„Економічні науки”, Економіка підприємства

Кривовязюк І.В., Кость Я.О.

Луцький державний технічний університет

Методичні підходи до здійснення фінансової діагностики підприємств

Дослідження методологічної бази фінансової діагностики свідчить про наявність значного різноманіття методичних підходів, що представлені у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Фактично будь-яку методику прогнозування банкрутства, оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, що присвячена проблематиці фінансової діагностики. Велика кількість використовуваних у науці та практиці господарювання методик фінансової діагностики підприємств зумовила необхідність їх класифікації.

За методом, що покладений в основу фінансової діагностики,  доцільно виділити такі групи методик [6, с. 113]: трансформаційні, вертикального та горизонтального аналізу звітності,  методики, що використовують формалізовані критерії, методи дискримінантного аналізу, аналіз коефіцієнтів та аналіз грошових потоків.

Трансформаційні методики [2, с. 65] спрямовані в основному на перетворення звітності в більш зручний для сприйняття вигляд (агрегування статей, трансформація в закордонні форми звітності і т.д.). При цьому використовуються офіційні індекси інфляції, іноземні валюти й оцінки експертів, покликані в першу чергу забезпечити порівнянність даних різних звітних періодів. Однак адекватність подібних методів обмежує ряд факторів:

- рух коштів звичайно відбувається нерівномірно протягом періоду, приведення ж здійснюється на окремі звітні дати;

- реальні темпи інфляції звичайно істотно відрізняються для окремих категорій активів і навіть різних видів активів у групі, у той час як приведення здійснюється єдиним усередненим індексом;

- не враховуються аспекти зміни ринкової вартості активів під впливом мінливих оцінок ризиків. Таким чином, блок трансформаційних методик носить суто дескриптивний характер.

Вертикальний аналіз [3, с. 335] спрямований на дослідження змін структури активів і зобов’язань підприємства, зіставлення даної структури з деяким ідеальним шаблоном. Горизонтальний аналіз звітності пердбачає вивчення тенденцій розвитку підприємства й екстраполяцію їх на майбутнє, при цьому висновок робиться, як правило, не більш ніж по двох звітних датах.

Одним зі шляхів здійснення фінансової діагностики підприємства є використання моделей передбачення неплатоспроможності, розроблених на основі методу дискримінантного аналізу – так званих „Z-коефіцієнтів” (z-score technique) – показників ймовірності банкрутства [7, с. 36]. Даний підхід базується на:

-            дослідженні емпіричної інформації про минулий і поточний фінансовий стан обраної сукупності підприємств, що працюють успішно або знаходяться на межі банкрутства;

-             виборі основних показників діяльності підприємства, які формують уявлення дослідника про майбутній розвиток компанії;

-            визначенні ступеня впливу кожного з обраних показників на можливість банкрутства організації;

-            формуванні узагальненої формули розрахунку ймовірності банкрутства підприємства. 

Методики, що використовують метод формалізованих критеріїв, представлені моделлю Арґенті, методичними рекомендаціями Комітету Великобританії з узагальнення практики аудиту [1, с. 116].

До методик аналізу коефіцієнтів належать законодавчо затверджені методики України, Російської Федерації та інших країн. При здійсненні такої діагностики застосовують наступні прийоми порівняння: нормативний (порівняння фактичних значень показників з їх нормативними значеннями); бенчмаркінг (порівняння показників об’єкта аналізу з параметрами аналогічного підприємства або лідера галузі).

До останньої групи моделей належать методики аналізу грошових потоків. Дослідження руху грошових коштів полягає у вивченні обсягів і структури їх надходжень та витрачання, визначенні основних джерел притоку та напрямків відтоку коштів, а також порівняння за обсягами і часом вхідних та вихідних потоків, їх збалансованості. Перевагою методу аналізу фінансових потоків є простота остаточних розрахунків, наочність отриманих результатів, достатня їх інформативність для прийняття управлінських рішень. Однак цей метод має й кілька суттєвих недоліків: достатньо важко спрогнозувати обсяги надходження грошових коштів та обсяги майбутніх виплат на далеку перспективу з необхідним рівнем точності; необхідним є наявність детальних і точних даних аналітичного обліку. 

Модель, запропонована вітчизняними дослідниками Л. Лігоненко та Г. Ковальчуком поєднує метод аналізу коефіцієнтів і метод аналізу грошових потоків [5, с. 12].

За другою ознакою класифікації – обов’язковістю використання – виділяємо два види методик. Перша – законодавчо регламентовані, цю групу складають моделі розроблені і впроваджені у юридичну та економічну практику державними органами, відповідальними за регулювання процесів банкрутства господарюючих суб’єктів. Як правило, господарські суди, податкові органи використовують такі методики для провадження справи про банкрутство.

За третьою ознакою – наявність результуючого показника – слід виділити дві групи методик: без результуючого (підсумкового) показника (модель Лігоненко-Ковальчука) та з узагальнюючим показником. Моделі останньої групи є більш зручними, адже дають змогу досліднику отримати кількісну оцінку стану підприємства. Така оцінка може бути як рейтинговою (методика Донцової-Нікіфорової), так і ймовірнісною (модель Колана-Голдера, методика Іркутської державної економічної академії, моделі Альтмана) [4, с. 67,].

Отже, в економічній теорії та практиці існує значна кількість методичних підходів до здійснення фінансової діагностики господарюючих суб’єктів, що є важливою складовою системи запобігання кризовим явищам на підприємстві. При цьому існує необхідність моніторингу не лише внутрішніх умов діяльності, а й зовнішнього середовища суб’єкта господарювання. Тому доцільно застосовувати різноманітні підходи та методики, що найбільш адекватно відображають реальний стан підприємства, його сильні та слабкі сторони. Поряд з цим, різноманітність методичних підходів до фінансової діагностики кожного окремо взятого підприємства, зумовлює необхідність розробки єдиної методології. При діагностиці фінансового стану підприємства недостатньо розрахувати лише стандартні показники, тому що отриманий результат не віддзеркалюватиме впливу низки чинників, які можуть занизити або завищити рівень цих показників.

Список використаних джерел

1.       Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: Дело и Сервис, Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999. - 305 с.

2.       Бородкин К.В., Преображенский Б.Г. Анализ инструментария финансовой диагностики // Финансы. - 2004. - № 3. - С.  65-66

3.       Герасимчук З.В., Вахович І.М. Фінансовий менеджмент. - Луцьк: Надстиря, 2007. - 409 с.

4.  Донцова Л.В. Никифорова Н.А., Комплексный анализ бухгалтерской отчетности. М.: Дело и сервис, 1999. 304 с.

5.       Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи) // Економіка. Фінанси. Право. -  1998. -№9. - С. 10-15.

6.       Матвеева С. Диагностика предприятия и ее модели // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - №2. - С. 112-118.

7.  Швиданенко Г.О., Олексюк О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія.- К.: КНЕУ, 2002.- 192с.