Экономические науки/10. Экономика предприятия

Ващенко Н.В., Стецура Л.Г.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Сутність диверсифікації як економічного процесу

Підприємства різних галузей в умовах глобалізації світової економіки, пов'язаної з взаємопроникненням технологій та капіталів, проводять диверсифікацію власної господарсько-фінансової діяльності. Сутність процесу диверсифікації як економічного процесу має велике значення для підтримання можливості подальшого ведення господарської діяльності. Саме питання обгрунтування економічного розвитку підприємства пов'язані перш за все з розробкою методики реалізації таких проектів.

Згідно з визначеннями сучасних учених-економістів, розглядати диверсифікацію як діяльність не зовсім коректно. Діяльність, яка здійснюється в результаті реалізації проекту диверсифікації, безумовно може бути самостійним видом господарської діяльності підприємства, але сама диверсифікація не може вважатися самостійним видом економічної діяльності. Диверсифікація також не є окремим напрямком господарської діяльності за українським законодавством.

Диверсифікація - це один із видів економічного процесу, який проводиться підприємствами - суб'єктами господарювання. Процес прийняття управлінських рішень щодо реалізації проекту диверсифікації досить глибоко досліджений у теорії управління. Однак, він має свою специфіку, яка зазначає диверсифікацію як об'єкт управління.

Як і кожний з економічних процесів, що здійснюється суб'єктами господарювання, процес диверсифікації має певну цільову спрямованість. До варіантів цільової спрямованості можна віднести підвищення ефективності від результатів господарсько-фінансової діяльності, отримання економічної вигоди.

Основним змістом процесу диверсифікації є розвиток декількох невзаємопов'язаних або обслуговуючих виробництв, розробка нових видів товарів, робіт, послуг.

А.Сміт зазначає, що «будь-який вид підприємництва пов'язаний з кон'юнктурними коливаннями, тому підприємства повинні диверсифікувати власну діяльність», тобто визначається узагальнюючий чинник процесу диверсифікації з урахуванням того, що загальноекономічні закони розвитку суспільства завжди є підґрунтям для визначення напрямку диверсифікації на основі не лише економічних законів і чинників, а й соціальних.

Таким чином, конкретний напрям диверсифікації визначається безпосередньо на ринку, тому диверсифікацію можна характеризувати як процес, що відбувається в конкретних ринкових умовах.

Диверсифікацію визначає така її характеристика, як спрямованість на досягнення певних економічних інтересів підприємства - суб'єкта господарювання. Така характеристика диверсифікації означає, що вона враховує економічні інтереси інших учасників господарських відносин, визначених Господарським кодексом України.

Заслуговує на особливу увагу така суттєва характеристика процесу диверсифікації, як безперервність господарювання, яка здійснюється суб'єктами. В умовах глобалізації світової економіки, пов'язаної із взаємопроникненням технологій та капіталів, цю характеристику процесу диверсифікації можна розглядати як один із найважливіших його принципів.

Процес диверсифікації на підприємствах (суб'єктах господарювання) пропонується структурувати за такими основними етапами ( рис. 1)

Рис. 1. Структура етапів процесу диверсифікації

Таким чином, враховуючи вищенаведені характеристики, поняття «диверсифікація» визначається як безперервний економічний процес розвитку декількох не пов'язаних або обслуговуючих виробництв, розробки нових видів товарів, робіт, послуг, які здійснюються суб'єктом господарювання для реалізації визначених ним економічних інтересів у конкретних ринкових умовах під впливом економічного регулювання органів управління держави.

Література:

1. Хозяйственный кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2007.

2. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. пос.-К.: КНЕУ, 2000.

3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: в 2-х т.- М., 1931.

4. Шнейдер А., Кацман Я., Топчишвили Г. Наука побеждать в инвестицмях, менеджменте и маркетинге. – М.: АСТ, 2002.