Тематична диференціація термінологічної лексики
дорожньо-будівельної галузі
Однією з
найактуальніших проблем у сучасному вітчизняному мовознавстві вважаємо
унормування галузевих термінологій, що зумовлено, перш за все, запитами держави
через відповідний статус української мови. Об’єктивна актуалізація проблеми
мовного дослідження галузевих термінологій визначила появу в останні
десятиріччя багатьох праць, у яких подається класифікація українських галузевих
терміносистем: автомобілебудівної (Н. Нікуліна), будівельної
(В. Марченко), гідромеліораційної (Л. Малевич), металургійної
промисловості (Н. Стаховська, Н. Ктитарова) та інші.
Метою нашої
публікації є виокремлення однієї з тематичних груп лексики в межах
термінологічного матеріалу дорожньо-будівельної галузі на основі встановлення
логіко-поняттєвого розбиття і структурування в межах науково пізнаного
фрагмента об’єктивної дійсності, що пов’язаний із таким видом людської
діяльності, як будівництво наземних автодоріг.
Логічно виправданим і більше наближеним до характеру
розподілу термінологічної лексики в межах галузі дорожнього будівництва є
тематичний розподіл досліджуваної термінології на ґрунті виокремлення базових
для виявлюваної в об’єктивній дійсності сфер діяльності й пов’язаних із ними
ядерних термінів. У зв’язку з цим можна дослухатися до думки лінгвістів, які
стверджують, що «у кожній термінологічній системі виділяється певна кількість
так званих базових термінів, що, будучи ключовими елементами в дефініціях і, відповідно, в породженні значень інших членів
терміносистеми, виступають у ролі структурно-функціональних ядер тематичних
груп термінів» [2; 3]. Ґрунтуючись на цих висновках, у термінології
дорожнього будівництва можна виділити чотири тематичні групи назв на
позначення: теоретичних досліджень у галузі дорожнього будівництва;
дорожньо-будівельних матеріалів; дорожньо-транспортних споруд; засобів
механізації для будівництва й ремонту автомобільних доріг [1].
Своєю чергою четверта тематична група –
«Засоби механізації для будівництва й ремонту автомобільних доріг» –
складається з таких підгруп: 4.1. Машини для підготовчих робіт; 4.2. Машини
для землерийних робіт; 4.3. Машини для ущільнення ґрунтів; 4.4. Машини
для виробництва й транспортування бетонних сумішей (бетонозмішувачі); 4.5.
Машини для переробки кам’яних матеріалів;4.6. Сортувальне й збагачувальне обладнання; 4.7. Сваєбійне обладнання; 4.8. Вантажопідйомні машини; 4.9.
Машини й обладнання безперервного транспорту; 4.10. Вантажно-розвантажувальне
обладнання; 4.11. Машини для ремонту й утримання всіх типів доріг; 4.12. Обладнання гідромеханізації.
Найбільшою
за лексичним складом є підгрупа 4.5.
Машини для переробки кам’яних матеріалів: 4.5.1. Щокові дробарки: за характером руху рухомої дробарної щоки:
з простим коченням, зі складним коченням;за конструкцією механізму: з
шарнірно-важільним, ексцентриковим, кулачковим; за ступенем рухомості: пересувні, напівстаціонарні, стаціонарні; 4.5.2. Конусні дробарки: за
конструкцією дробарного конуса: з положистим і крутим конусом; за конструкцією вала: з підвішеним, з консольним,
закріпленим у станині; 4.5.3. Молоткові дробарки: за кількістю
роторів: однороторні, багатороторні; за кріпленням дисків: вільнозакріплені,
жорсткозакріплені; 4.5.4. Валкові
дробарки (з гладкими, негладкими (карбованими, ребристими, зубчастими)
вальцями); 4.5.5. Млини: за типом
конструкції: кульові, вібраційні; за формою: циліндричні, конічні.
Найменшою за лексичним складом є підгрупа 4.1. Машини для підготовчих робіт: 4.1.1. Кущорізи (активні й пасивні).
4.1.2. Корчувачі. 4.1.3. Розпушники
або розпушувачі (причіпні й навісні).
Загальновідомо,
що терміни здатні передавати такі зв’язки між поняттями: родо-видові, частини й
цілого, суміжності в просторі або часі тощо. У процесі розбиття на тематичні
підгрупи термінів дорожнього будівництва простежується імпліцитний характер гіперо-гіпонімічних зв’язків.
Він виявляється, по-перше, через актуалізацію парадигмозначень гіперонімів
(напр., до терміна машина для підготовчих
робіт (гіперонім) гіпонімами будуть кущоріз,
корчувач, розпушник), по-друге, через розвиток синтагмозначень, коли гіпоніми
стають гіперонімами стосовно інших термінів-гіпонімів (напр., кущоріз активний, кущоріз пасивний; розпушник причіпний, розпушник навісний).
Отже,
тематична диференціація термінологічної лексики має до певної міри умовний
характер. Водночас таку класифікацію можна вважати суттєвим наближенням до
більш глибокого лінгвістичного пізнання структурності й системності в межах
відповідної галузевої термінології, що реалізуються в лексико-семантичних
класифікаціях на групи й відбивають структуру й системність того фрагмента
дійсності, який позначається відповідною термінологією.
Література
1.
Книшенко
Н. П. Українська дорожньо-будівельна термінологія: структура і семантичні
відношення : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 / Книшенко Наталія Петрівна. – Х., 2013. – 228
с.
2.
Нікуліна
Н. В. Становлення сучасної української термінологічної системи
автомобілебудування та ремонту транспортних засобів : дис. на здобуття наук.
ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 / Нікуліна Неля Василівна. – Х., 2004. –
256 с.
3.
Ступин Л. П. Онтологические и гносеологические аспекты
научной терминологии / Л. П. Ступин, К. Ю. Диброва // Словообразовательная
номинация в терминосистемах и норме. – Владивосток : ДВО АН ССР, 1987. – С.
188–196.