Мачушник О. О.
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Функціонально-практичні
характеристики дискримінативного впливу в англійській мові у діахронії
Початок 21 століття визначається
значною зміною соціальної атмосфери. Створення Європейської економічної зони,
розширення співпраці країн Європи та Америки, запровадження нових імміграційних
законів вимагає від людини нового століття підвищеного рівня толерантності і
політичної культури.
Основною тенденцією сучасного
суспільства є мультикультуралізм та плюрилінгвізм, які полягають у гармонійному
поєднанні різних культур та мов у межах однієї держави. Згідно Загальної
декларації прав людини, головною ціллю кожного народу та кожної держави є
сприяння забезпечення прав і свобод кожної людині, яка від народження є вільною
і гідною у своїх правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального
походження, майнового, станового або іншого становища [1]. Формування
толерантного суспільства неможливе без розмежування кордонів допустимої
поведінки, зокрема мовленнєвої. У зв’язку з цим виникає необхідність
дослідження упередженого ставлення, як основи дискримінації окремих індивідів
та їх груп. мовленнєвих одиниць, використання яких є неприпустимим у світлі
сучасних суспільних змін.
Змістові та
функціонально-прагматичні особливості мовних одиниць наразі користуються
підвищеною увагою дослідників у зв’язку із тенденцією до антропологізації
сучасних наук гуманітарного напряму, зокрема лінгвістики. Хоч і існує ряд
досліджень вітчизняних (Ю. Платонов, Х. Зандкюлер, О. Андрієнко, В. Сластьонін,
Л. Безугла) і закордонних науковців (Д. Лакофф, С. Нейберг, Д. Кенрік, Р.
Чалдіні, С. Фейн) з цього питання, проте вивчення явища дискримінації у діахронії
дотепер ще не було об’єктом комплексного філологічного дослідження.
Актуальність дослідження, з одного боку, обумовлена увагою лінгвістики до
раніше маргінальних явищ, таких як дискримінація, яка довгий час вважалась
сферою цікавості суспільних наук, а з іншого − незначним ступенем
освітлення даної теми, а саме, її лінгвальних параметрів.
Досягнення мети комунікації неможливе
без планування діяльності за допомогою стратегії та тактики. Стратегію зазвичай
розглядають як мистецтво керівництва, засноване на правильних прогнозах щодо
мети, а тактику − як прийоми, способи досягнення цієї мети. В основі
лексичного значення слова «стратегія» лежить ідея планування дій, пов'язаних із
соціальною конфронтацією.
Як зазначає І. П. Тарасова, у
загальному значенні «стратегія» включає в себе планування побудови процесу
мовного взаємодії в залежності від конкретних умов спілкування і особистостей
комунікантів, а також реалізацію плану, тобто лінію бесіди [4].
У прагмалінгвістиці поняття
«стратегії» розуміють як загальний план ведення діалогу, схему мовних дій.
Стратегія, або план поведінки, яка детермінується наміром і метою, є
визначальним чинником у здійсненні вибору тих способів і засобів, які
дозволяють досягти мети, наскільки це можливо, відповідно до знань (досвіду),
бажань і установок суб'єкта, що стоять за планом дій. Таким чином, мовна
стратегія, в даному функціональному аспекті, являє собою схему певних дій у
рамках комунікативного процесу, визначальний вибір мовних засобів і способів
вираження певного змісту, безпосередньо пов'язаного з досягненням мети.
Слідом за І. О. Романченко, ми
виділяємо наступні 18 тактик, отриманих у ході аналізу корпусу дискримінаційних
висловлювань: тактику негативної критики, звинувачення, гіперболізації, дисфемізації,
аргументації, мітигації, порівняння, акцентування національності, вказівки на
неспроможність, порівняння, відчуження, тактику підкреслення рідкісності факту,
недовіри, іронії, тактику заклику до дій апелювання до національної свідомості,
образи, повчання та погрози. Зазвичай тактики поєднуються, зокрема тактика
звинувачення часто поєднується з тактикою гіперболізації, відчуження або
мітигації, тактика співчуття з тактикою аргументації тощо. Прояв нових тактик
дискримінації є нескінченним явищем, оскільки нові види дискримінацій виникають
постійно у зв’язку із щоденними змінами у суспільно-політичній ситуації в
країні [2].
Задля дослідження
усіх елементів дискримінативного дискурсу у їх взаємозв’язку між собою, ми
вирішили застосувати власний комплексний метод аналізу дискримінаційного
дискурсу, з огляду на відсутність останнього у сучасних мовознавчих практиках.
Суть комплексного методу аналізу дискримінативного дискурсу полягає у поєднанні
прагматичного аналізу із рядом дослідницьких методик, таких як теорія
концептуальної метафори/метонімії, концептуальний аналіз, звернення до
когнітивних ммеханізмів і процесів. Поєднання традиційних та новітніх методик
унеможливлює суб’єктивне трактування результатів дослідження за рахунок
формалізації та використання методологічного алгоритму аргументації висновків.
У ході дослідження нами були введені поняття глибинної та поверхневої
прагматичних структур, аналогічних глибинним та поверхневим синтаксичним
структурам Н. Хомського, запозичених вченим із спекулятивної граматики,
розробленої філософським напрямом модистів.
Комплексний
когнітивно-прагматичний метод полягає у покроковому аналізі певного уривку
комунікативної діяльності з урахуванням контекстуального фону, а саме
вербальних та невербальних чинників. У рамках
дослідження нами було проаналізовано художні твори давньоанглійського,
середньоанглійського, ранньоновоанглійського та пізньоновоанглійського періодів
загальною кількістю близько 1600 сторінок. Найменшу кількість фрагментів
аналізу було відібрано із творів давньоанглійського періоду (5), що, скоріше за
все, свідчить про досить високий рівень толерантності. Середньоанглійський
період представлено 30 уривками. ранньоновоанглійський − 42 уривками, а
пізньоновоанглійський − 186 уривками. Продемонструємо комплексний
комунікативно-прагматичний метод на прикладі фрагменту староанглійського
періоду.
Задля ілюстрації
давньоанглійського періоду нами було обрану фрагмент поеми «Джудіт» із
манускрипту «Беовульф» [5]. Контекст подій є необхідним задля аналізу поеми.
Під час гучного банкету в асирійському таборі генерал асирійців Холоферн
наказує привести до його шатра вродливу вдову-єврейку Джудіт, у яку він
закохався.
«Then, corrupt with sin, he said that they should bring the blessed maid to his bed, hasten to fetch her, heaped high with fair garlands and adorned most richly with the brightest rings.
Then, the barons did as their bold prince had bid; the retainers quickly went
to the guest room. The men did find there that fairest of maidens, wise Judith;
then, the warriors began to lead radiant
maid to the tent, where ruler rested, into the tall pavilion where the prince
lie each night, as was
that chief of champions’ custom. There was a fair fly-net, all of gold, which
fell about the
chieftain’s bed, so the baleful one, that master of men, might gaze through it
upon any son of heroes
who might seek him there; he could see when his soldiers did approach him, but
not a man could gaze on the general unless that headstrong one ordered his heroes, commanded
them closer to that chieftain, nearer to him, champions come for counsel.
Then, the barons quickly brought her to his bed, that wise maiden. The
stouthearted warriors went to
tell their high lord that the holy lady was brought to his pavilion. The famous prince became blissful then; he thought of the bright maid,
to defile with impurity and disgrace».
Генерал бажає бачити перед собою Джудіт, тому наказує
воїнам привести її, саме привести, а не запросити, чи поцікавитись, чи вона не
захоче відвідати покої генерала. Холферну не важливе бажання жінки, він ним
анітрохи не цікавиться (…he said that they should bring the blessed maid to his bed, hasten to fetch her).
Ставлення до жінки як до безмовної та безправної істоти відображається у
поведінці генерала. Останній вдається до тактики вимоги, щоб змусити воїнів
привести до нього дівчину. Перший дискримінативний маркер реалізується на контекстуальному
рівні, з огляду на те, що жінка була позбавлена права вибору чи відмови. Невербальна реакція охоронців на вимогу
генерала також представлена у вірші: Then, the barons quickly brought her to his bed, that wise maiden. Окрім того, автором висвітлена невербальна
поведінка самого Холферна після того, як його наказ було виконано: The famous prince became blissful then; he thought of the bright maid, to defile with impurity and disgrace. Загалом, імплікатуру They should bring… можна визначити як ЖІНКА СЛУХАЄТЬСЯ МЕНЕ. Структуру
даного фрагменту можна зобразити за допомогою концептуальної метафори УСІ ЖІНКИ
− РАБИНІ. Етапи даного
дискримінативного дискурсу можна позначити метафоричними номінаціями (1) наказ
жінці (стосовно жінки) (2) беззаперечне виконання.
Отже, гендерна
дискримінація постає у вигляді наказу на підставі низького соціального статусу
жінки та її несамостійності та залежності від чоловіків її оточення. Гендерна
дискримінація у цьому випадку спрямована на утримання жінки у позиції
підлеглого та збереження традиційної гендерної стратифікації суспільства.
Література:
1. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. //
Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. –
С.18‑24.
2. Романченко І.О. Тактики стратегії дискримінації у
німецькомовному публіцистичному дискурсі / І.О. Романченко // Вiсник
Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна. – Романо-германська
філологія. Методика викладання іноземних мов. – 2012. – № 1002. – Вип. 69. – С.
27–33
3. Сухих С. А. Речевые интеракции и стратегии / С. А.Сухих //
Языковое общение и его единицы. – Калинин: Калининск: КГУ. – 1986. – С. 71–76
4. Тарасова И. П. Речевое общение, толкуемое с юмором, но
всерьез / И. П. Тарасова. – М.: Высшая школа, 1992. – 175 с.