Історія / Історія України / Вітчизняна історія

   Кандидат історичних наук,    Нікітенко К.В.

Львівський  інститут менеджменту, Україна.

 

ФУНКЦІОНУВАННЯ      УКРАЇНБАНКУ     В     УМОВАХ   ВІДБУДОВЧОГО    ПЕРІОДУ (1922-1925 рр.).

     

      Соціально-економічні експерименти “воєнного комунізму”: буквальна побудова   утопічного  суспільства, щире переконання у “непотрібності грошей при соціалізмі”, як наслідок, категоричне заперечення і відмова від ринкових регуляторів і механізмів аж до ліквідації банківської системи, все це мало непоправні наслідки для економіки країни. Глибока криза, що супроводжувалася стрімким знеціненням грошових знаків та зростанням бюджетного дефіциту, який на початок 1920-х рр. досяг 99% бюджету, - країна стояла на порозі абсолютного економічного колапсу. В таких умовах, маючи на меті збереження влади, більшовики пішли на певні економічні поступки. Була запроваджена Нова економічна політика, одним із ключових завдань якої стала відбудова знищеної фінансово-банківської системи. Спочатку Держбанк, а потім і допоміжні спеціалізовані кредитні інститути відновили свою діяльність.

       Всеукраїнський кооперативний банк (Українбанк) розпочав свою діяльність з липня 1922 року. Головним його завданням стало здійснення банківського обслуговування всіх видів кооперації в Україні. 

           Українбанк в Україні розвивався активно. Вже на 1 жовтня 1922 р. мав 5 філій, на 1 жовтня 1923 р. - 28, а на кінець 1924 р. - вже 37 відділень   [1, с.14]. Окрім того, відкрилися контора у Москві та представництва у Берліні та Лондоні. Загалом у перші роки своєї діяльності банк відкрив до 155 відділень (у тому числі 113 робітничих кас)  [2, с.17], втім, така практика себе не виправдала.  Незважаючи на швидке зростання зведеного балансу, що склало за перші два роки діяльності  335%, у порівнянні з іншими банківськими установами України такі показники були більш  скромними. Так, Держбанк за аналогічний період збільшив свій баланс на 632%, Промбанк на  885%, приватні банки — товариства взаємного кредиту на 1283%, міські банки на    697%  тощо [3].  Пояснювалося таке відставання тим, що Українбанк у своїй діяльності міг розраховувати переважно на власні сили, а також на залучення коштів різноманітних кооперативних  організацій, які  самі через брак фінансування дуже часто фактично боролися за виживання. Приміром,  у Донецькій губернії головною проблемою, що стримувала розвиток кооперації визнавалася: “відсутність достатніх для обігів грошових коштів” [4, с.43]. В той же час фінансування  Держбанком було, скоріше, символічним. Так, на кінець 1925 р. Українбанк отримав кредит на суму всього 2909 тис. крб., що складало менше ніж 8% балансових коштів [5]. Як наслідок, було рішуче переглянуто основні принципи функціонування банку. Від багатьох провінційних філій, які з великими складнощами ледве-ледве зводили кінці з кінцями, довелося відмовитися. Приміром, були ліквідовані відділення у Краснодарі, Никополі тощо. 

        Відповідно, основний акцент в банківській роботі  був зроблений  на фінансовому укріпленні тих філій, які залишалися працювати, першочергово це стосувалося мережі провінційних відділень. Така політика швидко виправдала себе. Якщо у 1923 році доля дрібних філій складала всього 39% загального балансу Українбанку, то вже на жовтень 1925 року вона збільшилася до 67,1%. Окрім того, у зв'язку із тим, що банк функціонував практично на власні кошти, маючи лише незначний відсоток кредитування в інших установах (2752 тис. крб. у 1923 р. і 3070 тис. крб. у 1925 р., що складало всього 8% балансу), банк почав вести  активну політику залучення внесків не тільки кооперативної, а  також й іншої клієнтури. Таблиця 1 містить дані по роботі з клієнтурою банку.

      Таблиця 1. Розвиток депозитних операцій Українбанку за 1923-1925 рр. (тис. крб.) [6, с.138].

Клієнтура

01/10/23

01/10/24

01/10/25

Кооперація

200

864

4153

Профорганізації

573

1922

3661

Держстрах

 

2321

2612

Державні організації

897

2925

5956

Інші

113

764

2799

Разом:

1783

8796

19180

% до всього балансу

15,6

39,9

50,2

 

    Як показує аналіз таблиці,   найбільш впевнене зростання внесків продемонстрували кооперативні організації: з 200 тис. крб. на 1 жовтня 1923 р.    — до 4153 тис. крб. на кінець 1925 р. В цей же час,  робота по залученню інших вкладників  теж дала значні результати. Внески державних організацій зросли з 897 тис. крб. до   5956 тис. крб. (у майже 7 разів), профорганізацій і Держстраху збільшилися у майже 11 разів, інших організацій і вкладників — збільшилися у майже 25 разів. Таким чином, загальна сума  депозитів за два роки збільшилася з 1783 тис. крб. до 19180 тис. крб.  (у 10,7 разу).  Відповідно, залученні кошти склали на 1 жовтня 1925 р.  50,2%  балансу, що свідчило про зростання довіри вкладників до банківської установи.  Загалом, за  показником  залучення депозитних коштів, Українбанк впевнено посів своє місце на фінансовому ринку України, поступившись тільки Держбанку і Промбанку.

        Зібрані кошти дозволяли збільшувати також і  кредитування банком народного господарства. Українбанк фінансував майже виключно кооперативні організації. Сума наданих кредитів зросла за аналогічний період з 4768 тис. крб. до 20702 тис. крб. [7, с.140].

         Таким чином, в умовах відбудовчого періоду Українбанку  вдалося за надзвичайно короткий проміжок часу  активно розбудувати мережу своїх банківських відділень,  і, незважаючи на об'єктивні труднощі, впевнено продемонструвати високу адаптабельність на фінансовому ринку, швидко пристосовуючись до мінливих обставин і, як наслідок, збільшити і зміцнити свої фінансові показники, зайняти  гідне місце у трійці найбільш потужних банків УСРР.

Джерела і література:

1)     Яснопольский Л.Н. Кредитные учреждения на Украине / Яснопольский Л.Н. // Хозяйство Украины. —  1925. — №1-2. – С.10-19.

2)     Борисович Г. Украинбанк // Кредит за 10 лет (по материалам кредитных учреждений). — М., 1927. — 44с.

3)     Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВО України). —  Ф. 337, оп.1, т.2, спр.3498, арк.4 (оборот).

4)      Кустарная промышленность Донбасса // Хозяйство Донбасса. – 1922. —  № 15. – С.40-43. 

5)      ЦДАВО України. – Ф. 337, оп.1, т.2, спр.3498, арк.4.

6)     Тациевский В. Рост и развитие активных и пассивных операций Украинбанка /  Тациевский В. // Хозяйство Украины. – 1926. –  №1.  – С.135-141.

7)     Там само.