Великий Д.Ю.

Національний Університет Харчових Технологій, ЕіМ 4-1

Напрями підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств України

В сучасних умовах господарювання економіка України потребує створення певних умов для забезпечення підвищення конкурентоспроможності всіх її сфер, зокрема, сільського господарства. Підвищення конкурентоспроможності сільськогоспо-дарських підприємств забезпечить розвиток економіки інших галузей, що сприятиме загальному прогресу національного господарства в цілому.

Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств має характерні особливості, котрі пов’язані із: а) специфікою сільського господарства як виду економічної діяльності; б) значним рівнем конкуренції cеред сільськогосподарських товаровиробників; в) великою кількістю та різноманітністю виробників.

Щоб підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств необхідно застосувати необхідні інновації.

Інноваційна діяльність в сільському господарстві вимагає впровадження заходів з використання новітніх досягнень науки та техніки. Це удосконалення старих або створення нових знарядь праці, вирощування високопродуктивних, придатних для певної зони вирощування районованих сортів сільськогосподарських культур та порід тварин, впровадження наукових розробок і т. д.

Україна має значні можливості для розвитку аграрного сектору і перетворення його у високоефективну сферу економіки. Сприятливі ґрунтовокліматичні передумови, родючі землі та давні хліборобські традиції сприяють подальшому його розвитку, одержанню врожаїв сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Інноваційну діяльність у сільському господарстві запропоновано розглядати на чотирьох етапах: розробка новацій, їх апробація та перевірка, відтворення та впровадження у виробництво. Основною метою інновацій в аграрній сфері є забезпечення економічності та екологічності сільськогосподарського виробництва. Слід відзначити, що у сільському господарстві розробка інновацій і їх впровадження пов’язані переважно з виведенням нових сортів рослин, порід тварин, застосування нової техніки, новітніх ресурсозберігаючих технологій, використання яких у більшості випадків змінює характерні властивості сільськогосподарської продукції, та дозволяє оптимізувати процеси її виробництва. З урахуванням вимог науково-обумовленої класифікації, було розроблено набір ознак класифікації інновацій, що дозволяє раціонально організувати інноваційну діяльність в сільськогосподарських підприємствах.

Інноваційна діяльність є важливою складовою прискорення розвитку сільського господарства. Саме в агропродовольчій сфері, на відміну від інших сфер, розвиток інновацій відбувається більш повільно, що вимагає особливої уваги. Інноваційні процеси у сільському господарстві мають певні особливості, пов’язані з його специфікою, а саме: тривалий процес розробки; носять, переважно, покращувальний характер пов’язані з дослідження живих організмів; залежність від природнокліматичних умов.

Позитивними змінами щодо впровадження інновацій та новітніх розробок у виробництво є:

- підвищення ефективності виробництва сільськогосподарських підприємств;

- підвищення урожайності культур;

- підвищення рентабельності діяльності підприємств;

- підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках;

- підвищення якості продукції;

- зменшення використання енергоносіїв за рахунок впровадження енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій;

- економізація виробничих процесів та ін.

У той же час на шляху інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств виникають безліч бар’єрів і стримуючих чинників. Це внутрішні

(організаційні питання, недостатня кваліфікація співробітників, незабезпеченість інформацією), зовнішні (недосконалі відносини з фірмами конкурентами, неякісна продукція), економічні (значний ступінь ризику, доступність фінансування), ринкові (неврівноваженість попиту та пропозиції, нерозвиненість інноваційної інфраструктури, низька платоспроможність замовника) та проблеми державного регулювання (негативний вплив державного регулювання, недостатня активність держави у галузі, неврегульованість законодавства).

На шляху вітчизняних сільськогосподарських підприємств виникають безліч перешкод, вони не можуть конкурувати з діяльністю закордонних транснаціональних компаній. Сільськогосподарські підприємства не можуть собі дозволити новітні технології на рівні з закордонними сільгоспвиробниками. Впровадження інновацій зводиться до купівлі нової закордонної техніки та технологій, але в більшості випадків тієї, що була у використанні, більшість сільгоспвиробників продовжують експлуатувати морально і фізично зношену техніку та технології.

Література:

1. В.М.Данюка і В.М.Абрамова.  Нормування праці: Підручник  —К.: 2010. с.  

2. Васильнов В.Г. “Організація виробництва” –К: КМЕУ, 2008.

3. Волков О.І. Економіка підприємства (фірми) / О.І. Волков. - М.: Инфра-М, 2006. - 401 с. 

4. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово- господарської діяльності підприємств. – К.: Кондор. 2008, - 180 с.

5. Економіка підприємства: Навчальний посібник. Ч.1, 2. / Ю.Л. Александров, Е.А. Батраева, І.В. Петрученя, А.М. Смирнова, М.М. Терещенко; КрасГУ., 2010. - 258с.