Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., доцент Харчук С. А., студент Коровай О. М.

Вінницький  навчально-науковий інститут економіки

Тернопільського національного економічного університету, Україна

 

Управління підприємствАМИ в умовах

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ економіки

 

Інтеграція України у світовий економічний простір обумовлює активізацію процесів провадження новітніх підходів, принципів, методів, інструментів в управ­лінні підприємствами для забезпечення їх успішного функціонування в конкурентному ринковому середовищі та в подальшому  для успішного входження на світовий ринок.

Слід зазначити, що зазначена наукова проблема є досить актуальною, а тому знайшла свої теоретичні та практичні відображення у працях як вітчизняних, так і зарубіжний вчених-науковців, зокрема такі як Андерсен Б., Друкер П. Ф., Дяченко Л., Єфремов В. С., Ойхман Е. Г., Тейлор Ф., Попов Е. В., Романова  О. С., Уткін Е. А., Файоль А. та інші, які у своїх працях достатньо аналітично обґрунтовують різні аспекти цієї проблеми, орієнтовані на різний стан економіки в різних країнах світу.

Розглядаючи осо­бливості управління підприємствами в сучасних глобалізаційних умовах, перед усім, потрібно визначити зміст цієї категорії.

Значний внесок у розвиток організації управління зробив Ф. Тейлор. У своїй праці "Принципи наукового управління" він виділив чотири принципи управління індивідуальною працею робітників: науковий підхід до виконання кожного елемента роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітників; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками. Означені принципи стосувалися порядку планування і контролю за виконанням роботи [4].

Як бачимо, Ф. Тейлор не нехтував людським компонентом організацій, як багато хто вважає, але робив акцент, скоріше, на індивідуальних, а не на колективних якостях працівника. На його думку, застосування принципів наукового управління приведе до усунення майже всіх причин суперечок і розбіжностей власників підприємств і найнятих робітників.

Досліджував цю проблему і А. Файоль. Виділивши основні управлінські функції і визначивши взаємозв'язки між ними, Файоль розглядав управління як безперервний процес. Вивчаючи зміст цих функцій, він дійшов висновку, що ефективне управління неможливе без раціональної побудови структури організації та управління працівниками, і запропонував власні принципи управління. Він прагнув розробити принципи управління підприємствами, які б можна було застосувати на всіх рівнях управління. Коротко їх можна сформулювати таким чином. Щоб працювати ефективно, підприємство повинна мати: чіткі цілі; один центр підпорядкування (єдність управління); один відділ управління (єдність контролю); чіткі лінії інстанцій, за якими здійснюються розпорядження (скалярний ланцюг підпорядкування від верхніх ешелонів ієрархії до її нижчих ланок); рівність прав і обов'язків; раціональний розподіл праці і логічне угрупування завдань за підрозділами, відділами та адміністративними секторами вищої ланки; чітке визначення відповідальності за результати діяльності і такі встановлені офіційні відносини, щоб кожен в організації знав свою роль та становище в колективі; сприятливі можливості для прояву ініціативи [5].

На думку, Л. Дяченка управління підприємством – це еконо­мічна категорія, яка представляє особливу форму економічних відносин, що впливають на процеси, об’єкт чи систему, аби зберегти її стійкість, або перевести в інший стан відповідно до поставлених цілей [1].

На нашу думку, управління підпри­ємством в умовах глобалізації світової економіки це динамічно сформована система, що здатна за будь яких умов в найкоротші терміни забезпечити адаптацію підпри­ємства до змін його бізнес-середовища при можливому врахуванні запитів і за­доволення потреб потенційних споживачів. В такій системі отримання прибутку, слід, розглядати не як основну мету діяльності підприємства, а виключ­но як результат ефективного функціонування пра­вильно побудованої управлінської системи.

 

 

Сучасна теорія і практика управління підприємствами вимагає кардинальних змін, що обумовлено глобалізацією світової економіки, підвищенням динамічності ринкового середовища і посиленням конкуренції. Причини необхідності появи нових підходів до управління пов'язані зі змінами в самому бізнес середовищі: усе більшого значення для ефективності діяльності підприємства набуває використання інновацій, знань, втілених в інтелектуальному продукт; жорсткість конкуренції призводить до активізації пошуку новітніх методів управління ефективністю діяльності підприємства.

Величезний досвід наукового обґрунтова­ного управління підприємствами накопичили найрозвину­тіші країни світу – США та Японія. Вивчення цього досвіду має велике значення для нинішнього, а ще більше для майбутнього розвитку економіки України. В умовах достатнього насичення ринку товарами ши­рокого вжитку (у тому числі товарами тривалого корис­тування) у розвинутих країнах світу, а також в умовах адміністративно-командної економіки та її трансформа­ції в соціальна орієнтовану ринкову економіку надзвичай­но важливу роль в успішному розвитку підприємства відіграє система управління підприємством. Для зростання ефе­ктивності виробництва система управління підприємст­вом має більше значення, ніж впровадження нової техні­ки і технології.

Досягнення цілей і завдань, що стоять перед сучасними підприємствами усіх форм власності, організаційно-правових форм та галузевої належності, в умовах глобалізаційних процесів світової економіки,  нестабільності політичної та соціально-економічної ситуації в країні вимагає вирішення питань, пов’язаних із удосконаленням традиційних методів управління підприємствами та пошуком нових, які б забезпечували стійкий економічний стан і розвиток підприємств.

Основою забезпечення стійкого функціонування підприємств та їх здатності до розвитку є забезпечення належного рівня конкурентоспроможності, прибутковості, платоспроможності, стійкості та, як наслідок, зростання ринкової вартості підприємства. Ці параметри залежать від ефективності управління ними як на рівні підприємства  в цілому,  так і від взаємоузгодженості дій усіх структурних підрозділів та фахівців підприємства.  Одним із важливих аспектів системи управління підприємствами є корпоративна культура, яка являє собою систему певних цінностей, ділових принципів, норм поведінки, які склались на підприємстві. Тому й ефективність діяльності підприємства, його інвестиційна привабливість, певною мірою визначається рівнем розвитку корпоративної культури.

Функціонуючи у конкурентному середовищі підприємства повинні обов’язково турбуватися про формування іміджу, який забезпечує у перспективі увагу зі сторони клієнтів, гарантування поставки, привабливість для інвесторів і, на кінець, успішну діяльність.

Ще одним напрямком вдосконалення управлін­ня підприємствами в умовах глобалізації світової економіки повинно стати: застосування сучасних підходів, принципів, ефективних методів, інструментів в управлінні підприємством і постійне їхнє дослідження визначення нових найефективніших рішень, для забезпечення його успішного функціонування в конкурентному ринковому середовищі.

Література:

1.     Друкер П. Ф. Менеджмент в ХХІ веке : учебное пособие / П. Ф. Друкер; пер. с англ. – М. :  Издательский дом "Вильямс", 2001. – 272 с.

2.     Дяченко Л. А. Суть та особливості управління підприємствами туристичної сфери  / Л. А. Дяченко // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – 2011. –  №1. – C.84-90.

3.     Кендюхов О. В. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. В. Кендюхов // "Економіка України" – 2005. –  №2. – С. 33-41.

4.     Тейлор Ф.  Принципи наукового управління / Ф. Тейлор. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 2010. – 435 с.

5.     Файоль А.  Загальне і промислове керівництво / А. Файоль. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. – 576 с.