Экономические науки/2. Экономика предприятия
Шепетюк В.В
Національний
університет харчових технологій
Існуючі підходи до розгляду «економічної стійкості функціонування та
розвитку підприємства»
Наука містить велику кількість формалізацій
визначення «стійкості», які залежать від специфіки конкретної системи та
використовуються під час аналізу поведінки системи. У зв’язку з цим у різних
галузях науки теорія стійкості оформилася в самостійний розділ науки зі своїм
інструментарієм дослідження. Термін «стійкість» в економіку був запозичений із
математики та фізики, де він також зазнавав постійних змін (теорії Ляпунова,
Пуанкаре, Лагранжа). У математичних науках виділяють різні типи стійкості:
статична, динамічна; структурна і результуюча стійкість траєкторії; стійкість
за початковим положенням; стійкість до зовнішніх збурень; стійкість
інваріантної множини; стійкість аттрактора, або асимптотична стійкість тощо.
«Стійкість підприємства» – це динамічне,
комплексне, складне і багатогранне поняття. Залежно від специфіки конкретної
системи воно має багато підходів до визначення та охоплює широке коло об’єктів.
Вперше термін «економічна стійкість» був вжитий при розгляді проблем
обмеженості природних ресурсів, які спровокували виникнення енергетичних криз
1973 та 1979 років. Метою концепції економічної стійкості було забезпечення
стабільного розвитку світового господарства на основі економнішого і
раціональнішого використання ресурсів. Згодом вона була відображена у теорії
економічної безпеки держави – «ecosestate» («economic security of state»).
Економічну стійкість держави можна забезпечити лише за економічної стійкості її
компонентів (територій, галузей економіки, підприємств).
Проаналізувавши
існуючі наукові праці, можна відокремити чотири основні підходи до розгляду
поняття «економічна стійкість», що існують сьогодні в економічній науці (рис.
1.1).
Рис.1.1

Рис.1.1 Існуючі підходи до розгляду «економічної
стійкості функціонування та розвитку підприємства Джерело: розроблено автором
Перший підхід
передбачає застосування терміна «Steady state» (стійкий стан, стан стаціонарної стійкості), який був введений Р. Солоу і
відображає умови динамічної рівноваги економічної системи. В. Ячменьова вважає,
що «…стійкість у загальному вигляді зумовлена можливостями внутрішніх
енергоматеріальних сил елементів організації, які здатні підтримувати її у
межах характерної для неї рівноваги і які відповідно дають можливість
організації зберігати структуру і виконувати свої функції стійко, надійно у
змінних умовах середовища» [1]. Багато науковців, зокрема С. Анохін, І. Бланк,
А. Загорулькін, Б. Колас, О. Колодізєв, К. Нужний, В. Рощін, Ю. Сімех, В. Сумин
та ін. звертаються до поняття стійкого стану, рівноваги під час дослідження
«економічної стійкості» [1–3]. Проте слід зазначити, що термін «стійкість» характеризує
процес, пов'язаний із рівновагою, але не є тотожний їй.
Другого підходу щодо
розгляду проблеми стійкості промислового підприємства дотримується сьогодні
більшість західних науковців. Російські та українські економісти-дослідники,
такі як В. Дергачьова, Д. Ковальов і Т. Сухорукова, З. Коробкова, Є. Коротков,
А. Шеремет, Ю. Масленко та Н. Кульбака [6], І. Недін, І. Сенько економічну
стійкість підприємств ототожнюють з його фінансовим станом.
Третій підхід під
час оцінювання стійкості економічної системи виходить з положень концепції
стійкого розвитку («sustainable development»), точкою відліку для розвитку якої є звіт Міжнародної комісії ООН з
навколишнього середовища і розвитку у 1987 році. Нова стратегія розвитку
суспільства виходить із пріоритетів майбутнього і її можна визначити як
стратегію виживання і неперервного розвитку цивілізації (і країни) в умовах
збереження довкілля.
Дотримуються цих поглядів
А. Деркач, Л. Мельник, А. Семенов та А. Фадеева, які характеризують стійкий
розвиток як такий, за якого економічні, екологічні та соціальні цілі
урівноважуються та інтегруються, а темпи економічного росту не перевищують
темпів відтворення природних ресурсів, причому основним показником такого
розвитку вважається покращання якості життя [4].
На нашу думку,
доцільніше було б перекласти термін «sustainable development» не як стійкий, а як «гармонійний розвиток». Адже концепція «sustainable development» передбачає гармонізацію економічних, соціальних та екологічних потреб та
інтересів, а стійкий розвиток у теорії систем трактується по-іншому.
Четвертого підходу
дотримуються такі відомі економісти, як Дж.С. Міль, Й. Шумпетер, Р. Харррод, Ф.
Котлер, Д. Морріс та ін. Серед російських учених поняття стійкого розвитку
промислових підприємств пов'язує з поняттям економічного зростання А.С.
Воронов, Н.В. Шандова вважають, що «…концепція економічної стабільності полягає
в максимальному значенні зростання економіки підприємства за мінімального
відхилення економічної системи підприємства від стану рівноваги» [5]. У цьому
підході ми зустрічаємо ототожнення поняття «розвиток» з поняттями «росту»,
«зростання», які передбачають лише збільшення кількісних, а не якісних характеристик
соціально-економічної системи.
Література:
1.
Анохин С.Н. Методика моделирования экономической устойчивости промышленных
предприятий в современных условиях. – Саратов: Сарат. гос. техн. ун-т, 2000. –
40 с.
2. Колодізєв О.М.,
Нужний К.М. Дослідження сутності та змісту економічної стійкості підприємства
// науч.-техн. сб.: Коммунальное хозяйство городов. – 2007. – №78. – С.238–243.
3. Сімех
Ю.А. Визначення поняття конкурентостійкість підприємства // Вісник Міжнародного
Слов’янського університету. Серія «Економічні науки». – Т. X. – 2007. – № 1. –
С. 12 – 16
4. Фадеева
А.С. Концепция устойчивого развития туризма // Культура народов Причерноморья.
— 2006. — №89. — С. 48–51
5. Шандова Н.В. Оцінка
загальної стійкості розвитку промислового підприємства // Економічний простір:
зб. наук. пр. – № 21. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – С.276–292. 9.