К.е.н. Циганок О.Є.

Дніпропетровський університет економіки та права

Оцінка негативних і позитивних факторів трудових витрат .

Математичні методи в економіці

Проблема оцінки трудових витрат вирішувалася нами виходячи з того, що метою і вищим змістом виробництва є споживання. Зв'язок між виробниками і споживачами здійснюється через реалізацію готових товарів і послуг. Тому фактори трудових витрат визначали по їхній ролі в реалізації (суспільному визнанні) товарів і послуг, що виготовляються.

Метою роботи є роздвоїти властивість трудових витрат на два прямо протилежні фактори; розробити визначення негативного і йому прямо протилежного позитивного факторів трудових витрат.

У сучасній економіці виробництво товарів і послуг обумовлено дією цілого ряду умов.

Р. Кантильон під умовами виробництва товарів або послуг розумів землю і працю [5].

У. Петті під умовами виробництва розумів труд і землю, які називав природними знаменниками і факторами [2, 10, 15]. Фактор у його трактовці – це надлишок продукту над витратами на його створення.

Фізіократи під умовами виробництва товарів і послуг розуміли землю як єдине джерело багатства народу.

Умовами виробництва товарів і послуг або як їх називав Ф. Кене, первісними благами є люди, землі і худоба [6, 7].

Головною умовою виробництва товарів і послуг А.Р.Ж. Тюрго також вважав землю, що є першим і єдиним джерелом усякого багатства [23, 24].

А.Сміт під такими умовами розумів економію праці (трудозбереження) і підвищення продуктивності праці за рахунок поділу праці, розширення ринку збуту і т.ін. [2, 10, 18].

Д. Рікардо умовами виробництва товарів і послуг вважав включений у них безпосередній і похідний труд [16, 22].

А. Сміт і Д. Рікардо вартість товарів і послуг визначали шляхом підсумовування доходів факторів виробництва через витрати (заробітну плату, прибуток і ренту).

Засновником теорії факторів виробництва є Ж. Б. Сей [19, 20, 21]. Під умовами виробництва товарів і послуг він розумів продуктивні послуги людей, капіталів і землі.

Фактор “труд” являє собою внесок людської діяльності у виробництво товарів і послуг.

Фактор ”капітал” представляє собою гроші, інструменти, верстати і майно, які необхідно авансувати, щоб підтримати робітника в процесі виробництва, а також сировина і проміжне споживання.

Фактор ”земля” – це природне середовище у виді ґрунту, повітря, води, сонячного світла і тощо, що не є результатом трудових витрат працівника і виражається орендною платою або земельною рентою.

Ж.Ш.Л. Сисмонд де Сисмонді до умов виробництва товарів і послуг відносив землю, капітал і життя [17].

Т. Р. Мальтус вважав, що умовами виробництва товарів і послуг є продуктивні можливості труда, капіталу і землі [5, 22].

Труд – це ціна, що при нинішньому стані суспільства може забезпечити достатню кількість трудящих для задоволення реального попиту, у формі заробітної плати. Номінальна заробітна плата складається з грошей, а реальна – з необхідних, корисних і зручних предметів, що робітник у стані придбати.

Капітал – це результат заощадження, що визначає прогресуюче процвітання, стабільний стан або занепад нації.

Земля у формі родючості – це сама могутня природна умова, якою розполагає економіка для свого росту.

Рента – це природний наслідок якості, даного землі Богом.

Ф. Ліст під умовами виробництва товарів і послуг розумів виробничі сили у вигляді населення, інтелектуальних сил матеріальних капіталів [5].

К. Маркс стверджував, що умовами виробництва товарів і послуг слід вважати простий й абстрактний труд у виді трудомісткості [11].

Виробничими службами називав умови виробництва товарів і послуг Л. Вальрас [5]. Він відносив до них труд, прибуток, службу капіталу і ренту.

Труд (людський або природний капітал) – це служба людей, вартістю якого є заробітна плата.

Прибуток або оборотний капітал – це сукупність благ споживання і різні рідкісні речі, що не зберігаються після їхнього першого використання.

Служба капіталу (основний або загальний капітал) – це сума довгострокових благ і всякі корисні речі споживання яких обмежене і котрі зберігаються після першого використання: машини, будівлі тощо.

Рента або служба землі – це доход земельного і природнього капіталу, що дає можливість збирати врожай щороку багатьом поколінням і продовжує існувати після першого використання.

Вартість кожної служби визначається за умови рівності попиту та пропозиції.

Маржиналісти під умовами виробництва товарів і послуг розуміли фактори виробництва, що визначаються в сфері споживання, розподілу і виробництва споживачами товарів і послуг. Фактори виробництва в їхньому трактуванні – це джерела вартості вироблених товарів і послуг.

Маржиналісти вартість товарів і послуг визначали шляхом підсумовування доходів усіх факторів виробництва. При цьому прибуток є результатом дії граничного продукту специфічного фактора виробництва або являє собою залишковий доход.

З метою кількісної оцінки факторів виробництва маржиналісти створили граничний аналіз. Гранична величина того або іншого фактора виробництва – це додаткове одиничне або нескінченно мале збільшення доходів, отримане в результаті збільшення даного фактора на одну одиницю при незмінній величині інших факторів виробництва.

К. Менгер розділяв точку зору, відповідно до якої умовами виробництва товарів і послуг є труд, капітал і земля [1, 13]. Трудові витрати, на його думку, не знаходяться в безпосередньому зв'язку з величиною цінності.

Е. Бем-Баверк під умовами виробництва товарів і послуг розумів тільки дві елементарні продуктивні сили: природу і труд [1, 3, 4]. Вони являють собою природну економічну дотацію людині, і є технічними елементами виробництва.

Д. С. Мілль до умов виробництва товарів і послуг відносив три елементи виробництва або виробничих фактора виробництва: труд, капітал, матеріали і рухові сили природи [14].

А. Маршал, також як і більшість економістів, до умов виробництва товарів і послуг відносив фактори або рушійні сили виробництва: землю, труд і капітал [12].

Земля – це речовини і сили, що природа безкоштовно надає в допомогу людині у виді землі, води, повітря, світла і тепла.

Труд – це економічна робота людини руками або головою.

Капітал – це весь накопичений запас засобів для виробництва матеріальних благ і для досягнення вигод, що є частиною доходу.

Д. М. Кейнс прийшов до висновку, що умовами виробництва товарів і послуг є труд, майстерність або технологія і природні ресурси (8).

Д. Б. Кларк, у свою чергу, до умов виробництва товарів і послуг відносив агенти виробництва: капітал як гроші, капітал як засіб виробництва, підприємницькі здібності і труд найманих робітників [9].

Капітал – це сума продуктивних багатств, вкладених у матеріальні речі, що постійно і безперервно змінюються.

Труд – це перманентна сила і фонд людської енергії, що постійно існує і діє.

Рента труда або заробітна плата – це сума надлишкових продуктів, пов'язаних з попередніми одиницями капіталу або різниця між продуктом спільного виробництва труда і капіталу і внеску в цей продукт самого капіталу.

М. Фрідмен умовою виробництва товарів і послуг вважав гроші (10).

Не піддаючи сумніву ту обставину, що труд, капітал і земля є джерелом вартості, ми схильні вважати, що ці поняття називати факторами не зовсім правильно. У даному випадку, економісти, як нам представляється, ототожнюють поняття “фактор” з поняттям “властивість” трудових витрат, не розкриваючи співвідношень між ними.

Головний же недолік їхніх представлень полягає в тім, що вони не запропонували кількісної оцінки факторів і властивостей трудових витрат і не показали тісного зв'язку між ними з однієї сторони і вперше створеною вартістю і заробітною платою – з іншої.

Ціль роботи – роздвоїти властивість трудових витрат на два прямо протилежних фактори; розробити визначення негативного і йому прямо протилежного позитивного факторів трудових витрат.

Поділяти єдине на дві суперечливі частини необхідно таким чином, щоб кожна частина була прямою протилежністю інший і була сформульована в абсолютно чистому виді. Так, наприклад, сірий колір можна представити у виді суміші абсолютно білого й абсолютно чорного кольорів. Морську воду можна представити у виді суміші дистильованої води і сухої солі.

Тому стосовно до економіки, кожну властивість трудових витрат, як і медаль із двома сторонами, було розділено на два неоднакових по значимості фактора, перший з яких був названий негативним, а другий – позитивним.

Негативний фактор перешкоджає ефективному використанню трудових витрат, тобто суспільному визнанню товарів і послуг (їх реалізації), а позитивний – навпаки, сприяє цьому.

Негативний фактор визначають у результаті спостереження за трудовими витратами. Позитивний фактор може бути знайдений через йому прямо протилежний негативний.

Для нас стало очевидним, що фактор є частиною властивості. Причому в трудових витратах і в економіці в цілому повинні діяти два типи факторів: негативний і йому прямо протилежний позитивний.

Негативний фактор неможливо відокремити від позитивного тому, що в цьому випадку ми отримали б невиправдано високу ефективність трудових витрат. Це можна здійснити тільки в ідеальних трудових витратах, що можуть і повинні виступати в наших теоретичних побудовах як еталон порівняння.

Для остаточного вирішення проблеми кількісної оцінки факторів і властивостей трудових витрат у цілому необхідно окремі елементи цих прямокутників виразити за допомогою нових понять і оцінити їх.

Негативний фактор властивості трудових витрат – це ліва частина властивості, що безперервно взаємодіє з їй прямо протилежною правою частиною, що характеризує позитивний фактор властивості у властивостях трудових витрат.

Негативний фактор властивості трудових витрат у графічному виді – це прямокутник, розташований у лівій частині властивості, довжина якого характеризує імовірність фактора (Р), а висота – його вагу (М), відділений вертикальною лінією від прямокутника, розташованого в правій частині властивості трудових витрат (рис. 1).

Позитивний фактор властивості трудових витрат – це права частина властивості, що безперервно взаємодіє з їй прямо протилежною лівою частиною, що характеризує негативний фактор властивості у властивості трудових витрат.

Позитивний фактор властивості трудових витрат у графічному виді – це прямокутник, розташований у правій частини властивості, довжина якого характеризує, імовірність фактора (Р'), а висота – його вага (М'), відділений вертикальною лінією від прямокутника, розташованого в лівій частині у властивості трудових витрат (рис. 1), [25].

Рис 1. Характеристика властивості трудових витрат у графічному виді

Таке представлення дозволяє порушувати питання про приведення різних факторів трудових витрат до однієї й тієї ж єдності.

Імовірність, вага і значимість негативних і позитивних факторів трудових витрат дозволяють кількісно їх оцінювати і співставляти між собою.

Позитивні і негативні фактори трудових витрат об’єднані поняттям властивості трудових витрат.

Усі властивості трудових витрат розподілені на вісім груп: організаційні, технічні, хімічні, біологічні, санітарно-гігієнічні, фізіологічні, психологічні і природнокліматичні.

Література.

1. Австрийская школа политической экономии: К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Визер. – М.: Экономика, 1992.

2. Антология экономической классики. В 2-х тт. – М.: ЭКОНОВ, 1991.

3. Бем – Баверк Е. Капитал и прибыль. История и критика теорий процента на капитал. – Спб.: Типогр. А. Г. Розена, 1909.

4. Бем – Баверк Е. Основы теории ценности хозяйственных благ. – Спб.: Изд-во О. Н. Поповой, 1903.

5. Бейтон А, Козорла А., Долло К, Дре А.М. 25 ключевых книг по экономике. – Челябинск: Урал LTD, 1999.

6. Кенэ Ф. Выбранные места. – М.: Типо – Литография О. И. Лашкевича, 1896.

7. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. – М.: Соцэкгиз, 1960.

8. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002.

9. Кларк Дж. Б. Распределение богатства. – М.: Гелиос АРВ, 2000.

10. Классика экономической мысли: Сочинения. – М.: Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000.

11. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. т. 1. Процесс производства капитала. – М.: Политиздат, 1988.

12. Маршалл А. Принципы экономической науки. В 3-х тт. – М.: Издательская группа “Прогресс”, 1993.

13. Менгер К. Основания политической экономии. – Одесса: Типогр. А. Хакаловского, 1903.

14. Милль Дж. С. Основы политической экономии. Сочинения. В 3-х тт. М.: Прогресс, 1980 – 1981.

15. Петти У. Экономические и статистические работы. – М.: Соцэкгиз, 1940.

16. Рикардо Д. Сочинения. В 5-ти тт. – М.: Госполитиздат, 1955 – 1961.

17. Сисмонд де Сисмонди Ж. Ш. Л. Новые начала политической экономии. Сочинения. В 2-х тт. – М.: Соцэкгиз, 1937.

18. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – И.: Наука, 1993.

19. Сэй Ж. Б. Катехизис политической экономии или короткое учение о составлении, распределении и потреблении богатств в обществе. – Спб.: Типогр ІІІ отд. собств. Е. И. В. Канцелярии, 1833.

20. Сэй Ж. Б. Начальные основания политической экономии или дружеские беседы о производстве, разделении и потреблении богатств. – М.: Типогр. С. Селивановского, 1828.

21. Трактат по политической экономии /Ж. – Б. Сэй; Экономические софизмы. Экономические гармонии /Ф. Бастиа – М.: Дело, 2000.

22. Трактаты Мальтуса и Рикардо о ренте. – Юрьев: Типогр. К. Маттисена, 1908.

23. Тюрго А. Р. Ж. Избранные экономические произведения. – М.: Соцэкгиз, 1961.

24. Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – Юрьев: Типогр. К. Маттисена, 1905.

25. Цыганок О.Е. Количественная оценка вероятностей, весов и значимостей факторов трудовых затрат // Академічний огляд. – 2003. – № 1.