Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Новак Н.П.

ДВНЗ “Херсонський державний аграрний університет”, Україна

ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ ТОВАРОВИРОБНИКІВ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Об’єктивно, що формування системи інституційного забезпечення сталого розвитку органічного виробництва в Україні не може відбуватися відособлено від вирішення екологічних проблем сільського господарства загалом. Необхідність їх вирішення мотивує державні органи до участі та укладення численних природоохоронних конвенцій [2, с. 95]. Як відомо, будь-який виробничо-господарський суб’єкт господарювання функціонує у певному інституційному середовищі, безпосередньо взаємодіючи з ним та впливаючи на нього. Тому інституційне середовище, що сформувалося в аграрній сфері країни у ході трансформаційних процесів в економіці та інших сферах життєдіяльності населення, характеризується впливом формальних і неформальних інституцій на ефективність функціонування господарюючих суб’єктів, зокрема тих, які здійснюють виробництво органічної сільськогосподарської продукції. Це забезпечує збалансований стан агроландшафтів та є запорукою сталого розвитку економічної і соціальної сфери сільських територій.

На нашу думку, збереження природних ресурсів у процесі господарювання слід розглядати в комплексі з необхідністю підвищення технічного рівня та впровадження ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій, чому сприятиме впровадження інституту економіко-правової відповідальності щодо забезпечення відтворення родючості земель сільськогосподарського призначення їх власниками і користувачами, організаційно-економічний механізм органічного сільськогосподарського виробництва, оптимізації фітосанітарного стану земель та вдосконалення агротехнологій. Саме з цих причин подальша економічна діяльність у сфері органічного господарювання можлива лише у відповідних інституційних межах.

Саме органічне господарювання може вирішити проблеми, пов'язані з економією природних ресурсів, нешкідливими і безвідходними технологіями, екологічним “кругообігом” у довкіллі. Слід зазначити, що Україна має значний потенціал для виробництва органічної продукції, реалізації її на експорт та внутрішнього споживання, адже з’являється значний попит на органічну продукцію у населення [1, с. 209]. Оскільки органічне виробництво має великий потенціал для покращання фінансово-економічного, соціального та екологічного стану товаровиробників, воно сприятиме комплексному розвитку агросфери та поліпшенню здоров’я населення. Проте, поняття “органічна продукція” чітко не визначене і зробити це досить складно, адже на всіх етапах відтворення продукт не повинен змінювати свої властивості і максимально донести природні якості до споживача.

Інституціональне забезпечення розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції є фундаментальною базою аграрного природокористування, що впливає на тісноту взаємозв’язку суб’єктів господарювання з природним середовищем та детермінує характер інституціональних змін у сфері використання природних ресурсів. Інституційні зміни є рушійними трансформаційно-модифікаційними процесами забезпечення якісних перетворень у системі агроресурсокористування, моделювання векторів розвитку органічного виробництва.

З метою формування та вдосконалення інституційного середовища розвитку органічного сільськогосподарського виробництва слід опиратися на соціально-економічні та екологічні інтереси суб’єктів господарювання. Необхідно враховувати рівень розвитку ринкової кон’юнктури у галузі, інфраструктури; правову підтримку та захищеність суб’єктів органічного напряму господарювання; їх забезпеченість фінансово-інвестиційними та іншими ресурсами; попит населення на органічні продукти харчування, промисловості – на органічну сільськогосподарську сировину; характер використання та можливості відтворення природно-ресурсного потенціалу; дієвість моніторингу стану довкілля [3, с. 184]. Доцільно стимулювати впровадження суб’єктами господарювання ресурсозберігаючих, екологобезпечних технологій в органічному та сільськогосподарському виробництві загалом.

Отже, формування системи інституційного забезпечення розвитку органічного сільського господарства передбачає упорядковану сукупність формальних і неформальних інституцій, що визначають та регулюють його територіальні, соціальні, виробничо-економічні, екологічні, нормативно-правові й організаційно-управлінські параметри. На успіхи у здійсненні органічного виробництва можна сподіватись лише тоді, коли стануться помітні зрушення у системі основоположних морально-етичних вимог, обмежень і правил, цінностей та інтересів, що обумовлюють принципи економічної взаємодії суб’єктів господарювання, споживачів, державних інститутів, великих агрохолдингів тощо.

Література:

1. Заремба В.М. Інституціональні перетворення у контексті екологічно сталого розвитку аграрного природокористування / В.М. Заремба // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2007. – Вип. ХІІІ; № 2. – С. 206-213.

2. Чудовська В.А. Гармонізація формальних та неформальних інститутів органічного виробництва / В.А. Чудовська // Збалансоване природокористування. – 2012. – № 2. – С. 93-98.

3. Шкуратов О. І. Інституційне забезпечення розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції / О. І. Шкуратов // Органічне виробництво і продовольча безпека : зб. матеріалів доп. учасн. Міжнар. наук.-практ. конф. – Житомир : Полісся, 2013. – С. 183-187.