Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Стрембіцька Л. Л.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Державна служба зайнятості як інститут ринку праці в системі забезпечення економічної безпеки

Важливою особливістю ринку праці є те, що у його функціонуванні значну роль відіграють інституційні чинники, основною метою яких є мінімізація ризиків, що породжуються дією законів ринкової економіки. Найбільшою загрозою національній безпеці в сфері ринку праці є значне поширення безробіття, що здатне зумовити вкрай негативні соціально-економічні наслідки, тому створення на початку 90-х років минулого століття розгалуженої системи обласних, районних, міських центрів зайнятості було покликане протидіяти сукупності наслідків, пов’язаних з лібералізацією трудових відносин та соціально-економічним реформуванням ринкового типу. Таким чином державна служба зайнятості виступає як державний орган, який покликаний забезпечити додержання гарантій, наданих державою в сфері зайнятості та забезпечити соціальний захист громадян від безробіття.

В сучасних умовах основними завданнями державної служби зайнятості в системі забезпечення економічної безпеки держави є:

- забезпечення попиту роботодавців на робочу силу та працевлаштування безробітних на постійну роботу;

- підтримка роботодавців у створенні робочих місць шляхом компенсації єдиного внеску при працевлаштуванні безробітних;

- організація оплачуваних громадських робіт, що сприяє тимчасовій зайнятості безробітного населення і здатна значно пом’якшити наслідки безробіття;

- професійне навчання безробітних;

- підвищення конкурентоспроможності осіб, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;

- підтримка підприємницьких ініціатив безробітних шляхом виплати їм одноразово допомоги з безробіття.

За даними [2], незважаючи на складну ситуацію на ринку праці, у січні-квітні 2016 року, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, було досягнуто суттєвих позитивних зрушень по основних напрямках діяльності державної служби зайнятості:

- збільшилась кількість роботодавців, які співпрацювати з центами зайнятості щодо підбору працівників;

- зросла кількість зареєстрованих та укомплектованих вакансій, а також рівень використання вільних робочих місць;

- збільшилась кількість осіб, які за сприянням служби зайнятості отримали роботу, а також кількість осіб, залучених до оплачуваних громадських та інших робіт тимчасового характеру;

- підвищився рівень працевлаштування безробітних після професійного навчання;

- скоротилася питома вага довготривалих безробітних.

Найбільше працевлаштування безробітних спостерігалося на підприємствах за наступними видами діяльності: 35,2 % – сільське, лісове та рибне господарство, 16,1 % – оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів, 15,2 % – у переробній промисловості. Найбільша кількість безробітних була працевлаштована за наступними професійними групами: робітників з обслуговування, експлуатації контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (28,1%), за професіями працівників сфери торгівлі та послуг (15,4 %), за найпростішими професіями (12,7 %) та кваліфікованих робітників з інструментом (10,9 %) [1].

Однією з функцій державної служби зайнятості є оцінка масштабів безробіття, при цьому визначаються показники офіційного (зареєстрованого) безробіття, які завжди є значно меншим реального рівня безробіття, визначеного в результаті вибіркових обстежень домогосподарств згідно методики Міжнародної організації праці. Так, в цілому в Україні кількість зареєстрованих безробітних за підсумком 2015 року склала лише 490,8 тис. осіб, в той час як кількість безробітних згідно методологічних підходів МОП становила 1654,7 тис. осіб. Такі значні розбіжності між офіційними і реальними показниками безробітного населення вимагають посиленої уваги до вирішення цього питання, оскільки звідси слідує, що дуже велика частка фактично безробітного населення виявляється неохопленим соціальним захистом на випадок безробіття, а тому, за припущенням, поповнює тіньовий ринок праці, що в свою чергу наносить значних збитків державі. З іншого боку, збільшення офіційно зареєстрованих безробітних автоматично збільшує витрати держави, тому з початком суспільно-політичної та економічної кризи було внесено зміни до законодавства, що ускладнило набуття безробітним офіційного статусу безробіття.

Отже, в останній період в політиці державної служби зайнятості спостерігається тенденція зростання активної політики зайнятості, засоби якої є більш дієвими для забезпечення економічної безпеки. Проте, розбалансування ринку праці в результаті соціально-економічної дестабілізації, різне зниження реальних трудових доходів та демотивація значної частини трудоактивного населення до легальної трудової діяльності вимагає подальших пошуків та адекватних дій з боку державної служби зайнятості до виконання завдань, покладених на неї в цілях реалізації ефективної соціально-економічної політики.

Література:

1. Надання державною службою зайнятості послуг населенню та роботодавцям [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=350803.

2. Щодо ситуації на ринку праці та діяльності державної служби зайнятості. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=350794.