Экономические науки/16. Макроекономіка

д.е.н., доц. Дружиніна В. В., Ткач О. Ю.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, Україна

РЕАКЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ НА ТРАНСФОРМАЦІЙНІ

ЗМІНИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Ринок праці є одним із основних механізмів в загальній системі регуляторів розвитку економіки. Функціонування ринку праці здійснюється під впливом чинників зовнішнього середовища, яке є нестабільним особливо в сучасних умовах. Негативні тенденції зовнішнього середовища прямо або опосередковано впливають на погіршення ситуації на ринку праці, аналіз та оцінка впливу яких потребує ретельного дослідження. Тому інтенсивність і спрямованість процесів, що протікають на ринку праці є основою наукових досліджень багатьох сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених.

Метою дослідження є дослідження сучасних тенденцій функціонування ринку праці в Україні і на його основі визначення причин дисбалансу, застосування негайних рекомендацій для підвищення попиту на робочу силу та економічної активності, які дозволять подолати основні диспропорції.

Для повноцінної картини про динаміку функціонування ринку праці доцільно використовувати багаторівневий підхід, який надасть можливість комплексно проаналізувати та оцінити процеси та явища, що протікають на ринку праці. В результаті комплексного багаторівневого системного аналізу функціонування регіональних ринків праці України за період з 2003–2013 рр. з урахуванням виконуваних ними функцій (вартісної, попиту і пропозиції, конкуренції, зміни праці, економії часу, пропорційності) встановлено, що найбільш проблемною групою ринків праці є ринок праці Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Тернопільської, Сумської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей та м. Севастополь (в яких, крім іншого, спостерігається негативне міграційне сальдо, переважно за рахунок зовнішньої міграції); найбільш привабливими є ринки праці Дніпропетровської та Донецької областей, м. Київ (в яких розташована велика частка промислових підприємств, зосереджена значна частина експортних, природних та інтелектуальних ресурсів) [3].

Відзначено, що Полтавський регіон, маючи переважно середні значення показників функціонування ринку праці при високому рівні продуктивності праці, має найкращі рейтингові позиції серед регіонів України за виробничою та реалізаційною активністю (6-те місце за обсягом реалізованої промислової продукції та за обсягом капітальних інвестицій у розрахунку на одну особу, 2-ге місце за обсягом виробництва продукції сільського господарства, 3-тє місце за коефіцієнтом покриття експортом імпорту, 7-ме місце за обсягом іноземних інвестицій, 9-те місце за рівнем середньомісячної заробітної плати та індексом людського розвитку). Позитивні зрушення на ринку праці Полтавського регіону забезпечувались переважно за рахунок основних промислових центрів – м. Полтави та м. Кременчука (в яких сконцентрована більша частина людських ресурсів та на які припадає майже 70 % промислового виробництва області). При цьому історично склалось, що м. Кременчук входить до складу Кременчуцької агломерації (Комсомольськ – Кременчук – Світловодськ) – єдиної агломерації України, розташованої в двох областях одночасно, економічна спеціалізація якої – хімічна, нафтопереробна промисловість, транспортне машинобудування, енергетика, гірничорудна промисловість, що дозволило місцевому ринку праці впродовж останніх років демонструвати відновлювальне економічне зростання в результаті кон’юнктурної адаптації докризової моделі розвитку. Але за період 2013–2015 рр. найбільш привабливі регіони центральної частини держави Полтавський та Дніпропетровський регіони посилення диспропорцій на регіональних ринках праці (табл. 1).

Результати аналізу табл. 1 свідчать, що за період 2013-2015 рр. відбувається зменшення пропозиції робочої сили на попит в цілому по Україні, що призводить до великого напруження на ринку праці. Потреба роботодавців у працівниках на заміщення вільних робочих місць по Україні на кінець 2015 р. становила 25,9 тис. осіб, що на 21,6% менше, ніж на кінець 2013 р., а пропозиція в цей час за 2015 р. складала 490,8 тис. осіб проти 487,7 тис. осіб у 2013 р. Зміна чисельності зареєстрованих безробітних та потреби роботодавців у працівниках призвела до зміни кон’юнктури ринку праці на національному рівні, що сприяло стрімкому росту коефіцієнту напруженості на одне вільне робоче місце.

Таблиця 1

Попит та пропозиція робочої сили в Україні та в Полтавській і Дніпропетровській областях за 2013-2015 рр.*)

	Чисельність зареєстрованих безробітних, осіб	Потреба роботодавців у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад)	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)
	Україна (тис. осіб)
2013	487,7	47,5	103
2014	512,2	35,3	145
2015	490,8	25,9	189
	Полтавська область
2013	24465	2352	10
2014	30271	1708	18
2015	30372	1447	21
	Дніпропетровська область
2013	32539	7476	4
2014	36108	5914	6
2015	37746	2665	14

*) Таблиця складена за даними [2]

Аналогічні тенденції простежуються у промислово розвинутих Дніпропетровському та Полтавському регіонах, причому цей показник свій пік досягає у 2015 р. за рахунок неухильних тенденцій до збільшення пропозиції кваліфікованих безробітних різних сфер діяльності, зокрема у сільському господарстві, виробництві та поділі електроенергії, газу і води, функціонуванні готелів та ресторанів, транспорту та зв’язку, освіті, та до зменшення вільних робочих місць. Стрімке зростання коефіцієнту навантаження за регіонами пояснюється досягненням економікою України дна, пасивною роботою української промисловості і взагалі загостреними політичними, економічними, соціальними процесами, що є фундаментом негативних явищ на регіональних ринках праці.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки: по-перше, погіршення ситуації на регіональних ринках праці і на національному ринку праці взагалі, що пояснюється нестабільною політичною, економічною та соціальною ситуацією; по-друге, для поліпшення ситуації на ринку праці необхідно забезпечити ефективну зайнятість населення, шляхом введення інвестицій та формування допоміжних робочих місць, розповсюдження оперативної інформації для підвищення рівня мобільності робочої сили, здійснення певних програм адаптації громадян, які втратили свою роботу, створення умов для розвитку малого бізнесу, регулювання можливості працевлаштування за кордоном тощо. Реалізація всіх запропонованих вище заходів сприятиме подоланню негативних наслідків кризи на ринку праці. Це, у свою чергу, посилить регуляторну роль держави, що буде науковою базою майбутніх досліджень.

Література:

1. Юрик Я. І. Аналіз основних тенденцій розвитку ринку праці України [Електронний ресурс] / Я. І. Юрик, І. Л. Жук // Інноваційна економіка. – 2013. – № 6. – С. 173–180. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_6_44.

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. ukrstat.gov. ua/.

3. Дружиніна В. В. Стратегічні імперативи забезпечення збалансованості місцевого ринку праці [Текст] : автореф... д-ра. екон. наук: 08.00.07 / В. В. Дружиніна. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. – Вінниця, 2015.. – 39 с.