Студентка Асадова Е.С.

Науковий керівник: Мартинов М.П., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

ОБМЕЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНГО СТАНУ

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина є головним обов’язком держави. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Тому, питання обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина посідає важливе місце.

Аби такі обмеження мали місце потрібні істотні підстави, які призводять до порушення повсякденного ритму життя суспільства. Основний Закон держави чітко зазначає випадки, в яких конституційні права та свободи можуть обмежуватись. Відповідно до ст.64 однією з умов можливості такого обмеження є введення надзвичайного стану. При цьому, певні, перераховані у даній статті, права і свободи не можуть бути обмежені навіть за умови настання надзвичайного стану. Так, не можуть бути обмежені права і свободи, такі як: рівність громадян перед законом; право на зміну громадянства; право на життя; право на повагу до гідності людини; право на свободу та недоторканість; право на житло; право на шлюб; право на захист прав і свобод;право знанти свої права та обов'язки; неможливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності та інші, адже вони мають забезпечуватись за будь-яких обставин.

Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитись в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування
відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення
загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального
функціонування національної економіки, органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а
також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у
здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та
прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії
цих обмежень [1]. Отже, з самого визначення поняття «надзвичайний стан», наведеного в ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану», виводиться твердження про те, що введення режиму надзвичайного стану в державі або в окремій її місцевості може супроводжуватись тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод людини та громадянина. У даному Законі наводиться вичерпний перелік таких обмежень. Введення інших обмежень забороняється [1].

Крім названого вище закону та Конституції України про необхідність обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в умовах надзвичайного стану говориться в багатьох міжнародно-правових актах, ратифікованих Верховною Радою України. Так, відповідно до ст.4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права державам дозволено вживати тимчасових заходів на відступ від деяких їхніх обов'язків за Пактом «під час надзвичайного стану в державі, при якому життя нації знаходиться під загрозою», але тільки «в такій мірі, в якій це обумовлено гостротою становища» [2].

Дані обмеження ставлять на меті відновлення правового, економічного або політичного ладу, який дозволить індивіду та суспільству в цілому використовувати свої права і свободи в тому  обсязі і на тих умовах, які існували до виникнення обставин, що стали підставю для введення режиму надзвичайного стану [3].

Обмеження прав і свобод людини та громадянина повинні бути направлені лише на забезпечення державної і територіальної єдності країни, стабільність її політичного режиму. Тому доцільним буде закріпити певні критерії правомірності обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в умовах надзвичайного стану на конституційному чи законодавчому рівні.

І не слід забувати, що є метою обмежень прав та свобод людини та громадянина: відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, нормалізація обстановки тощо. Тож, тимчасове обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в умовах надзвичайного стану в деяких випадках є необхідним.

Література:

1. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16.03.2000 р. № 1550-III [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1550-14

2. Про економічні, соціальні і культурні права [Електронний ресурс] : Міжнародний пакт прийнятий 16.12.1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_042

3. Возгрін С.Ю. Щодо питання тимчасового обмеження прав і свобод особи в умовах надзвичайного стану [Електронний ресурс] / С.Ю. Возгрін // Міжнародна наукова інтернет-конференція. – Режим доступу : http://intkonf.org/vozgrin-syu-schodo-pitannya-timchasovogo-obmezhennya-prav-i-svobod-osobi-v-umovah-nadzvichaynogo-stanu/