Экономические
науки/7.Учет и аудит
к. е. н., доцент Даценко Г.В., Вовчок Ю.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного
університету
Податок
на додану вартість: суть, значення, проблеми та шляхи їх вирішення
Податок на додану вартість
(далі – ПДВ) є загальнодержавним,
непрямим податком на споживну вартість, що стягується з юридичних та фізичних осіб.
Він виконує яскраво виражену
фіскальну функцію. ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету.
Особливість цього податку полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на
фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній
фінансовий стан. Діючий порядок обчислення, справляння і адміністрування ПДВ в
Україні регламентується Податковим Кодексом України.
Питанням дослідження функціонування ПДВ займалися такі вчені, як О. Данилова, Б. Карпінський, В. Копилов, В. Мельник, Л. Новицька, М. Петренко, А.
Сігайов та інші.
На думку окремих науковців, прийняття та
реформування Податкового кодексу України дає можливість поліпшити
адміністрування ПДВ, зокрема, щодо здійснення бюджетного відшкодування. Незважаючи на значну кількість наукових праць,
присвячених податку на додану вартість, питання вдосконалення все ще
залишаються актуальними і до сьогодні.
Метою
дослідження є вивчення сутності, значення та основних проблем податку на додану
вартість.
В Україні ПДВ – один із головних податків податкової системи країни,
тому він є предметом широких дискусій серед науковців через зниження його
бюджетонаповнюючої ролі.
Податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та
сплачується відповідно до норм Податкового кодексу України, а саме розділу V [1].
Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку
діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на
суму, яка перевищує 1 000 000 гривень за 12 попередніх календарних
місяців.
Об'єктом оподаткування є операції,
пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом
чи експортом, а саме: продаж товарів (робіт, послуг) на митній території
України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами
оперативної оренди (лізингу); завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання
робіт (послуг), що здійснюються нерезидентами для використання або споживання
на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами
оренди (лізингу), застави, іпотеки; вивезення (пересилання) товарів за межі
митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за
межами митної території України [1].
Не вважаються об'єктами оподаткування
такі операції, які здійснюються суб'єктами господарювання. До них належать: випуск,
розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької
діяльності; обмін цінних паперів на інші цінні папери; передача майна в оренду
і його повернення після закінчення строку договору оренди; надання послуг зі
страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування; обіг
валютних цінностей; надання послуг з інкасації, розрахунково-касового
обслуговування, за кредитними і депозитними договорами; виплата заробітної
плати, дивідендів; надання брокерських, дилерських послуг; передача основних
фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні
корпоративні права; оплата вартості фундаментальних досліджень,
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок
державного бюджету [1].
Ставки податку
встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах 20 %, 0 % та 7 % ( по
операціях з: а) постачання
на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських
засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до
Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України; б) постачання на митній території
України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних
виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах
клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров’я) [1].
Нульова ставка
оподаткування застосовується щодо: експортованих товарів та супутніх експорту
послуг; поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що
використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод
України; поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують
міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або
вантажів за плату; поставок для заправки або постачання космічних кораблів;
поставок товарів і послуг магазинами безмитної роздрібної торгівлі, що
перебувають в митній зоні; послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної
території України за кордон.
До операцій, які не є
об'єктами оподаткування ПДВ відносяться такі операції, як: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми
управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг(емітовані)
суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України,
Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування обміну
зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової,
реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів; передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є
резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору
оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю(лізингодавцю) після закінчення
дії такого договору; сплати
орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу)
або за умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання
орендаря; передачі майна в
заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення
заставодавцю після закінчення дії такого договору; надання послуг із страхування і
перестрахування; оплати вартості державних платних послуг, які надаються
фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого
самоврядування та обов'язковість отримання (надання)яких встановлюється
законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу),
сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;
виплат заробітної плати, пенсій, стипендій,
субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за
рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому
законом; передачі основних фондів як
внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі
при ввезенні основних фондів на митну територію України(крім підакцизних
товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за
компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості
гудвілу) іншому платнику податку [1].
Слід
звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні,
допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це
зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який
включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо
включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки. Практика оподаткування
доданої вартості в Україні свідчить про досить напружену ситуацію в даному
сегменті податкових відносин, адже ефективна ставка ПДВ набагато менше
номінальної, що зумовлено недосконалістю сучасного механізму розрахунку
податкових зобов'язань, наявністю численних і не завжди економічно
обґрунтованих пільг. Особливо гострими та постійними проблемами є своєчасне відшкодуванням
ПДВ, а особливо для експортно-орієнтованих виробників, наявність можливостей
використання ПДВ для приховування реальних доходів [2].
В Україні подальше адміністрування ПДВ є
проблемним – ряд політиків та науковців радять відмінити цей податок і замінити
його податком з обігу. Головна причина – бюджетне відшкодування, яке на
сьогодні є проблемою. Можливість привласнити у значному розмірі бюджетні кошти
(у вигляді бюджетного відшкодування) та можливість державних службовців
отримати винагороду (хабар) за здійснення бюджетного відшкодування – є вкрай
привабливими перспективами за економічних умов проживання більшості громадян
(27 % населення проживає за межею бідності, а 70 % – на межі). Але ПДВ є
обов'язковим податком в країнах ЄС, до якого бажає приєднатися й Україна, і
відміна його є кроком назад від інтеграції до європейського податкового поля [3].
Головною проблемою, яку потрібно
вирішити у найближчий час, є створення діючого механізму попередження
незаконного повернення податку, адже застосування незаконних схем відшкодування
ПДВ при здійсненні експортних операцій породжує проблему зменшення капіталу в
економіці країни.
При дослідженні недоліків функціонування
ПДВ, можна запропонувати напрями вдосконалення механізму справляння ПДВ:
-
посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ
з бюджету;
-
скоротити перелік пільг, залишити тільки
такі пільги, що стосуються предметів першої необхідності;
-
спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме –
виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов’язкові платежі;
-
змінити дату виникнення податкового зобов’язання і відповідно
податкового кредиту.
Отже, можна зробити висновок, що основною проблемою ПДВ в Україні є
відсутність діючого і чіткого механізму щодо повернення надміру сплаченого ПДВ.
З набраним
чинності Податковим кодексом виникла ціла низка питань, які
потребують обов’язково
з'ясування. А саме, йдеться про процес бюджетного відшкодування
ПДВ та шляхи її адаптації до умов цього Кодексу, тому потрібно створити новий
механізм щодо повернення надміру сплаченого ПДВ і значно посилити контроль за
цією процедурою.
Література:
1.
Податковий кодекс України : від 14.05.2015 р. № 2755-IV // Відомості Верховної Ради України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2.
Двірник І.Б. Сучасні проблеми справляння ПДВ в Україні та шляхи їх
вирішення / І.Б. Двірник [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.confcontact.com/20130214_econ/2_dvirnik.htm