників, підрозділів, підприємства в цілому вимогам ринку [3, с. 76-77].

Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду, залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом позитивно впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і як результат, зростає обсяг виробництва продукції, її вартість, прибуток підприємства та ін. показники.

Розвиток персоналу являє собою системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу [1].

Управління конкурентоспроможністю персоналу може здійснюватися як на рівні організації, так і на рівні особистості працівника. На рівні організації управління розвитком персоналу з метою забезпечення належного рівня конкурентоспроможності працівників та передбачає оцінювання наявного трудового потенціалу, оцінювання потреб організації в персоналі відповідно до обраних цілей, завдань та визначеної стратегії управління, зіставлення фактичного трудового потенціалу компанії з її потребами у персоналі.

Слід зазначити, що головним напрямом для підвищення конкурентоспроможності підприємства є розробка ефективної кадрової політики, основними завданнями якої є навчання та розташування кадрів, профорієнтація та перепідготовка, підвищення кваліфікації персоналу, підвищення освітнього рівня персоналу, аналіз плинності кадрів та їх заохочення.

В умовах посилення конкуренції на ринку великого значення набувають такі складові конкурентоспроможності персоналу підприємства, як освіта, професійні знання, уміння та практичні навички; відповідність психофізіологічних і соціально-психологічних особливостей людини вимогам професії.

Також, велике значення для забезпечення конкурентоспроможності персоналу організації має стимулювання розвитку працівників і раціональне використання їх компетенції. Набуті працівниками в процесі професійного навчання знання, уміння і практичні навички не принесуть ніякої користі організації, якщо робітники чи фахівці з вищою освітою не зацікавлені їх реалізувати з максимальною ефективністю.

На даний час у світовій практиці розвивається такий напрямок у професійному розвитку персоналу, як використання програми CPD (Contіnuіng Professional Development). CPD передбачає безперервний професійний розвиток, процес активної участі в навчальній діяльності, за допомогою якого персонал підприємства постійно підвищують й удосконалюють знання, навички й особисті якості, протягом всієї професійної кар’єри. CPD дозволяє чітко визначити свої власні професійні потреби, і створити свій професійний план CPD [2].

Отже, основним чинником, що формує конкурентоспроможність підприємств є саме трудові ресурси. Трудовими ресурсами потрібно управляти відповідно до їх особливостей та умов зовнішнього середовища. Ефективними мають бути стратегічні плани щодо управління персоналом, створюватися новітні системи розвитку, заохочення та перекваліфікації найманого персоналу. Саме тому трудові ресурси слід розглядати не лише з економічного, але і з соціального аспекту. Роль персоналу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства важко переоцінити, тому що саме персонал створює продукцію, за рахунок реалізації якої підприємство отримує прибуток, створює імідж підприємства, генерує нові ідеї та впроваджує нові методи виробництва або управління.

Література:

1. Гнєдіч В. Організація та основні напрямки розвитку персоналу на підприємстві [Електронний ресурс] /В. Гнєдіч. – Режим доступу: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/2977
2. Мажник Н. А. Теоретичні основи управління професійним розвитком персоналу підприємства [Електронний ресурс] /Н. А. Мажник, Д. А. Костін. – Режим доступу: http://business-inform.net/pdf/2011/1_0/103_107.pdf
3. Савеленко Г. В. Удосконалення кадрового забезпечення конкурентоспроможності підприємства/ Г. В. Савленко, В. С. Лунжак// Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – №22 – 2012. – С. 76-79.