Історія/1. Вітчизняна
історія
К.і.н.
Ілляшенко Ю.Ю.
Черкаський
державний технологічний університет, Україна
Здійснення профілактики девіантної та
протиправної поведінки як пріоритетний напрям діяльності соціальних служб для
молоді в Україні (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ
ст.)
Наприкінці
90-х рр. ХХ ст – на початку ХХІ ст. в Україні одним із
пріоритетних напрямків діяльності центрів соціальних служб для молоді стала
профілактика девіантної поведінки та антисоціальних проявів у дитячому та
молодіжному середовищі. При проведенні соціально-профілактичної роботи фахівцями центрів ССМ особлива увага спрямовувалася на
неповнолітніх, які перебували на обліку в кримінальній міліції, безпритульних
та бездоглядних дітей, неповнолітніх та молодь, що звільнилися з місць
позбавлення волі. Cкладовим
елементом такої роботи у комплексі практичних заходів соціальних служб для
молоді стосовно боротьби з антигромадськими проявами у підлітковому та
молодіжному середовищі є лекційна робота (так, у 1998 р. спеціалісти центрів
ССМ прочитали 8 тис. 796 лекцій, якими було охоплено 251 тис. осіб); залучення молоді до театралізованих вистав;
застосування артотерапії; організація профілактичних екскурсій для
неповнолітніх, що перебувають на обліку в службах у справах неповнолітніх, до
виховно-трудових колоній; створення „телефонів довіри” (у 1998 р. їх
послугами скористалися понад 3 тис. осіб) [1]-[2]. В Житомирській
області, наприклад, було запроваджено нову форму соціальної роботи – так звані
„дні” управління у справах сім’ї та молоді та підпорядкованих йому служб.
Протягом таких „днів” районним відділам у справах сім’ї та молоді надавалася
методична, практична допомога, зокрема службі в справах неповнолітніх стосовно
здійснення заходів, спрямованих на профілактику правопорушень у дитячому
середовищі [3]. А спеціалістами Черкаського районного центру соціальних служб для молоді
протягом 2001-2005 рр. реалізувалася програма діяльності мобільного
консультативного пункту, метою якої стало забезпечення кваліфікованої групової
та індивідуальної соціально-педагогічної, соціально-медичної, юридичної,
психологічної консультативної допомоги дітям та підліткам. Серед таких явищ
найбільш розповсюдженими є вживання психотропних та наркогенних засобів, яке
тісно пов’язане з поширенням епідемії СНІДу (серед загальної кількості
ВІЛ-інфікованих відсоток ін’єкційних споживачів наркотиків складає близько
80 %), раннє статеве життя підлітків, що призводить до порушення здоров’я
(безпліддя, проблеми з психічним здоров’ям). Тому, беручи до уваги не лише
медичні, а й соціальні, психологічні, правові аспекти, профілактична робота
здійснювалася комплексно. Серед головних методів роботи консультативного пункту
– тренінги з використанням психомалюнку, адже за його допомогою можна
прослідкувати внутрішній конфлікт дитини між вибором здорового способу життя та
вживанням наркотичних речовин. Більшість учнів своїми малюнками довели, що на
цей вибір значний вплив має середовище, в якому перебуває підліток. Цю думку
підтверджують і названі причини вживання наркотичних речовин дітьми: приклад
батьків (68 %), інтерес (16 %), бажання здаватися дорослішим
(12 %), бажання бути схожим на однолітків (4 %) [4].
Та, незважаючи на
збільшення кількості заходів профілактики правопорушень, дослідження останніх
років свідчать про постійне зростання кримінальної активності неповнолітніх,
вагомим чинником якої є безпритульність та бездоглядність дітей. За даними
прес-релізу Міністерства внутрішніх справ, на 2002 р. в Україні було
зареєстровано 100 тис. безпритульних дітей, 14 % з яких не досягли
7-річного віку. У 2003 р. на облік у підрозділах кримінальної міліції у
справах неповнолітніх поставлено 29,8 тис. неповнолітніх, всього на обліку
перебувало 47,3 тис. таких осіб.
Вважається, що
60-80% випадків протиправної поведінки неповнолітніх є відсутність догляду та
контролю за поведінкою дітей з боку батьків. Дана гіпотеза підтверджується
наступними даними: з числа осіб, які в 2003 р. відбували покарання у виправних
колоніях, до засудження 42% не працювали і не навчалися (у 2002 р – 47 %),
58% виховувалися у неповних сім’ях (у 2002 р – 47 %), 9 % не мали
батьків (у 2002 р – 19 %), 6,5% перебували у спеціальних закладах
Міністерства освіти і науки України (у 2002 р. – 6 %),
у п’ятої частини таких неповнолітніх принаймі батько чи мати були засудженими [5].
Таким чином, девіантна та протиправна поведінка
неповнолітніх, дитяча злочинність – це наслідки недбалого ставлення батьків до
власних дітей, що є, певною мірою, відображенням реального стану справ стосовно
становища дітей у суспільстві, зокрема вирішення проблем бездоглядності та
безпритульності.
Література:
1. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей:
[аналітичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді] /
[упорядники: Драпушко Р.Г., Толстоухова С.В., Шатохіна О.К., Шамрай Л.І.]. –
К.: УДЦССМ. – 1999. – 140 с.
2. Соціальні служби – родині: Розвиток нових підходів в Україні (перевидання)
/ [за заг. ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної]. – К., 2003. – 128 с.
3. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект)
/ М.П. Перепелиця. – К.: Український ін-т соціальних досліджень,
Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.