«Экономические науки» 1.Банки и банковская система

Козлова Ольга Павлівна

Ст.. викладач. кафедри « Фінанси» Херсонського економічно-правового інституту

Управління кредитними ризиками при кредитуванні малого підприємництва

Виправданий кредитний ризик – необхідний атрибут стратегії та тактики ефективного банківського менеджменту. Знати про існування кредитного ризику, проаналізувати його на якісному рівні та провести його логіко-ймовірнісне моделювання необхідно, але недостатньо. Важливо виявити його ступінь, причому слід оцінити ймовірність того, що певна подія дійсно відбудеться, а тоді – як це вплине на результат кредитного рішення.

Ступінь допустимого кредитного ризику визначається з урахуванням таких параметрів як обсяг власного капіталу банку, рівень його ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності тощо. Чим більшим власним капіталом володіє банк, тим менш він чутливий до кредитного ризику завдяки більшому асортименту операцій та послуг.

Також одним з головних інструментів управління кредитним ризиком та компенсації можливих втрат від неповернення кредитів є формування страхових резервів за кредитними операціями. Формування резерву на покриття можливих збитків по кредитах проводиться відповідно до Положення НБУ №279 від 06.07.2000 року, згідно з яким банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу) протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів зобов’язані здійснювати щомісячно в певному обсязі незалежно від розміру доходів за групами ризику відповідно до суми фактичної кредитної заборгованості. Оптимальний розмір заборгованості наведений в таблиці 1

Таблиця 1

Оптимальна структура заборгованості по кредитах

Консолідована заборгованість по „стандартним” кредитам	Не менше 22%
Консолідована заборгованість по кредитах „під контролем”	Не більше 38%
Консолідована заборгованість по „субстандартним” кредитам	Не більше 30%
Консолідована заборгованість по „сумнівним” кредитам	Не більше 5%
Консолідована заборгованість по „безнадійним” кредитам	Не більше 5%

Дотримування даних вимог комерційними банками є запорукою їх успішної діяльності, оскільки регулювання розмірів проблемних позик є одним з найважливіших методів мінімізації кредитних ризиків.

Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Резерви служать засобом захисту вкладників, акціонерів та кредиторів, а також підвищують надійність та стабільність банківської системи в цілому. Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля – класифікації кредитів і нарахування здійснюються за встановленими для кожної групи нормами відрахувань.

До одних з найважливіших інструментів управління кредитним ризиком відноситься цінова політика банку. Очевидно, що процентна ставка по без ризиковому і ризикованому кредитах не може бути на одному рівні. За надання кредиту з більш високим ризиком банк повинен брати з клієнта премію за ризик. Дана премія є компенсацією банку за можливі майбутні збитки від кредитування та служить одним із джерел формування резерву. Крім того, при визначенні реальної процентної ставки треба враховувати темп інфляції, норму обов’язкового резервування кредитних ресурсів на коррахунку в НБУ, рівень накладних витрат за надання та супроводження кредиту та необхідність забезпечення встановленого рівня рентабельності кредитного бізнесу. Граничний рівень реальних ставок встановлюється Комітетом з управління активами та пасивами (або кредитним комітетом), як обов’язковий, по системі банку.

Всі перелічені методи щодо управління кредитними ризиками повинні відображатися в кредитній політиці банку. Кредитна політика призначена встановити ключові принципи (принцип управління кредитними операціями, принцип дотримання терміну, принцип цільового характеру, забезпеченості, платності, цілеспрямованості, ліквідності, надійності, дохідності), яких необхідно дотримуватися при плануванні кредитної діяльності і видачі кредитів. Вона повинна містити умови видачі кредитів, формування процентних ставок, класифікацію кредитів з урахуванням рівня ризику, перелік документів при проведенні кредитних операцій та інші умови. Все це має бути відображено у меморандумі про кредитну політику – письмовий документ, яким повинні керуватися працівники банку, тобто основа для всієї діяльності банку. Зміст і структура меморандуму є різноманітною, тут формується загальна мета політики, визначається ступінь ризику кредитів, правила та порядок видачі кредитів та багато іншого.

.Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» (від 7 грудня 2000р. № 2121 – ІІ).

2. Васюренко О.В. Менеджмент кредитних орерацій у комерційних банках.- Харків: Оригінал, 1998.-72

3. Коноваленко Т. Становлення і розвиток банківської системи// Вісник НБУ.-2001 № 4- С. 4-6

4. Науменкові С.В. Нові методи за балансового фінансування в банківській справі// Банківська справа.- 2001.- №2- с. 19-20

Відомості про автора:

Козлова Ольга Павлівна

адрес: м.Херсон вул. Кримська 130

Херсонський економічно-правовий інститут

тел. раб.. 8 (0552)512562