Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Особливості регулювання влади в первісному суспільстві

В наш час, коли мова йде про демократичні, правові держави виникають дискусії лише з приводу обсягу тієї самої демократії в різних державах, проте навряд чи, багато кого цікавить таке явище як «держава», як вона зародилась і що було до її виникнення, тож розглянемо ті часи, коли такої організації політичної влади як держава не існувало, а люди знаходились в первісному суспільстві, де головним регулятором влади був авторитет вождя, що отримав владу від батька, чи від військовослужбовця, який завоювавши плем’я, встановлював свій авторитет та власний лад. Отож, за первісних часів такої організації як держава не існувало. Люди знаходились під впливом конкретних норм, які отримали назву мононорми , тобто це ті положення, які містили у собі і права і обов’язки одночасно , тобто не було розмежування на те що можна і на те що зобов’язаний конкретний член первісного суспільства, а права та обов’язки не розмежовувались. Існувало лише певне суспільство, яке складалося з племен , фратрій , відповідних общин , сімей. Плем’я – це етно соціальна спільність людей, яка має спільну територію, звичаї, традиції, обряди, відповідні релігійні норми та мову. Фратрії – це братство кількох племен з розширеними зв’язками між родами, в першу чергу кровними. Владою вважалася здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю та розпоряджатись діями підвладних йому осіб. В первісному суспільстві базувалась вона на авторитеті вождя , старійшини , або конкретного військовослужбовця , який був наділений владними повноваженнями. Носила загальний характер , тобто виражала інтереси всіх членів суспільства незалежно від території їх проживання. Члени суспільства були вимушені виконувати відповідні приписи не тому , що боялись покарання від перших серед рівних (так називали старійшин, військовослужбовців, священнослужителів), а через острах перед карою богів, помстою предків, які знаходились у паралельному світі. Усі питання вирішувались шляхом винесення їх на всенародні збори – віче , де старійшини приймали конкретні рішення, наприклад щодо початку війни , захоплення території. Регулятором суспільних відносин визначалися звичаї та певні моральні цінності. Звичай – це найдавніше правило поведінки, що історично утворилося і стає регулятором суспільних відносин, внаслідок його багаторазового повторення та виконання, звичаєве правило здійснювалося безпідставно та не замислюючись. За своєю суттю звичаї є близькими до інстинктів, природженої реакції живих істот. Сукупність звичаїв перетворювалась на традиції , так першими традиціями на селі можна вважати «толоки» (за часів українського селянства) , коли всі жителі відповідного селища збиралися на будівництво будинку для новобраних, збирання урожаю, спільний випас худоби. Первісному суспільство було характерне кровне споріднення, яке згодом стає забороненим. Спочатку домінував матріархат , коли жінка вважалася берегинею сімейного вогнища , їй належали права щодо вирішення конкретних рішень у сім’ї, роді , згодом відбувається перебудова і на зміну матріархату приходить патріархат , коли влада вже належить не жінці , а чоловікові. Первісне суспільство мало відповідну структуру , а саме: сім‘я, рід (кількістю у 20 -30 осіб), фратрія – близько 10 родів, та плем‘я – близько 10 фратрій. Умовно в залежності від розвитку засобів господарювання суспільство можна поділити на три періоди:

Період збиральництва або привласнення. Суспільство характеризувалося дуже низьким рівнем розвитку , що не давало можливості жити одноосібно. Існували суто примітивні знаряддя праці , які давали змогу боротися із силами природи, приватної власності не існувало , а вона була представлена власністю суспільною, яка базувалась на суспільній праці.

Період виробництва, розпочинається розвиватися землеробство, скотарство, реміснича справа. Відбувається перехід від збиральництва до виробництва, від кочового способу життя до осілого, люди об‘єднувалися у роди, які базувались на кровній спорідненості. Рід був заснований на суспільній власності на знаряддя праці , житло, результати праці , які поділялися по рівну, таким чином був відсутній надлишковий прибуток , що не давало можливості зловживати чужою працею. Рівність соціального становища обумовлювала єдність інтересів і згуртованість членів роду, суспільство було певним чином організоване.

Період розкладу родового суспільства, так званої, воєнної демократії. Воєнна демократія – це перехідний період від первісного суспільства до держави. Так як вважалося, що вища влада все ще належала народним зборам , на постійній основі діяла рада старійшин, до якої входили представники найзаможніших родів, а за воєнних часів поступово зростає роль військових , влада яких поступово починає передаватись у спадок.

Таким чином, період первісної общини характеризувався єдністю управління , всі члени суспільства були вимушені коритися волі авторитета, підтримувати його порядки та виконувати його волю через певний острах. Ніхто не замислювався над виконанням поставлених завдань та вказівок , адже це вважалося за необхідне для підтримання природного стану , а тому в цей час не було необхідним застосування якихось санкцій чи певного порядку управління суспільством.