Химия и химическая технология/2. Теоретическая химия

к.п.н. Косцова І.Г., к.т.н. Ляхова І.А., магістр Чупринов Є.В.

КМІ ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Використання рівневої диференціації на лабораторних заняттях із загальної хімії для студентів напрямку
підготовки хімічна технологія та інженерія

Особистісно-орієнтована парадигма, на яку орієнтується сучасний зміст освіти, стверджує унікальність та індивідуальну самоцінність кожного, хто навчається. Сказане стосується і хімічної освіти, сучасний зміст якої – це не тільки теоретичні та емпіричні знання з хімії, але й методи пізнання, завдяки яким із об’єктів (понять, явищ) черпається певний пізнавальний зміст.

Вчені засвідчують, що наукова інформація, яка надається учням або студентам для засвоєння, є однаковою для всіх за змістом, але кожен перетворює, засвоює її в міру індивідуальних навчальних можливостей. Способи навчальної роботи відображають своєрідність перетворення такої інформації. Спосіб навчальної роботи - стійке індивідуальне утворення, яке включає мотиваційну та операційну сторони пізнавальної діяльності, характеризує індивідуальну вибірковість до роботи з навчальним матеріалом різного наукового змісту, виду та форми, стійкість переваги, продуктивність використання знань.

У дослідженні ми виходимо з припущення, що знання і врахування індивідуальних відмінностей студентів, визначення раціонального способу навчальної роботи для кожного з них можливе за умови застосування технології диференційованого навчання.

Мета статті полягає в обґрунтуванні використання рівневої диференціації у лабораторному практикумі із загальної хімії для студентів металургійних спеціальностей.

Рівнева диференціація як розповсюджена форма внутрішньої диференціації передбачає виконання суб’єктами навчання завдань різного рівня складності. Ускладнення завдань відбувається різними способами: за рахунок ускладнення видів роботи, посилення рівня творчої діяльності, необхідної при виконанні завдання, за рахунок збільшення кількості однотипних завдань.

Спираючись на це, у лабораторному практикумі із загальної хімії для студентів напрямку хімічна технологія та інженерія нами передбачено використання різнорівневих завдань з метою створення оптимальних умов для формування знань із загальної хімії у студентів з різним рівнем навчальних можливостей.

При диференціації завдань за рівнями ми керувались наступними принципами: системності (використання рівневих завдань студентами як в ході підготовки до занять лабораторного практикуму, так і в ході його проведення); ініціативності (надання студентам можливості для самостійного вибору рівня завдань); посильності (забезпечення лабораторного практикуму завданнями, доступними для виконання студентами з різними рівнями навчальних можливостей); креативності (наявність потенційної можливості для розвитку творчих здібностей студентів).

Рівнева диференціація завдань використовується нами на етапі підготовки студентів до занять лабораторного практикуму, в ході поточного контролю знань студентів в теоретичній частині лабораторного практикуму та при виконанні експериментальної частини лабораторного практикуму, коли студенти працюють в малих гомогенних групах. Навчальна робота студентів на кожному занятті лабораторного практикуму здійснюється за підготовленим нами дидактичним матеріалом, що включає умови завдань для самоконтролю та контролю знань, завдань експериментальної частини лабораторного практикуму за рівнями складності для використання їх в груповій навчальній діяльності студентів.

Обґрунтована нами експериментальна методика використання рівневої диференціації базується на дотриманні таких педагогічних умов: створення навчально-методичного забезпечення для підготовки студентів до занять лабораторного практикуму та ефективної роботи в ході занять (розробка дидактичних матеріалів – варіантів завдань різного рівня складності, алгоритмів розрахунків); підбір оптимального матеріально-технічного забезпечення проведення лабораторного практикуму; створення умов для самореалізації особистості студентів (забезпечення добровільності у виборі рівня складності завдань; можливості виявлення творчих здібностей; об'єктивності контролю й оцінки знань студентів); додержання демократичного стилю спілкування викладачів зі студентами; дозування допомоги з боку викладача або студента-консультанта (лідера малої групи); виховання впевненості студентів у своїх силах, запобігання страху перед контролем результатів навчально-пізнавальної діяльності.

Диференціація завдань за змістовим компонентом передбачає виконання студентами однакової за характером та різної за наявністю елементів знань пізнавальної діяльності. Диференціація завдань за кількісним вмістом передбачає різну кількість операцій стосовно однакового обсягу навчальної інформації. П.М. Гусак класифікував диференційовані завдання за наступними критеріями: осяг інформації, рівень допомоги викладача, рівень використання алгоритму, обсяг розв’язання, темп вивчення, рівень засвоєння. Спираючись на класифікацію П.М. Гусака, добираємо диференційовані завдання для лабораторного практикуму із загальної хімії за рівнем складності змісту, за рівнем самостійності і за характером пізнавальної діяльності студентів і позначаємо як рівні А (найнижчий), В та С (найвищий).

У процесі проведення педагогічного дослідження ми переконались, що рівнева диференціація завдань лабораторного практикуму із загальної хімії для студентів напрямку хімічна технологія та інженерія є одним із дієвих чинників формування предметних компетенцій із загальної хімії. Диференціація завдань за рівнями складності стимулює пізнавальну активність студентів на заняттях лабораторного практикуму, позитивно впливає на емоційний стан студентів, який, в свою чергу, позначається на якості засвоєння знань.