Економічні науки /2. Зовнішньоекономічна діяльність

Пісна В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган - Барановського, Україна

Особливості та приорітети боргової політики України

В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростанням обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. Від характеру рішення боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність України, стан її валютних резервів, а отже стабільність національної валюти, рівень процентних ставок, інвестиційний клімат, характер поводження всіх сегментів вітчизняного фінансового ринку.

З врахуванням дослідження стану та динаміки зовнішнього державного боргу України встановлено, що зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в державі в перші роки її незалежності, відбулося динамічне зростання зовнішнього державного боргу. Так, з 1992 по 1996 рр. державний борг України зріс з 3,3 млрд. дол. США до 10,4 млрд. дол. США. Причому, якщо внутрішній борг за даний період зріс лише на 69 %, то зовнішній державний борг - на 2100 %.Таке зростання зовнішньої складової державного боргу України пояснюється, перш за все, відсутністю внутрішніх ресурсів для здійснення державних запозичень. Основними причинами, що призвели до швидкого зростання зовнішнього боргу України у 1992-1996 рр., є такі: хронічний бюджетний дефіцит, структурна деформація економіки, від’ємне сальдо платіжного балансу, низький рівень інвестиційної та інноваційної активності, що, в кінцевому результаті, визначило нестачу власних ресурсів для потреб економічного зростання. Максимального свого значення державний борг України та його зовнішня складова досягли в 1999 році. У наступні роки його  динаміка стабілізувалася, чому сприяли зміни у борговій політиці держави.

Сьогодні у структурі державного боргу істотно переважає зовнішня заборгованість. Так, за 1996-2006 рр. частка зовнішнього державного боргу у загальному обсязі державного боргу України становила не менше 70%. Аналіз відносних показників зовнішнього державного боргу України за 1996-2006 рр. показав, що деякі показники зовнішньої державної заборгованості найбільш наблизилися до критичних меж на початку 2000 р.  Але  протягом 2000—2006 рр. вдалося покращити  боргову ситуацію в країні, стабілізувати темпи зростання зовнішнього державного боргу та поліпшити рівень всіх боргових показників порівняно з 1999 р. Це було пов’язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації в країні.

Україна належить до країн із рівнем заборгованості на душу населення, нижчим за середній. Зокрема, у 2005 р. цей показник у Швеції становив 7300 дол. США, в Німеччині – 4000, у Нідерландах – 3170, у США – 2750, у Мексиці – 1550, у Польщі – 1250, у Російській Федерації – 850, в Україні – 217 відповідно. Середньосвітова величина складає близько 600 дол. США.

На кінець 2006 р. найвагомішими складовими зовнішнього державного боргу України виступали заборгованість міжнародним фінансовим організаціям (35 %), заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління (21 %), заборгованість перед іноземними комерційними банками (5 %), заборгованість за облігаціями зовнішньої державної позики (39 %). Найбільшим кредитором України є Світовий банк: сума боргу складає 2372,6 млн. дол., 262,5 млн. дол. Україна заборгувала ЕБРР. У розрізі валют погашення переважна частина державного боргу деномінована в доларах США — 63 %. За ознакою умовності основна частина зовнішньої заборгованості припадає на прямий борг, який становив на кінець 2006 р. 76 %, а гарантований зовнішній борг – 24 %. За типом відсоткової ставки у структурі державного боргу переважає заборгованість, з якої сплата процентів здійснюється за фіксованими ставками — 87 %.

Протягом 2007 року Україна планує здійснити зовнішніх запозичень на суму понад 1.5 млрд. дол., з них близько 60% кредити від міжнародних фінансових організацій, інші – виторг від продажу чергової серії єврооблігацій. На зовнішній борг припадає 76% загальної суми боргу. Державний борг у 2007 році збільшиться на 943 млн. дол. Заплановано здійснити нові запозичення на 2280 млн. дол., а старі погасити лише на 1304 млн. дол.

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України. Механізм управління зовнішнім державним боргом України включає три основні етапи: мобілізацію зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу.

Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

Можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України, що зводяться до наступних:

- для збереження економічної безпеки держави, при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням;

- пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

- встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- використання “свопових” операцій – операцій типу “борги в обмін на власність (акції)” та інші.

Виходячи з вищезазначеного, формування і обслуговування ринку державних запозичень повинне базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему.

Література:

1. Зражевська Н.В. Взаємозв’язок зовнішнього державного боргу та економічного зростання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. – 2003. – № 15.    – С. 110-115.

2. Т. П. Сластьєн Особливості та приорітети боргової політики України// Наукові праці  НДФІ. Науковий збірник. – 2005. – Випуск №5.

3. Зражевська Н.В. Фактори, що впливають на обсяг зовнішнього державного боргу // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – 2004. – Випуск 194: В 5 т. Том V. – С.1352-1362.