Принципи виборчого права в Україні

Шелудько О.О., студентка

Науковий керівник:

Журавльова А.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Дотримання демократичних принципів виборчого права забезпечує реальний характер волевиявлення народу та легітимність обраних представницьких органів влади. У міжнародно-правових документах зафіксовані загальновизнані принципи виборчого права. Воля народу відповідно до ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини повинна бути основою влади уряду, і ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитися згідно із загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Окремі теоретичні і практичні аспекти питання принципів виборчого права в Україні, розглядали у своїх наукових працях такі науковці як: М. І. Козюбра, О. Л. Копиленко, В. Ф. Мелащенко, В. Ф. Погорілко, В. М. Шаповал, Л. П. Юзьков та інші вчені-правники.

Принципи виборчого права України - це основні засади, керівні положення, що визначають сутність і зміст реалізації та гарантування виборчих прав громадян України і забезпечують передбачений Конституцією та законами України порядок організації і проведення всіх виборів у державі.[1]

Конституція України (ст. 71) визначає найважливіші принципи виборчого права, а саме: загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Конституційні принципи виборчого права є універсальними, оскільки стосуються всіх законодавчо встановлених видів виборів, що відбуваються в Україні.[2] Конкретизація конституційних принципів здійснюється у виборчому законодавстві.

Принцип загального виборчого права означає, що активне виборче право, тобто право обирати, мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Виборче право мають лише громадяни України, що пояснюється винятково важливою роллю виборів у процесі організації та діяльності держави і суспільства загалом. Зміст цього принципу полягає у неможливості обмеження виборчих прав громадян України через походження, соціальний чи майновий стан, расову чи національну приналежність, стать, освіту, політичні погляди, релігійні переконання, рід та характер занять.[3]

Проте забороняється застосування обмежень щодо участі громадян у виборчому процесі, які не передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 64 Конституції України окремі обмеження виборчих прав громадян можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. До того ж має бути зазначений строк дії цих обмежень, зокрема надзвичайний стан на території України може бути введено на строк від 30 до 60 діб.[4]

Принцип рівного виборчого права вказує на те, що громадянин України на тих чи інших виборах має лише один голос, який є рівнозначним голосу будь-якого іншого виборця, котрий бере участь у голосуванні. Виборець голосує на виборах лише один раз і на тій виборчій дільниці, де внесений у список виборців. Не може бути привілеїв чи обмежень у голосуванні на виборах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мови (ч. 2 ст. 24 Конституції України).[1]

Принцип рівного виборчого права мають і учасники виборчого процесу з пасивним виборчим правом. Така рівність виявляється у створенні однакових умов для осіб чи партій, які балотуються на виборах, у проведенні ними агітаційних заходів, у тому числі й через телебачення та радіомовлення, у створенні приблизно однакових за кількістю населення виборчих округів та встановленні загального для всіх порядку висування кандидатів тощо.[4]

Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип прямого волевиявлення передбачений і гарантований Конституцією України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ" (ч. 2 ст. 5).

Принцип вільних виборів означає, що виборець самостійно, без будь-якого тиску, вирішує - брати участь у виборах чи ні. Участь громадян України у виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Крім того, забороняється перешкоджання вільному волевиявленню виборців через застосування будь-якого примусу, в тому числі й через підкуп, обман, погрози, насильство тощо.[4]

Законодавством України не передбачено обов'язкового голосування, тому виборці юридично не зобов'язані брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, за умови голосування хоча б одного виборця. Участь у виборах - це громадянський обов'язок громадянина України.

Принцип таємного голосування, вказує на законодавчу заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборця (відеоспостереження, фотографування та ін.). Відмітки у бюлетені виборець має робити самостійно у спеціально обладнаній кабінці чи кімнаті, де повинен знаходитися сам. Якщо виборцем є особа, яка для реалізації свого права голосу потребує сторонньої допомоги (через неписьменність, ослаблений зір та ін.), то таку допомогу може надати найближчий її родич або стороння особи, яка не має якоїсь особливої особистої зацікавленості у результатах виборів, наприклад, не балотується на виборах, не є спостерігачем. Водночас члени виборчих комісій не можуть надавати таку допомогу.[1]

Виходячи зі змісту конституційних норм і загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення принципи виборчого права можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальними принципами виборів як основної форми безпосередньої демократії в Україні, поряд із зазначеними вище, є такі принципи: суверенності народу, повновладдя та єдиновладдя народу, безпосереднього волевиявлення народу; поєднання безпосередньої та представницької демократії, політичного плюралізму, законності та конституційності тощо.[4]

Спеціальними принципами виборів в Україні є: принцип багатопартійності виборів, публічності та відкритості виборчого процесу, організації виборів спеціальними незалежними органами, спеціального фінансування виборів, альтернативності та ін.[1]

Отже, Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони відносяться до всіх видів виборів, а їх проголошення як конституційної основи виборчої системи свідчить про справді демократичний характер формування виборних органів державної влади і місцевого самоврядування України та є вагомою передумовою демократизму конституційного ладу. Деталізація цих конституційних принципів здійснюється у виборчому законодавстві. Дотримання зазначених вище принципів дає можливість забезпечити проведення демократичних виборів, тобто таких, які б з великою точністю віддзеркалювали політичні погляди та уподобання виборців.

Список використаної літератури:

1. Шемшученко Ю.С. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 2 / Ю. С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. – 352 с.

2. Конституція України від 28.06.1996 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

3. Погорілка В.Ф. Конституційне право України: Підручник / В.Ф. Погорілка – К.: Наукова думка, 2002. – 261 с.

4. Конституційне право України. Академічний курс: підруч.: У 2 т. -Т. 2 / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. -800 с.