Душенок М.С.

Національний технічний університет України

«Київський Політехнічний Інститут», Україна

ТРУДНОЩІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Науково-технічним текстам притаманний особливий стиль, який відокремлює їх від інших типів текстів, що, в свою чергу, створює певні додаткові труднощі та проблеми, які можуть бути як лексичними, так і граматичними [1, с. 13].

Серед лексичних особливостей Карабан В.І. виділяє як вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна) та багатозначність слів (термінів), правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, особливості вживання загальнонародних слів в науково-технічних текстах, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, так і «фальшивих друзів» перекладача, які поділяються на псевдоінтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників, терміни-омоніми, етноспецифічна лексика, етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо [3, с. 12-13].

Говорячи про граматичні труднощі, які виникають при перекладі науково-технічного літератури Карабан В.І. виділяє особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення, адже в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо [2, с. 14].

Порівняно з українськими текстами, в англійських значно частіше вживається форми пасивного стану дієслова, а також дієприкметникові звороти та специфічні конструкції, одночленні номінативні й інфінітивні речення тощо.

Тексти з енциклопедії, підручника чи наукової книги зазвичай відрізняються зв'язним викладом інформації, наявністю не тільки поліскладових, але й поширених і складних, часом розгорнутих речень. Текст із технічного довідника зазвичай містить називні речення, тобто ті, що не мають у своєму складі присудка. Усі ці різновиди об'єднуються поняттям стилю, відчуженості емоційного забарвлення.

Власне стиль наукового тексту надає перекладачеві дуже широкі синтаксичні можливості: оскільки в побудові речення відсутня самостійна стилістична роль, при перекладі іншою мовою можливі різні граматичні перебудови та синтаксичні перегрупування (наприклад скорочення речення, об’єднання двох простих речень в одне тощо).

Зрозуміло, у різних мовах розміри речення наукового (та науково-технічного) тексту різні. Так, в англійській мові середнє, звичайне речення наукового тексту («академічного» характеру) не виділяється своєю довжиною, тоді як у німецькій мові речення, зазвичай, довгі і складні за своєю структурою. Однак, при перекладі з англійської на українську спостерігаються значні відхилення від граматичної, а також, синтаксичної структури джерела, але вони постійні та закономірні, відповідно до норм української мови.

Для перекладу англійського власне наукового тексту характерні інші прийоми перекладу, зокрема, необхідність не перегруповувати елементи речення, а розширювати всередині нього окремі словосполучення. Як приклад, розглянемо уривок із сучасної книги з теорії перекладу (з опущенням декількох речень) і його переклад на українську мову (Таблиц1).

Таблиця 1

Англійський оригінал	Український переклад
Relations between languages can generally be regarded as two-directioned, though not always symmetrical.	Відношення між мовами зазвичай розглядаються як двосторонні, хоча і не завжди як симетричні.
Translation, as process, is always uni-directioned: it is performed in a given direction "from" a Source Language "into" a Target Language.	Переклад як процес завжди має односторонній характер: він завжди відбувається у якомусь одному заданому напрямку, з мови-оригіналу на мову перекладу.
Throughout this paper we make use of the abbreviations: SL – Source Language, TL — Target Language.	Далі будуть використані скорочення МО — мова-оригінал, МП — мова перекладу.
Translation may be defined as follows: The replacement of textual material in one language (SL) by equivalent textual material in another language (TL)...	Поняття переклад можна визначити наступним чином: заміна текстового матеріалу однієї мови (МО) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (МП)...
The use of the term «textual material» underlines the fact that in normal condition it is not the entirely of SL text which is translated, that is replaced by TL equivalents.	Використовуючи термін «текстовий матеріал», ми підкреслюємо те, що в звичайних умовах перекладається, тобто замінюється еквівалентом на МП, не весь текст МО в цілому.
At one or more levels of languages there may be simple replacement by non equivalent TL material: for example, if we translate the English text What time is it? into French as Quelle heure estil ?	На одному чи декількох мовних рівнях може відбуватися звичайна заміна нееквівалентним матеріалом МП. Наприклад, якщо ми перекладаємо англійський текст «What time it is?» («Котра година?») французькою як Quelle heure estil?
There is replacement of SL (English) grammar and lexis by equivalent TL (French) grammar and lexis.	У даному випадку ми замінюємо (англійську) граматику і лексику еквівалентними граматичними та лексичними одиницями МП (французької).
There is also replacement of SL graphology by TL graphology – but the TL graphological form is by no means a translation equivalent of the SL graphological form...	Також відбувається заміна графіки МО графікою МП – але графічна форма цієї фрази МП ні в якому разі не є перекладацьким еквівалентом графічної форми цієї фрази в МО.
The term "equivalent" is clearly a key term, and as such is discussed at length below.	Термін «еквівалент» є, очевидно, ключовим терміном, і детально обговорюється нижче.
The central problem of translation practice is that of finding TL translation equivalents.	Центральною проблемою перекладацької практики є пошук перекладацьких еквівалентів в МП.
A central task of translation theory is that of defining the nature and conditions of translation equivalence" [5, с. 20-21].	Центральною проблемою теорії перекладу є опис природи перекладацької еквівалентності й умов її досягнення [5, с. 91-92].

У тексті МО представлені терміни, у тому числі широко вживані і загальнозрозумілі (такі як «translation», «grammar», «lexis»), разом із ними і більш спеціальна (як «equivalent», «equivalence», «Target-Language») і загальновживана лексика у своїх основних словникових значеннях («replacement», «relations», «use», «underlines» і т. д.). Цим обумовлюється широке застосування в тексті перекладу еквівалентів, що виключає можливість чи необхідність будь-якого вибору з числа варіантних відповідностей (навіть слово «level», що має кілька значень, у поєднанні «levels of languages» виключає застосування будь-яких перекладних відповідностей, крім як «рівень»). Усе це, звичайно, ще не характеризує специфіку англійського наукового тексту, так яка може зустрітися і в іншомовних текстах. Характернішим є інше: наявність таких сполучень слів і конструкцій, при перекладі яких закономірні і невелике поширення тієї чи іншої словесної групи (мікроампліфікація) або відома синтаксична перебудова [4].

Так, «is always uni-directioned» перетворюється на «завжди має односторонній характер», «it is performed in a given direction» – «він завжди відбувається у якомусь одному заданому напрямку»; «translation» – «поняття переклад» ( на початку другого абзацу уривка). Деякі з цих мікроампліфікацій, можливо, є і необов'язковими (наприклад, «у якомусь одному заданому напрямку», де виділені курсивом слова могли б бути опущені). У порівнянні з цими випадками розширення тексту приклади його стиснення, скорочення у перекладі поодинокі (наприклад, замість «throughout this paper» – «нижче»).

Що ж стосується синтаксичної перебудови, то вона може бути проілюстрована перекладом початку передостаннього абзацу, яке при дослівній передачі набуло б такої форми: «Використання терміну» текстовий матеріал «підкреслює той факт ...» (або ще варіант: «Використанням терміну» текстовий матеріали «підкреслюється той факт ...»). Ці два варіанти, у яких носієм дії виступає віддієслівний іменник абстрактного значення (у другому випадку в орудному відмінку при дієслові у формі пасиву), ще знаходяться у межах літературної норми, але поступаються ступенем природності і звичності тому, який вибраний в опублікованому перекладі, і є більшим відступом від граматичної форми оригіналу (введення дієприслівникового звороту: «Використовуючи ...» і займенника «ми» як підмета, який виражає носія дії).

Єдине, що у наведеному перекладі може викликати сумнів, це абревіатури двох основних понять у їхньому співвідношенні з повними їхніми назвами (мова-джерело і мова перекладу): літери в абревіатурах дані в зворотному порядку порівняно з послідовністю слів, що починаються цими літерами. Правильніше було б повні позначення дати у формі «вихідна мова» (що тотожно поняттю «мова-джерела»), а замість «мова перекладу» – «перекладна мова» (чи, можливо, краще сказати «мова перекладу або перекладна мова») [4].

Висновки, що випливають із аналізу такого обмеженого, хоча і типового матеріалу, слід сформулювати обережно й у досить загальній формі. Стилістичні вимоги до вибору слова у текстах подібного типу прямо протилежні тому, що спостерігаються у повсякденній мові і художній прозі. У величезній більшості випадків фрази типу: «I had two brothers», «I have no money», перекладаються українською мовою, як: «У мене було два брата», «У мене немає грошей». У технічному ж тексті або в науковому тексті дієслово «мати» не тільки доречніше, але й найбільш підходяще стилістично. У подібних випадках відмова від українського дієслова «мати» (незалежно від того, чи служить воно перекладом словниково-відповідних дієслів або передає інші слова) і вибір повсякденного обороту порушив би норму ділового чи наукового стилю.

Взагалі, якщо терміни бувають безпосередньо пов'язані з тематикою наукового твору і змінюються залежно від сфери знання, до якої належить текст, то слова, які виражають синтаксичні зв'язки між ними, зокрема, дієслова типу «мати», дієслова-напівзв’язки «бути», «представляти (собою)» і т. п., надзвичайно характерні для будь-якого наукового, а також і науково-технічного тексту. Очевидно, що саме ці дієслова, як характерна приналежність українського наукового та науково-технічного (частково також і документально-ділового) стилю, широко застосовуються у перекладі наукових текстів. Вище у перекладі англійського тексту: «Термін» еквівалент «є ... ключовим терміном ... Центральною проблемою теорії перекладу є пошук перекладацьких еквівалентів ...» (в оригіналі дієслівна зв'язка «is») [4].

Як ступінь термінологічної насиченості тексту та ступінь його синтаксичної складності, так і застосування «академічної» фразеології у перекладі залежить великою мірою від характеру того приватного різновиду наукового матеріалу, до якого належить перекладений оригінал. Чим він популярніший, чим більше у ньому використано елементів розмовно-побутового стилю або засобів образності, що відрізняють його від художньої літератури, тим більше відступають на задній план специфічні особливості строгого наукового стилю.

Отже, науково-технічна тексти мають власні стилістичні та граматичні особливості які необхідно враховувати при їх перекладі.

Література:

1. Бабченко О.М. Навчання технічного перекладу та реферування у школі./ О.М.Бабченко // Іноземні мови. —1999. — №2. — с. 11-13

2. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. Частина І. Граматичні труднощі при перекладі наукової та технічної літератури. — TEMPUS Флоренція – Страсбург – Гранада — Київ. 1997 — с. 278.

3. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури [Text] / В'ячеслав Іванович Карабан; — Вінниця : Нова Книга, 2001 — . Ч. 2 : Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. — с. 303.

4. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) посилання на останні абзаци (http://uchebnik.biz/book/177-osnovy-obshhej-teorii-perevoda-lingvisticheskie-problemy/55-specialnaya-nauchnaya-literatura.html)

5. Catford J. С. A linguistic Theory of Translation. London, 1967, p. 298