Психологія і соціологія/ 7. Загальна психологія

К. психол. н. Знанецька О.М.

Дніпропетровський Національний університет імені Олеся Гончара

Показники гендерної ідентичності молоді з різним рівнем самооцінки

Поняття «ідентичність» означає самовизначення соціального суб’єкта, процес емоційного самоототожнення людини зі значущим об’єктом, внутрішня безперервність і тотожність особистості [3]. Ідентичність розглядається як когнітивна система, основною функцією якої є регуляція поведінки особистості.

Набути ідентичності і оволодіти нею – означає: по-перше, відчути себе як незмінну особистість, що не залежить від ситуації; по-друге, відчувати минуле, сьогодення та майбутнє як єдине ціле [2]. Набути гендерної ідентичності означає прийняти ті психологічні якості й моделі поведінки, цінності, ідеали, ролі, моральні якості, які суспільство приписує людям залежно від їх біологічної статі.

Гендерна ідентичність має соціальне походження: засвоєні індивідом категорії соціальної ідентичності дають можливість людині пізнавати себе як особистість, що відрізняється від інших. Але гендерна ідентичність входить в структуру ідентичності особистісної і розглядається як синтез всіх характеристик людини.

Гендерна ідентичність – це, власне, усвідомлення індивідом своєї статевої належності, переживання ним своєї маскулінності/фемінінності та готовність виконувати визначену статеву роль [1].

Гендерна ідентичність також визначається як аспект самосвідомості особистості, як процес набуття статево відповідних якостей, або як результат засвоєння статево відповідних якостей.

Дослідження показників гендерної ідентичності молоді з різними показниками самооцінки було проведено на базі Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара у 2013-14 роках. У ньому взяли участь 120 юнаків різних курсів, з різних факультетів. Вік досліджуваних – 17-22 роки.

На першому етапі було проведене дослідження самооцінки за допомогою методики С.А.Будассі.

Для визначення ступеню андрогінності, маскулінності чи фемінінності досліджуваних була використана методика «Маскулінність-фемінінність» (BSRI) С.Бем [44].

На другому етапі дослідження у кожної з трьох груп було визначено переважаючий тип гендерної ідентичності: за допомогою С.Бем та за допомогою Фрайбурзького особистісного опитувальника (FPI). Дослідження виявленості кожного типу гендерної ідентичності проводилося у відповідності зі статевими розбіжностями: кожну з трьох груп було поділено на хлопчачу та дівочу.

Для статистичної обробки результатів нами був обраний t-критерій Стьюдента.

В ході дослідження було виокремлено три групи респондентів: юнаків з низьким рівнем самооцінки, юнаків з середнім рівнем самооцінки та юнаків з високим рівнем самооцінки. Показано, що серед молоді взагалі переважна більшість має середній рівень самооцінки (54 %). З високим рівнем самооцінки – 27% та з низьким – 19 % юнаків відповідно.

Було досліджено у кожній з груп переважаючий тип гендерної ідентичності.

Показано, що у молоді з різними рівнями самооцінки представленість гендерно-типових ознак статистично не відрізняється. Однак, дівчата та хлопці з середнім рівнем самооцінки мають переважно андрогінний тип гендерної ідентичності, в той час як дівчата з низьким рівнем самооцінки мають переважно гендерно-типові фемінінні якості, а хлопці з низьким рівнем самооцінки мають переважно гендерно-типові маскулінні якості. Водночас, у молоді з високим рівнем самооцінки ці якості (гендерно-типові) представлені гармонійно, без яскраво-виражених якостей.

Можна говорити про те, що концептуальна гіпотеза нашого дослідження про існування відмінностей представленості типу гендерної ідентичності у юнаків з різним рівнем самооцінки була підтверджена частково. Показано, що у молоді з різними рівнями самооцінки представленість гендерно-типових ознак статистично не відрізняється (за методикою С.Бем). Статистично значущі відмінності виявлені за допомогою дослідження за методикою FPI. Встановлено, що вираженість гендерно-типових ознак у хлопців та дівчат з високим та середнім рівнем самооцінки статистично відрізняється. Дівчата та хлопці з середнім рівнем самооцінки переважно мають андрогінний тип гендерної ідентичності. В той час як дівчата з високим рівнем самооцінки мають гармонійну вираженість фемінінних якостей (без критичних значень). Хлопці ж, в свою чергу, мають гармонійну вираженість маскулінних якостей (без критичних значень та похибок).

Перспективою подальшого дослідження є збільшення вибірки для встановлення статистично-значущих відмінностей та розширення поля дослідження; вивчення інших психологічних факторів, що можуть впливати на самооцінку та представленість гендерних характеристик серед молоді.

Література:

1. Гордонова М. М. Соціально-психологічні чинники становлення статево-рольової ідентифікації підлітків: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук: 19.00.04 / Гордонова Марія Миколаївна. - Київ, 2006 р. – 20 с.

2. Максименко С. Д. Синдром „професійного вигорання” та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти / С. Д. Максименко, Л. М. Карамушка, Т. В. Зайчикова – К. 2004. – 83 с.

3. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон— М.: Прогресс, 1996. – 344 с.