Вилгін Євген Аркадійович,

к.держ.упр., докторант Академії муніципального управління

Засади вдосконалення державного управління інтегрованими структурами у будівельній сфері в умовах економічної кризи

В рамках цього наукового дослідження розроблені концептуальні засади вдосконалення державного управління інтегрованими структурами з державною участю в інвестиційно-будівельній сфері в умовах економічної кризи.

Основна мета: підвищення ефективності управління інтегрованими структурами з державною участю.

Ключові завдання:

• виведення з кризи інвестиційно-будівельного комплексу, перехід до окремих аспектів людино-орієнтованої економічної політики, а саме реалізація державної підтримки будівництва доступного і комфортного житла;

• вирішення проблеми горизонтальної інтеграції;

• підвищення ефективності управління інтегрованими структурами з державною участю в інвестиційно-будівельній сфері з урахуванням вартості землі;

• зниження трансакційних витрат як елемент підвищення ефективності управління.

Основоположні напрями концепції.

Напрямок 1. Взаємодія держави та інтегрованих структур:

- опрацювання на регіональному рівні механізмів, які передбачають надання заходів державної підтримки діяльності інтегрованих структур;

• погашення заборгованості учасника інтегрованих структур, акції якого передаються в інтегровану структуру за рахунок коштів, що виділяються центральною компанією;

• надання учасникам права самостійно визначати терміни амортизації обладнання і нагромадження амортизаційних відрахувань;

• розробка на механізмів довгострокового кредитування під державні гарантії.

Напрямок 2. Розробка пропозицій по вдосконаленню діяльності великих інтегрованих структур з державною участю за такими основними напрямками:

• з проблем реалізації поставлених цілей і завдань розробити фінансово-економічні механізми з метою оптимізації оподаткування;

• з вирішення питань надання методичної допомоги центральним компаніям і підприємствам-учасникам у формуванні єдиної економічної політики для досягнення поставлених цілей;

• введення системи інвестиційних рахунків для особливого режиму обліку руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв'язку зі своєю інвестиційною спрямованістю.

Напрямок 3. Для рішенням соціальних проблем інтегрованих структур:

• створення екологічно чистих виробництв;

• виконання всіх соціальних зобов'язань перед працівниками (соціальна відповідальність бізнесу);

• організація навчання співробітників підприємств та її центральної компанії за договорами з вузами.

Напрямок 4. Формування державної політики створення людино-орієнтованої економіки:

• розробка державних заходів і надання можливості всім нужденним придбання житлової нерухомості;

• встановлення розумної маржі за послугу надання позики, а також надання державної субсидії в розмірі 10% від ринкової вартості нерухомості, що купується;

• стимулювання процесу накопичення через надання державної підтримки шляхом нарахування відсотків з державної скарбниці на цільові депозитні вклади;

• часткове перенесення відповідальності за вирішення проблеми виведення будівництва з кризового стану на приватних інвесторів, і тому підтримка з боку приватної ініціативи;

• розробка системи індикаторів оцінки соціального ефекту державних заходів, що вводяться.

Напрямок 5. Проблема підвищення капіталізації бізнесу та збільшення ринкової вартості державно-приватної компанії.

Напрямок 6. Підвищення ефективності корпоративного управління шляхом створення системи управління активами.

В умовах кризи поряд з надійністю на перший план виходять фінансові та економічні пріоритети, а також такі фактори, як безпека, задоволення запитів споживачів, імідж і репутація компанії, необхідність повернення її сталого розвитку, врахування вимог регулюючих органів. Для виконання даних завдань одного тільки оновлення техніко-економічних нормативів явно недостатньо. Розробка адекватної ринковим відносинам стратегії управління передбачає вирішення наступних проблем:

1) визначення нових цілей і принципів адміністрування;

2) поліпшення виробничих показників через вдосконалення (оптимізацію) бізнес-процесів;

3) ефективне управління активами на стратегічному та оперативному рівнях;

4) формування системи стандартів регулювання в будівельній галузі: економічних, технологічних, якісних тощо.

Формування даної концепції в першу чергу передбачає визначення однорідних груп у сукупності матеріальних і нематеріальних активів того чи іншого підприємства. У будівельних компаніях найбільшу питому вагу складають матеріальні активи, що включають основний і оборотний капітал, а також фінансові ресурси.