СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ КОЛЕКТИВУ В СТРУКТУРІ УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Олійник Катерина Сергіївна

канд. псих. наук, доцент кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету

Система управління є однією з найдавніших структур людського суспільства, і розглядається одночасно і як мистецтво, і як наука. Одним з розділів науки управління є психологія управління, що включає в себе сукупність знань про природу впливу людини на іншу людину, групу або суспільство в цілому з метою зрозуміти і пояснити механізми цього впливу і способи його вдосконалення, методи отримання нових даних. Основними завданнями психології управління визначаються: опис психологічних явищ у колективі та приведення їх у систему, розкриття закономірностей і визначення причинних зв’язків між ними для розробки практичних висновків і рекомендацій, аналіз психологічних умов та особливостей діяльності, що робить ефективнішою роботу соціального педагога в колективі.

Підвищення ефективності управлінської діяльності вимагає застосування певних методів дослідження. Даний термін трактується як спосіб, шлях одержання необхідної інформації про психологічні явища у сфері праці й управління, психологічні особливості управлінської діяльності та учасників управлінського процесу [1].

Науковці розглядають різні підходи до класифікації методів в психології управління. Так, наприклад, Л.Орбан-Лембрик розподіляє психологічні методи на такі групи:

1. Психологічні методи вивчення особистості в системі управління.

2. Соціально-психологічні методи вивчення організації в структурі управління.

3. Методи, спрямовані на розв’язання управлінських завдань та прийняття управлінських рішень [3, с.38].

Розглянемо детальніше другу групу методів зазначеної класифікації. Під соціально-психологічними методами слід розуміти сукупність специфічних методів дії на особисті стосунки і зв’язки між працівниками, а також на соціальні процеси в колективі [2]. За баченням Г. Харченко, під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв'язки в колективі, сумлінне відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці, і навпаки, може знижувати трудову активність персоналу [4].

Соціально-психологічні методи базуються на використанні соціально-психологічних механізмів, що діють в організації, під якою розуміємо певну групу людей, колектив. До таких механізмів відносяться взаємини у формальних і неформальних групах, статусно-рольові реалізації особистості, соціальних потреб тощо. Основними джерелами інформації про соціально-психологічні явища в організації є: характеристики реальної поведінки, діяльності особистості й групи (вербальна і невербальна поведінка, вчинки і дії та ін.); особливості індивідуальної та групової свідомості (соціальні установки, ціннісні орієнтації, соціальні уявлення, очікування, переконання тощо); ситуації соціальної взаємодії; характеристики продуктів матеріальної і духовної діяльності особистості, групи та ін.

Застосування соціально-психологічних методів у психології управління переслідує мету забезпечення зростаючих соціальних потреб учасників управлінського процесу, їх розвитку, підвищення управлінської активності особистості та ефективної діяльності організації.

Група соціально-психологічних методів вивчення організації в структурі управління вирізняється своєю мотиваційною характеристикою, яка визначає особливості впливу, та об’єднує методи впливу, метод соціометрії, метод групового оцінювання особистості.

Методи впливу. Управлінська діяльність не існує поза спілкуванням і взаємодією, тому головною детермінантою взаємовпливу людей є її змістова характеристика. Методи впливу спрямовані саме на те, щоб виявити зміну поведінки і діяльності партнера по спілкуванню, здійснити регуляцію поведінки індивідів.

Методи впливу розподіляються на такі підгрупи:

– методи переконання. Здійснюють вплив на свідомість особистості через звернення до її критичного судження;

– методи навіювання. Процес впливу на психічну сферу людини пов’язаний із зниженням свідомості та критичності сприймання інформації;

– методи наслідування. Вплив на психіку людини з метою свідомого чи неусвідомленого повторення нею чиїхось вчинків, жестів, манер, стилю життя тощо;

– методи зараження. Вплив на емоційну сферу особистості з метою передачі, крім власне смислового впливу, емоційного стану від одного індивіда до іншого на психофізіологічному рівні контакту [1].

Метод соціометрії. Метод розроблений Дж. Морено. Застосовується під час дослідження емоційно-психологічних взаємин в організації. Соціометрична методика має на меті вивчення групової диференціації.

Використання соціометрії дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей в командах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємної неприязні деяких членів групи. Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона дуже корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по вдосконаленню відносин у колективі. Але вона не є радикальним способом вирішення внутрішньогрупових проблем, причини яких слід шукати не в симпатіях і антипатіях членів групи, а в більш глибоких джерелах.

Метод дає змогу соціальним педагогам виявити реальне місце особистості у групі за її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками тощо.

Соціометрична процедура може проводитися у двох формах. Перший варіант – непараметрична процедура. У даному випадку досліджуваному пропонується відповісти на питання соціометричної картки без обмеження числа виборів випробуваного. Якщо в групі вираховується, скажімо, 12 чоловік, то в зазначеному випадку кожен з опитуваних може вибрати 11 чоловік (крім самого себе). Таким чином, теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи в зазначеному прикладі буде дорівнює (N-1), де N- число членів групи. Точно так само і теоретично можливе число отриманих суб'єктом виборів у групі буде дорівнює (N-1). Зазначена величина (N-1) отриманих виборів є основною кількісною константою соціометричних вимірів. При непараметричної процедурі ця теоретична константа є однаковою як для індивідуума, що робить вибори, так і для будь-якого індивідуума, що став об'єктом вибору. Перевагою даного варіанту процедури є те, що вона дозволяє виявити так звану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособистісних зв'язків у груповій структурі. Однак при збільшенні розмірів групи до 12-16 осіб цих зв'язків стає так багато, що без застосування обчислювальної техніки проаналізувати їх стає дуже важко.

Метод групового оцінювання особистості. Цей метод базується на феномені групових уявлень про кожного як результат взаємопізнання в процесі спільної діяльності, спілкування і дає змогу отримати характеристики особистості через взаємооцінювання. За його допомогою оцінюють відповідні якості людини за поданим переліком з використанням прийомів: прямого оцінювання; ранжирування якостей; попарного порівняння та інших. Зміст якостей, що оцінюються, визначається цілями дослідження, а їхня кількість може бути різною в залежності від мети дослідження і, в середньому, коливається від 20 до 150.

Перевага даного методу полягає в тому, що дослідник сам ініціює явища, які його цікавлять, а не чекає їх появи. Експеримент реалізується як організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Психологічний експеримент може бути природним (базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах, тобто у спеціальних експериментальних умовах, які не порушують звичайного перебігу подій) і лабораторним (дослідження у штучних умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу).

Проаналізувавши дані, що стосуються соціально-психологічних методів управління для соціальних педагогів, можна зробити висновок, що представлені методи управління включають регулювання внутрішньо групових і групових відносин, управління окремими явищами і сторонами окремого життя, в якому відбувається формування суспільної свідомості, психологічної взаємодії в колективі, сумлінного відношення до праці. Отже, гостро постає проблема в необхідності розуміння і використання соціально-психологічних методів на всіх рівнях та етапах управління. Знання в даній області сприятимуть формуванню високоорганізованого колективу, де кожен окремий учасник зможе на найвищому рівні реалізувати свої можливості та потенціал, таким чином підвищуючи результативність діяльності колективу.

Література

1. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: навч.посіб. / Т.В. Дуткевич, О.В. Савицька. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 256 с.

2. Недашківський М.М. Менеджмент персоналу / М.М. Недашківський, Г.І. Євтушенко, Л.П. Гацька / ДПА України. Академія ДПС України. – Ірпінь, 2002. – 252 с. 6

3. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: посіб. / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с., с.38.

4. Харченко Г. А. Особливості соціально-психологічних методів в управлінні підприємством / Г. А. Харченко / Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 53 (1026). – С.178-181., с.178.