Психологія/7

Брез К. Д .

Дніпропетровський Університет Економіки та права

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ АГРЕСИВНИХ

ПРОЯВІВ ОСОБИСТОСТІ

Останнім часом тема агресії стала навряд чи не самою популярною у світовій психології. Їй присвячена величезна кількість статей і монографій. У Європі й Америці регулярними стали міжнародні конференції, симпозіуми і семінари з цієї проблематики. Очевидно, це не мода. Скоріше, мабуть, це реакція психологів на безпрецедентний ріст агресії й насильства в цивілізованому двадцять першому столітті. Реакція, на наш погляд, цілком адекватна і своєчасна. Поки важко сказати, чи призвела значна кількість досліджень і публікацій з цієї теми до появи нової якості, до нового більш глибокого і несуперечливого розуміння нами витоків агресивного поводження людини. Проблема агресії вивчається не тільки психологією, але й іншими науками зі специфічною системою методів. [5]

Не можна однозначно вважати агресію та агресивність соціально небезпечними явищами. Проаналізуємо позитивні, негативні та амбівалентні сторони агресії у житті людини.

Ще Е. Фромм [6] поділяв агресію на доброякісну та злоякісну. В основі класифікацій видів агресії Е. Фромма лежить функціональний підхід за критерієм: необхідно (корисно) – не потрібно (шкідливо). На його думку, доброякісна агресія є біологічно адаптивною і являє собою реакцію на загрозу вітальним інтересам. Злоякісна агресія не є біологічно адаптивною, не пов'язана із збереженням життя, не зв'язана з захистом вітальних інтересів. Злоякісна агресія дійсно розглядається як шкідлива, а її синонімом е "деструктивність та жорстокість" [5]

Навіть якщо агресія завжди включає намір завдати шкоди, це не завжди є головною метою. Агресори, роблячи напад на свої жертви, можуть переслідувати й інші цілі: солдат хоче вбити свого ворога, але його намір може виникати з бажання захистити своє власне життя, може бути способом виявити патріотизм, може бути продиктовано прагненням заслужити схвалення своїх командирів і друзів. Напад у цих випадках є скоріше засобом досягнення деякої іншої мети, що для них більш важлива, ніж заподіяння збитку їхній жертві. Думка про цю мету ініціює атаку.

Поняття емоційної агресії відбиває той факт, що, роблячи агресивні дії, людина може зазнавати насолоди. Багато людей прагнуть заподіяти кому-небудь збиток, коли вони знаходяться в подавленому настрої, і, досягаючи своєї мети, одержують задоволення, тому що рятуються у такий спосіб від депресії. Вони можуть при цьому навіть зазнавати насолоди і тим самим одержувати психологічну винагороду, заподіявши збиток своїм жертвам (доти, поки самі не починають страждати від негативних наслідків свого поводження). [2]

Багато хто із соціальних психологів вважають, що більшість агресивних дій мотивовано не тільки бажанням нанести шкоду жертві агресії. В основному, погоджуючись з тим, що агресори діють навмисно, раціонально, прихильники даного підходу стверджують, що нападаючі мають і інші цілі, що можуть бути для них більш важливими, ніж бажання завдати шкоди своїм жертвам: бажання впливати на ситуацію, демонструвати владу над іншою особистістю. Зрозуміло, що іноді агресивне поводження визначається одночасною дією різних факторів. Агресори можуть прагнути домогтися свого чи затвердити свою владу для того, щоб підвищити почуття власної цінності. [1]

Усі розглянуті вище формулювання мають свої резони. Кожне з них виявляє той чи інший мотив, який стоїть за агресивним поводженням. Деякі випадки агресії викликані прагненням примусити когось до чого-небудь, інші зумовлені потребою агресора затвердити свою владу і домінування. Атака агресора може бути вмотивована навіть бажанням продемонструвати, що він гідний поваги. Агресивне поводження може бути вмотивоване ще й іншими факторами, такими, наприклад, як бажання придбати гроші чи завоювати соціальне схвалення. Агресія може бути пов'язана з цілою низкою цілей.

Розглянемо амбівалентні функції агресії. У деяких випадках агресія використовується у якості самостійної цінності, за допомогою неї досягається реалізація потреби в певних емоційних переживаннях. Фізичний біль чи приниження викликає задоволення, а агресія виступає при цьому як самоціль [3]. У багатьох випадках мотивом жорстокого поводження стає задоволення від факту знущання над іншою людиною.

Здійснення реалізації потреби в певних емоційних переживаннях можна розцінювати як позитивну функцію агресії тільки для агресора, але наявність страждання жертви і її приниження виступають, безумовно, негативними наслідками цієї функції агресії. Тому дану функцію агресії необхідно розглядати як амбівалентну.

Амбівалентною функцією агресії може вважатись здійснення помсти. У традиційних суспільствах помста у формі явної, фізичної (кровна помста) чи опосередкованої (шкідлива магія) агресії виступає як функція здійснення внутрішньогрупового контролю та підтримання порядку.

Е. Фромм відносить помсту до деструктивної форми поведінки і вважає її проявом злоякісної агресії [6]. На його думку, помста не виконує функцій захисту від загрози, оскільки завжди здійснюється вже після того, як була заподіяна шкода. Однак проблема полягає тут у тому, що часто помста як раз i спрямована на нейтралізацію тієї шкоди, яка була заподіяна. Так, агресія може виконувати важливу функцію компенсації іншої агресії, у результаті чого виведені з рівноваги соціальні відносини знову приходять до норми.

Агресивні бажання, незалежно від того, пригнічуються вони зсередини чи ззовні, можуть викликати підвищену внутрішню напруженість і ще більш наполегливо спонукати до виявлення агресивної поведінки по відношенню до інших людей [1]. Стримування особистістю агресивних форм поведінки у відповідності з нормами цивілізацій веде до того, що агресія може спрямовуватись на саму людину [4]. У свою чергу, спрямування агресії на себе може викликати депресію, почуття провини. Згідно К. Лоренцу [4], фрустрація агресивного інстинкту примушує страждати кожну людину, роблячи її психопатом. Агресія, що не знаходить виходу, призводить до невротизації.

Отже, розглянувши основні теоретичні засади дослідження функціонального призначення агресії у житті людини, можна зазначити, що агресія як поведінковий прояв – це поведінка, котра,характеризується спрямованістю, по-перше, на заподіяння шкоди неживим об'єктам, по-друге, на здійснення дій, які спричиняють шкоду (фізичну, моральну чи матеріальну) живим істотам, які мають мотивацію уникнення такого ставлення. Також можна зазначити, що агресивна дія може використовуватись як засіб досягнення певної мети, забезпечуючи розв'язання конкретних задач, як соціально схвалюваних, так і соціально не схвалюваних.

Література:

1. Амбурова А.Г. Анализ состояния психологического кризиса и их динамика. Психологический журнал. т. 6., № 6., 1985. – с. 107-115.

2. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. – С. – Пб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 510 с.

3. Дубинко Н.А. Влияние когнитивных процессов на проявление агрессивности в детском возрасте // Вопросы психологии. – 2000. - № 1. – С. 53-57

4. Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”): Пер с нем. – М.: Прогресс, Универс, 1994. – 272 с.

5. Перлз Ф.С. Эго, голод и агрессия: Пер с англ. – М.: Смысл, 2000. – 358 с.

6. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М.: Прогресс, 1994. – 327 с