Палазюк В., Пилипчук І., асист. Патраманська Л.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Оцінка ефективності внутрішньогосподарського контролю та виявлення його недоліків

         Актуальність теми. В умовах економічної кризи обґрунтованість і дієвість управлінських рішень залежить від внутрішньогосподарського контролю (ВГК), який виконує роль спеціального механізму «спостереження» на підприємстві. Передумовою ефективного розвитку будь-якого підприємства незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішньогосподарського контролю. Однак на практиці виникає багато проблем і питань. Внутрішньогосподарський контроль здійснюється на кожному підприємстві, але ефективність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього персоналу, матеріальних ресурсів та рівня знань управлінців для організації необхідної системи контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і, як наслідок, досить високі затрати, понесені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів [2].

        Питаннями, що пов'язані із внутрішньогосподарським контролем (ВГК) підприємства в різні часи займалися такі вітчизняні вчені-економісти, зокрема, С. Бардаш, М. Білуха, В. Бондар, М. Бондар, Т. Бутинець, А. Бутко, Н. Виговська, Л. Гуцаленко, В. Дерій, І. Дмитренко, І. Дрозд, С. Івахненков, Є. Калюга, М. Корінько, Р. Костирко, В. Цінник, В. Максімова, Є. Мних, Л. Нападовська, В. Пантелеев, В. Пархоменко.

Метою роботи є оцінка ефективності та обґрунтування недоліків системи внутрішньогосподарського контролю (СВК) українських підприємств.

На думку Бутинець Т.А., виробничі підприємства, які мають на меті подальше успішне функціонування і розвиток на ринку товарів, робіт та послуг, повинні щодня контролювати раціональне використання власних ресурсів; своєчасне і повне виконання зобов’язань перед державою зі сплати податків, зборів та інших платежів; своєчасну ліквідацію дебіторської та кредиторської заборгованостей; ефективну організацію бухгалтерського та податкового обліку та звітності, а також забезпечення її достовірності [1]. Для реалізації цієї проблеми доцільно створити службу внутрішньогосподарського контролю. Згідно з МСА 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль» категорія «СВК» - це всі внутрішні правила та процедури контролю,запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікації [7]. Погоджуючись з авторами, а саме з Дмитренко І.С., Пантелеєвим В.П., Гуцаленко Л.В., можна виділити найважливіші функції служби ВГК:

-       документування основних процесів підприємства та впровадження процедур ВГК;

-       оптимізація роботи всього підприємства та його документообігу, а також зниження ризиків і негативних наслідків їх впливу;

-       аналіз ефективності та продуктивності впроваджених процедур ВГК;

-       забезпечення раціонального ведення фінансово- господарської діяльності підприємства;

-       виявлення, запобігання та виправлення помилок і викривлень у фінансовій бухгалтерської звітності, а також її своєчасної підготовки;

-       забезпечення та контроль за збереженням активів, як оборотних, так і необоротних активів;

-       ефективне і результативне використання ресурсів, виявлення внутрішньогосподарських резервів, прийняття заходів до використання їх в інтересах підприємства;

-       дотримання вимог законодавства та надання достовірної звітності;

-       забезпечення чіткої і злагодженої роботи всього підприємства.

Служба ВГК на підприємстві створюється для незалежної перевірки виконання її працівниками своїх посадових обов'язків. Крім виконання основних функцій ВГК вирішує ряд питань, які виходять за рамки повсякденного бухгалтерського обліку. Сьогодні СВК не що інше, як багатофункціональний засіб контролю за наданням достовірної фінансової звітності підприємства в суворій відповідності з чинним законодавством і нормативно-правовими актами.

Серед науковців тривають дискусії щодо ефективності ВГК, зокрема Тихомиров А. вважає, що система внутрішньогосподарського контролю може бути визнана ефективною, коли:

-       затверджені та періодично переглядаються власниками документи, що встановлює стратегію і політику фінансової організації в області внутрішнього контролю;

-       затверджена стратегія і політика впроваджується менеджментом у практику на базі оцінки ризиків;створено необхідна інфраструктура, що дозволяє забезпечити ефективність контролів;

-       створені ефективні та безпечні канали доведення інформації;

-       проводиться незалежний моніторинг ефективності системи внутрішнього контролю [6].

Вимоги до ефективності системи ВГК підприємства наведено в табл. 1.

Таблиця 1.

Вимоги до ефективності системи ВГК

Відповідність стратегії

Аналіз і використання основних пріоритетів, які закладені в стратегічних планах підприємства

Необхідність результативності

Забезпечення вирішення поставлених завдань

Системність

Об'єднання контрольної та функції планування, делегування повноважень і відповідальності

Адаптивність

Негайне реагування контролю на зміни у вимогах внутрішнього і зовнішнього середовища

Оптимальність

Скорочення зайвого контролю, наслідком чого є додаткові витрати на збір і обробку інформації, що надходить

Економічність

Відповідність витрачених коштів ефективності контролю

 

Недоліки системи внутрішньогосподарського контролю мають місце, коли операційна результативність контролю не дозволяє керівництву або працівникам при звичайному виконанні ними посадових обов'язків на постійній основі виявляти або запобігати викривленню фінансової звітності.

Усі недоліки системи внутрішньогосподарського контролю поділяються на значні й істотні. Під значними недоліками прийнято розуміти такі недоліки системи внутрішньогосподарського контролю, що негативно впливають на здатність підприємства підготовлювати, затверджувати та випускати достовірну фінансову звітність відповідно до вимог. Викривлення є незначним, якщо воно, навіть у сукупності з іншими, можливо, існуючими, але не виявленими, не має істотного впливу на фінансову звітність підприємства. В іншому випадку дане спотворення інформації буде вважатися більш ніж незначним.

Істотні недоліки системи – це такі недоліки системи, через які виникає більш ніж незначна ймовірність того, що не буде попереджено або виявлено істотне викривлення показників річної або проміжної фінансової звітності підприємства.

Варто погодитись з думкою І. Дмитренко стосовно того, що основним недоліком системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві є відсутність нормативних матеріалів, які регламентують порядок організації внутрішньогосподарського контролю на підприємстві [4].

Основні недоліки системи внутрішньогосподарського контролю,які характерні для вітчизняних підприємств зводяться до наступного:

-       недотримання законодавчих обмежень при прийнятті на роботу обліково-фінансових та матеріально відповідальних працівників, порядку і періодичності їх перепідготовки;

-       невизначеність статусу осіб, відповідальних за здійснення внутрішньо-

-       господарського контролю та їх обов'язків;

-       не створено умов для збереження в установі коштів і матеріальних цінностей;

-       відсутність посадових інструкцій;

-       відсутність графіка документообігу та контролю за його дотриманням;

-       не дотримуються правила прийому документів на виконання;

-       не проводиться системно основний аналіз цільового та економного

-       використання всіх видів ресурсів [3].

З метою своєчасного усунення недоліків ВГК, доцільно їх вчасно виявляти та оцінювати. Процес визначення, оцінки та класифікації недоліків системи внутрішньогосподарського контролю підприємства складається з таких етапів: ідентифікація недоліків; розуміння і оцінювання недоліків; оцінювання ймовірності перекручування даних; оцінювання потенційної величини перекручування даних; визначення компенсуючих контролів; класифікація недоліків; оцінювання агрегованих недоліків [5].

Шляхи підвищення ефективності ВГК:

-       встановити обдумані стандарти, які сприймаються співробітниками;

-       встановити двостороннє спілкування;

-       уникати надмірного контролю;

-       встановлювати жорсткі, але досяжні стандарти;

-       винагороджувати за досягнення стандарту.

Отже, оцінка ефективності і недоліків системи внутрішньогосподарського контролю підприємства та звітності є істинно важливим етапом роботи СВК. Ефективність СВК будь-якого підприємства залежить від наявності компетентного і грамотного персоналу бухгалтерської та економічних служб із чітко прописаними правами і обов'язками, що регулярно підвищують професійну кваліфікацію, яка включає програми підготовки за такими напрямами, як зміни в бухгалтерському, податковому обліку та аудиті, методиці управлінського обліку, тощо. Також необхідно виявити і задокументувати всі недоліки системи, та основні причини їх виникнення, розробити коригувальні заходи, після чого знову піддати такий контроль тестуванню. Лише таким чином підприємство може переконатися, що система внутрішньогосподарського контролю, розроблена на підприємстві, ефективно функціонує і дозволяє з великою впевненістю стверджувати про відповідність фінансової звітності підприємства міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Список використаних джерел:

1.     Бутинець Т.А. Розвиток науки господарського контролю: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – 772 с.

2.     Виговська  Н.Г. Господарський контроль в Україні: теорія, методологія, організація: монографія / Н.Г. Виговська. – Житомир : ЖДТУ, 2008. – 532 с.

3.     Гуцаленко Л.В. Внутрішньогосподарський контроль: [навч. посіб.] / Л.В. Гуцаленко, М.М. Коцупатрий, У.О. Марчук. – К: ЦУЛ, 2014. – 496 с.

4.     Дмитренко І. Система внутрішньокорпоративного контролю: передумови запровадження та чинники ефективності /І. Дмитренко  //Бухгалтерський облік і аудит. – 2014. – № 5. – С. 41-51.

5.     Пантелеєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та організація: Монографія. – К.: Інформ.-аналіт. агентство, 2008. – 491 с.

6.     Тихомиров А. Ориентируясь на риски, или как оценивать внутренний контроль // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.iia-ru.ru/inner_auditor/publiation/member_articles/tihomirov/.

7.     International standard on auditing 400 «Risk assessments and internal control» [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.icisa.cag.gov.in/Background%20Material/RISK%20ASSt%20AND%20INTNL%20CONTROL%20ISA_400.pdf