Воропаєва О.В.

ДонНУЕТ

Секция: Экономические науки (№6. маркетинг и менеджмент)

Особливості стратегічного планування і його місце в системі стратегічного управління

Стратегічне планування - одна з основних функцій стратегічного управління підприємством. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. Тільки за допомогою планування є можливим щоб внутрішні можливості підприємства відповідали вимогам ринкового середовища. Це досить актуально для підприємств України, тому що часто планові рішення ухвалюються тільки з урахуванням внутрішнього середовища; в належній мірі не використовуються ринкові підходи і методи стратегічного планування, а на більшості українських підприємств процес планування виробничо-господарської діяльності був змінений на складання бізнес-планів, що не є одним і тим самим.

В основі стратегічного планування лежить стратегія підприємства, тобто напрям діяльності і засіб досягнення поставлених цілей, а також інструмент, за допомогою якого підприємство приводить свої можливості у відповідність з ситуацією на ринку і може протистояти змінам. Застосування стратегічного планування створює багато преваг у функціонуванні підприємства: готує підприємство до змін у зовнішньому середовищі; координує роботу його різних структурних підрозділів; покращує контроль на підприємстві.

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства. Для цього необхідно розробляти плани і моделювати свою діяльність з урахуванням не тільки внутрішнього, але, перш за все, зовнішнього середовища (економічні, політичні, правові та інші чинники), зміни в якому – потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства.

Щодо методики стратегічного планування, то вона передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант якої орієнтований на розвиток підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

Для практичної реалізації планування як процесу необхідно дотримуватися таких основних принципів: гнучкість (адаптація до змін середовища функціонування підприємства); безперервність (систематичний перегляд планів); комунікативність (координація та інтеграція зусиль); адекватність (віддзеркалення реальних проблем і самооцінки в процесі планування); комплексність (віддзеркалення всіх напрямків фінансово-господарської діяльності); багатоваріантність (можливість вибору найкращої з альтернативних можливостей досягнення поставленої мети).

Процеси планування в рамках однієї організації повинні мати певну послідовність виконання. Для цього повинен складатися і впроваджуватися стандарт, який регламентує склад і послідовність окремих процесів. Для більшості організацій однієї галузі процеси планування багато у чому співпадають. Їхня відмінність проявляється при уточненні цілей і змісту конкретного проекту, при визначені складу, прав і обов’язків команди, яка займається плануванням і виконанням.

Основні процеси планування можуть повторюватися кілька разів протягом всього проекту, або по окремих його фазах. До основних процесів планування слід віднести: планування змісту проекту і його документування; опис змісту проекту; складання кошторису; формування списку конкретних робіт, які забезпечують досягнення цілей проекту; послідовність, оцінка тривалості робіт; аналіз технологічних залежностей виконання робіт; планування ресурсів; складання бюджету (прив’язка кошторисних витрат до конкретних видів діяльності); збір результатів решти процесів і об’єднання їх в загальний документ. Також в міру необхідності, можуть визначатися допоміжні процеси: планування якості; проектування; набір необхідних кадрів; планування комунікацій; оцінка ризиків; планування поставок та пропозицій.

Впорядкування і взаємодія процесів часто носить динамічний характер. А система планування повинна будуватися з використанням принципу „зворотного зв’язку”, який забезпечував би постійне порівняння планових даних з фактичними, і який має велику гнучкість, актуальність і ефективність.

У даний час значення стратегічного планування усвідомлюється більшістю підприємств, отже вони намагається використовувати його методи у своїй діяльності. Проте тут існують деякі проблеми, одна з яких те, що методи стратегічного планування, які використовуються у зарубіжній практиці, не адаптовані до вітчизняного ринку, і як наслідок, результати їхнього використання не завжди є задовільними. Інша проблема – в неузгодженості методів та засобів планування, які використовуються.

Отже, в сучасних умовах господарювання стратегічне планування є однією з найголовніших умов ефективного функціонування, економічного зростання і розвитку будь-якого підприємства. Також, стратегія становиться життєво необхідним управлінським інструментом, за допомогою якого фірма може протистояти зміні умов навколишнього середовища.