Катрук
Наталія Олегівна
Тернопільський
національний економічний університет
Викладач-стажист
кафедри податків і фіскальної політики
8(0352) 420302
“Економічні науки” підсекція №3
Проблеми та напрямки удосконалення податкового
регулювання діяльності спеціальних економічних зон
Великого значення
в умовах переходу економіки
до стадії економічного зростання набуває податкове регулювання. Податки, виконуючи низку функцій, надають державі можливість сприяти створенню підприємствам і
організаціям належних умов
для нормальної господарської
діяльності, переозброєння виробництва, підвищення якості продукції. Особливої вагомості ці процеси набувають
на макроекономічному рівні,
коли держава повинна створювати сприятливий
інвестиційний клімат, вирішувати проблеми структурного і соціального реформування,
забезпечувати умови для сталого економічного зростання. Тому дослідження
проблем податкового регулювання
економічного розвитку України є актуальним.
Тема податкового регулювання
економічних
процесів не нова. Її дослідженню присвячували свої праці науковці
минулого та багато сучасних авторів - адже від
побудови ефективної податкової системи залежить добробут держави. Теоретичну основу дослідження податкової системи та механізмів податкового регулювання сучасної економіки становлять праці класиків світової
економічної думки: А.Сміта,
Дж.С.Міля, Д.Рікардо, Дж.М.Кейнса, П.Семюелсона та ін. Серед вітчизняних дослідників цієї проблеми слід назвати
О.Василика, В.Вишневського, С.Дзюбика,
А.Єлісєєва, А. Жеребних,
М.Крупку, Н.Кучерявенко, І.Лукінова,
І.Луніну, В.Мельника, І.Михасюка,
Ю.Палкіна, А.Соколовську, В.Суторміну, Л.Шаблисту, С.Юргелевича та ін.
Ринкова економіка з усіма відомими моделями
господарювання характеризується своєю соціальною орієнтацією, що доповнюється
державним регулюванням. Державне регулювання економіки через використання
податкових важелів за сучасних умов спрямоване на забезпечення і підтримку
збалансованого економічного зростання, ефективного використання ресурсів,
стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності.
Податкове регулювання є одним із наймобільніших і важливих елементів
податкового механізму і сфери державного податкового менеджменту, оскільки
саме тут перетинаються економічні інтереси в тій точці, яку спрогнозувати дуже
важко. Побудова раціональної податкової системи залежить від економічно
обгрунтованої її внутрішньої структури і, передусім, від розміру податкових
ставок, градація яких представляє собою важливу частину системи податкового
регулювання [3, 252 ].
В загальній структурі системи механізмів
податкового регулювання виділяють механізми, що носять комплексний характер і
стосуються одночасно кількох основних податків й зборів та
створюють спеціальний режим оподаткування для певних групп платників. До них можуть
бути віднесені спеціальні
податкові режими, які вводяться за територіальною ознакою і спеціальні режими
оподаткування, які вводяться за галузевою ознакою.
Якщо говорити про спеціальні податкові режими, які вводяться за територіальною ознакою, то маються на увазі спеціальні економічні зони й території
пріоритетного розвитку. Як
правило, застосування інструментів
такого роду пов’язано з необхідністю прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій та створення робочих місць. У світовій практиці відомо чимало
ефективних прикладів використання механізму стимулювання розвитку окремих
територій , зокрема в країнах, що розвиваються.
Має певний досвід застосування такого механізму і
Україна. Так, за період 1999-2002 рр. діяльність СЕЗ і
ТПР характеризувалась наступними
показниками: залучено інвестицій
(в тому числі іноземних) у
1999 р. на суму 974,16 млн. грн., у 2000 р. – 1230,66
млн. грн., у 2001 – 1456,38 млн. грн.,
у 2002 р. – 1605,96 млн. грн. [2, 4] Одночасно
в 1999 р. державою надано податкових
пільг на загальну суму
92,14 млн. грн., у 2000 р. – 316,4 млн. грн., у 2001 р. – 574,5 млн. грн.,
у 2002 р. – 1104,6 млн. грн. У 1999 р. на 1 грн. наданих податкових
пільг припадало 10,57 грн. інвестицій, у 2000 р. – 3,89
грн., у 2001 р. – 2,54 грн.,
у 2002 –
1,45 грн.
Таким
чином, протягом аналізованого
періоду результативність використання податкових преференцій в СЕЗ і ТПР знизилась доволі відчутно. Зниження ефективності надання пільг в СЕЗ і
ТПР адекватно відбивається на бюджетних
втратах як Державного, так і
місцевих бюджетів. Такі фіскальні невідповідності підсилюються ще й в контексті
співвідношення наданих податкових пільг та сплачених податків, зборів, обов’язкових платежів суб’єктами СЕЗ і ТПР.
Так, у
1999 р. відбулось різке збільшення суми податкових пільг до 92,14 млн. грн., а сплачено відповідно 66,52 млн. грн. податків та обов’язкових платежів. Суми сплачених податків і зборів
були помітно меншими, аніж надання
пільг. Аналогічна ситуація спостерігалась і стосовно адміністрування
податку на прибуток підприємств, коли пільги по
цьому платежу надавались в значно більших обсягах, аніж відбувалась
сплата в бюджет. Проблемним
моментом слід визнати і значний
обсяг недоїмки з податку на прибуток,
який в 2000 р. складав майже третину надходжень
податку. Станом на 01.01.2005 р. сума отриманих пільг
щодо оподаткування
становила 8,9 млрд. грн. (з
них лише за 2004 р. – 5 млрд. грн.), тоді
як сума надходжень до бюджетів
та державних цільових фондів – 3,5 млрд. грн. одночасно у 2004 р. у ході проведених перевірок учасників СЕЗ і ТПР на 30 підприємствах виявлено порушення правомірності застосування податкових пільг.
Безпосередньо внаслідок неправомірного застосування податкових пільг за результатами проведених
перевірок зазначеної категорії підприємств донараховано 11,6 млн. грн., у
тому числі по податку на прибуток – 1,4 млн. грн.,
по ПДВ – 4,0 млн. грн.,
по інших податках і платежах – 6,2 млн. грн., попереджено безпідставне відшкодування ПДВ із бюджету на суму 0,6 млн. грн.,
зменшено заявлене від’ємне значення
об’єкта оподаткування з податку на прибуток
на суму 8,7 млн. грн.[4]
Отже, основні проблеми податкового регулювання
діяльності СЕЗ характеризуються тим, що починаючи з 1999 р. суб’єкти СЕЗ і ТПР
отримують значно більше податкових пільг, аніж сплачують податків і зборів, а
це суперечить одному з базових критеріїв надання податкових преференцій
державою, - коли метою надання пільг є стимулювання інвестиційної діяльності на
визначеній території чи надання пільг по одних податках спричиняє відповідне
зростання податкових виплат по інших. В даному випадку,
проведений аналіз засвідчує, що
існують проблеми щодо виконання обох складових
базового критерію. Функціонування
СЕЗ і ТПР в Україні швидше відповідало потребі розв’язання локальних і слугувало
одним із легальних варіантів проблем, задоволенню групових чи індивідуальних
бізнес-інтересів ухилення від сплати
податку на прибуток підприємств та інших обов’язкових платежів[3, 196].
У 2004-2005 рр.
В Україні сформувалась
явно виражена тенденція до скорочення сфери застосування спеціальних
територіальних та галузевих
режимів оподаткування. За даними Рахункової палати України скасування деяких галузевих механізмів податкової підтримки
вітчизняних товаровиробників
та спеціальних податкових режимів СЕЗ та ТПР у першому півріччі 2005 р. сприяли збільшенню надходжень до бюджету:
з податку на прибуток – більш ніж на 1,1 млрд. грн. та ПДВ з вироблених в Україні товарів – на суму 1,4
млрд. грн.[1, 773] Однак, такі радикальні заходи призвели до різкого
погіршення інвестиційної динаміки (лише до 1,9% зростання), погіршення
інвестиційного іміджу України на міжнародних фінансових ринках та уповільнення темпів розвитку
підприємств.
Запропонований проектом Держбюджету-2007 порядок оподаткування
суб'єктів СЕЗ і ТПР, на відміну від
попереднього пільгового режиму,не передбачає жодних звільнень від податків, як це було раніше.
Підприємства, що працювали у спеціальних зонах старого формату, звільнялись
від сплати податку на прибуток, ПДВ, плати
за землю, внесків до державних
цільових фондів, а також від сплати
ввізного мита з імпортної сировини.
На сьогоднішній день, бюджет-2007 передбачає для підприємств,
зареєстрованих у СЕЗ і ТПР, запровадження інвестиційного податкового кредиту у
вигляді відтермінування сплати податку на прибуток на зворотній основі та з
обов’язковим цільовим використанням вивільнених коштів – в першу чергу на
модернізацію матеріально-технічної бази підприємств.
Також передбачено розповсюдження вексельної форми
сплати ввізного мита і ПДВ на територіях, де запроваджено режим спеціальної
митної зони з повним вивезенням готової продукції, що відповідає загальносвітовій
практиці і не ставить у дискримінаційні умови інших виробників на внутрішньому
ринку, оскільки, у разі ввезення такої продукції на митну територію України, сплата всіх податків здійснюватиметься
як у звичайному режимі імпорту [5].
На сьогоднішній день Україна потребує нової
ідеології і удосконалення податкового регулювання діяльності СЕЗ, адже
проблемні питання розвитку спеціальних територій знаходяться в площині
вдосконалення норм податкового законодавства, забезпечення його стабільності і
передбачуваності. Звичайно, спеціальні економічні
режими – один з інструментів вирішення проблем економіки, але для його успішного використання необхідне
виконання певних умов.
По-перше, мета запровадження спеціального
режиму має бути узгоджена
з цілями розвитку держави на певний період. По-друге, характеристики цього
режиму має бути розроблено
таким чином, щоб вони сприяли
досягненню визначеної мети.
.
За нинішніх
умов в Україні, основна
мета діяльності СЕЗ має полягати у сприянні більш повному використанню
наявних ресурсів, а не у збільшенні віддачі від їх використання.
Ресурс екстенсивного зростання
вже практично вичерпано (зокрема, безробіття зменшилося й наблизилося
до стабільного, природного рівня), тому подальший сталий розвиток можна забезпечити переважно завдяки підвищенню конкурентоспроможності
економіки. Отже, впровадження нового режиму СЕЗ має
бути підпорядковано саме цій макроекономічній
меті.
Також в даний час слід чітко зрозуміти, кому, з якою
метою і які саме пільги надавати. Пільги повинні не лише збільшувати прибуток
підприємств, що залишається у його розпорядженні, але і стимулювати його до
реінвестування прибутку та розширення виробництва.
Тому нові СЕЗ повинні передусім бути спрямовані на докорінне поліпшення ділового
середовища на території їх розташування. У разі успіху таких реформ ділового
середовища досвід СЕЗ можна буде поширювати на всю Україну, а в разі невдачі – реформи в СЕЗ треба
буде продовжувати, поки оптимальне рішення не буде знайдене. Таким чином нові
СЕЗ стануть випробувальним майданчиком для загальнодержавних
реформ.
Такий режим СЕЗ
має низку переваг над тим, що Україна
мала до 2005 року. Головна з них полягає в тому, що він вирішуватиме
реальні проблеми інвесторів, замість того, щоб податковими та митними пільгами
компенсувати невирішення
проблем. Прямі й непрямі витрати суспільства від
цього режиму будуть нижчими за суспільні здобутки: головним чином тому, що не буде пов'язаних із наданням пільг
викривлень економічних стимулів і не виникне
проблема масових зловживань
режимом СЕЗ.
Оскільки такий режим безпосередньо підвищуватиме ефективність
(тобто конкурентоспроможність)
економіки, здобутки від нього відчує
вся економіка, а не окремі підприємства. Вигоди також будуть довгостроковими
– вони полягатимуть не у “разовому” зростанні прибутку, зумовленому здобуттям певними підприємцями
неконкурентних переваг, а можливістю для будь-якого бізнесу функціонувати за нижчих трансакційних витрат упродовж тривалого часу.
Реалізація таких заходів сприятиме прискоренню
залучення інвестицій в економіку України та підвищенню ефективності її участі у
міжнародному розподілі та кооперації праці.
Список використаних джерел:
1.Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система:Підручник.-Київ:Атіка,2006.-920с.
2. Узагальнена інформація щодо створених в Україні СЕЗ і ТПР зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.//Економіст.-2003.-№3.
3. Крисоватий
А.І. Теоретико-організаційні
домінанти та практика реалізації
податкової політики в Україні: Монографія.- Тернопіль: Карт-бланш, 2005.
5. www.kmu.gov.ua