МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ПОЧАТКІВЦІВ

ТЕХНІЧНОМУ УДАРУ У ГРІ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

Methods of teaching students-beginners technical impact

in the game of table tennis

Чиченьова Оксана Миколаївна – старший викладач кафедри фізичного виховання Національного технічного університету України «КПІ», майстер спорту міжнародного класу з настільного тенісу СРСР

Ганул Ольга Володимирівна – старший викладач Державний економіко-технологічний університет транспорту

Анотація

У статті надаються рекомендації щодо поліпшення методики навчання технічних ударів, зокрема подачі, у студентів-початківців технічного університету, які обрали у дисципліні фізичне виховання, вид спорту - настільний теніс. Системність викладу робочого матеріалу, дозволяє поступово здійснювати перехід від етапу початкової підготовки до етапу удосконалення техніки, що зберігає загальний напрямок розвитку фізичних якостей та розумової працездатності студента для більшої реалізації своїх здібностей і можливостей.

Ключові слова: студент-початківець, подача, технічний удар.

Summary

The article provides recommendations for improving melhods of teaching technical bumps-filing beginning students of the technical University whe have chosen the sport of table tennis.

Sustematic presentation of material allows to make the transitor from inifial treining and development phase which contridutes to the develop ment of physical qualities and mental performance.

Key words: technical methods, of technical blow, student-beginner.

Подача - технічний удар, з якого починаються перші кроки освоєння гри. Під час проведення навчального, тренувального або змагального процесу, подача є найбільш застосованим елементом, досконале оволодіння яким, значно пришвидшує засвоєння інших технічних прийомів, їх поєднання і раціональне використання. Також подача дозволяє гравцю першим заволодіти ініціативою і контролювати ігрову ситуацію, що поліпшує стратегічне і тактичне мислення спортсмена. Під поняттям подача, в настільному тенісі, мається на увазі, специфічний удар, який вільно здійснює гравець і м’яч спочатку торкається його половини столу. Подача це єдиний, незалежний від суперника тип технічного удару [1].

У сучасному настільному тенісі, подача є одним з найголовнішим елементом, який безперечно дуже впливає на хід спортивного протистояння та набуває спеціальне, індивідуальне значення у процесі підготовки спортсменів високого рівня. Під час однієї особистої зустрічі із 5-ти партій, гравець виконує приблизно 45-50 подач, а у грі із 7-ми партій близько 70-ти. Враховуючи те, що одне очко розігрується у 3-6 ударів, то можна константу вати, що третина усіх ударів, які виконуються під час гри – подачі. І той спортсмен, який досконало володіє цим елементом, безсумнівно має чималі шанси на реалізацію усіх своїх ігрових задумок. Так наприклад, у грі чемпіона світу та Олімпійських Ігор Ма Линя, гравця збірної команди Китаю, подача є однією з найпотужнішою і непередбаченою стороною його ігрового арсеналу. Майстерність виконання цього елементу, надає китайському спортсмену успішно розвивати свій унікальний власний стиль і значно збільшує шанси на застосовування атакуючої, гострої дії, дозволяє швидко рухатись і постійно змінювати ігрові обставини та схеми ведення гри [2].

З метою удосконалення навчання технічним ударам гри та в зв’язку з новими тенденціями розвитку настільного тенісу, розпочинати ознайомлення студентів-початківців зі специфікою оволодіння технічними елементами, треба саме з вивчення подач, що дозволить досягти більшого відсотку утримання гри між новачками та сприяє багаторазовому повторенню ударів, які вивчаються у поточному періоді.

У робочій навчальній програмі з фізичного виховання по спеціальності настільний теніс, у студентів першого та другого курсу, заплановано освоєння таких видів подач: подача поштовхом справа і зліва (без обертання); подача з нижнім обертанням справа і зліва; подача з боковим обертанням справа і зліва («маятник», «віяло») [3].

Для дослідження варіантів методики навчання технічного прийому ми провели спеціалізовані заняття з двома групами студентів 1-го та ІІ-го курсу Національного технічного університету України «КПІ». Перша група – контрольна, друга група – експериментальна. Чисельність обох груп по 14 студентів.

Ознайомлення і швидке опанування технічним елементом, в першу чергу повинно здійснюватися з чіткого роз’яснення викладачем, основної структури руху усіх частин тіла: ігрова рука та її місцезнаходження щодо відстані від столу, стан передпліччя та кісті, відповідне розташування тулуба і ніг та інші аспекти, які беруться до уваги і дозволяють успішно здійснити прийом. Детальний опис послідовно поєднує у свідомості початківця усі складові удару, створюючи тим самим ігровий ланцюг. Студент повинен мати чітке уявлення, для чого саме виконується одна із частин руху і які першочергові завдання вирішує подача та які можливі наслідки від невдалого першого ходу гри.

Подача, як і усі технічні удари в настільному тенісі складається в головному із трьох основних фаз: замах, удар і закінчення руху [4].

Замах – це первинна, варіативна, дещо індивідуальна фаза дії, завданням якої є надати обертання м’ячу, орієнтовний напрям і довжину польоту. Основні вимоги для успішного виконання першого етапу, це насамперед правильне тримання ракетки (вільне та відповідне замисленому обертанню м’яча), також студент обов’язково повинен зайняти вихідне положення (правосторонню або лівосторонню стійку), ракетка тим часом набуває належний кут нахилу, а також особливе значення приділяється підкиданню м’яча, з розрахунком, що при зустрічі з площиною ракетки контакт відбудеться своєчасно і у відповідній точці торкання. Замах, який виконує ракетка, від передпліччя до точки торкання з м’ячом повинен проходити відстань, у середньому, у межах 10-20 см, адже довжина замаху в першу чергу залежить від наміру гравця, здійснити подачу в будь-яку зону столу (ближню, середню, дальню). Така різниця у приведених показниках була ще обумовлена тим, яку особливість має подача (при виконання подачі з нижнім обертанням замах дещо довший, чим при здійсненні подачі з боковим обертанням)[5].

Другим етапом навчання стає ударний рух ракетки – це досягнення максимальної швидкості зап’ястя, передпліччя і керування енергетикою удару. Основні рекомендації до виконання другого етапу це максимально розслаблений рух кисті, зберігання належного кута ракетки для надання нижнього або бокового обертання м’ячу. Одночасно також зберігається потужність та сила у м’язах верхнього плечового поясу і робота ніг гармонійно поєднується з кожним рухом.

Третій етап це завершення руху, де спостерігається зниження швидкості, збереження орієнтації ракетки для контролю напряму. Основні вимоги для третього етапу це слідкувати щоб рука не робила, за інерцією, занадто довгий шлях або зайвих додаткових рухів, які не впливають на якість подачі. Центр ваги тулуба повинен зберігатися або послідовно набувати напрям вперед для передбачених після прийому подачі, подальших атакуючих дій. В перспективі, після вдало здійсненої подачі, студент повинен приготуватися до подій, які дозволять заволодіти ініціативою у грі і нав’язати супернику свою тактику.

У ході послідовного ознайомлення з технікою виконання подачі, у експериментальній групі, значний час приділялася увага різноманітним підготовчим вправам, імітаційним рухам, іграм, естафетам, які були направлені на розвиток спритності, швидкості, сили та поліпшення координаційних здібностей[4]. Також багато часу наділялося процесу підкидання м’яча з відкритої долоні неігрової руки, адже за правилами змагань, м’яч має набрати висоту польоту не менше 16 см і не може знаходитись над ігровою поверхнею столу та інше. Студенти, які чітко виконували усі зауваження викладача, намагалися своєчасно виправляти помилки, як наслідок, мали стрімкі, вільні рухи усіх частин тулуба при виконанні подачі, що дуже пришвидшило термін освоєння цього елементу.

Після чотиритижневого терміну навчання ми проаналізували техніку виконання подачі. Усі студенти експериментальної групи значно покращили свої показники, на відміну від студентів контрольної групи. Вміння оптимально і доцільно виконувати цей прийом, починаючи з маленьких і непомітних деталей: відповідне вхідне положення; тіло, плечі, передпліччя, кисть мають не напружений стан; при виконанні технічного удару, обов’язково активна участь ніг; підкидання м’яча проводилось з долоні, висота польоту м’яча 16-20 см і з таким розрахунком, що здійснення удару буде по центру ракетки - проводилося студентами експериментальної групи гармонійно і координаційно, рух ракетки та зап’ястя набули відчуття єдності і спільності, довжина руху набула оптимального розмаху і раціонального закінчення. Як наслідок, збільшилась змістовність і швидкість гри. Кількість реалізованих ігрових ситуацій та тактичних схем, які свідомого застосовували студенти другої групи, у грі на рахунок, надало більшої надійності і емоційності у спортивній боротьбі. Проведені, після закінчення експерименту, особисті змагання між студентами двох груп показали безперечну перевагу студентів експериментальної групи.

Методика навчання технічного елементу - подачі повинна бути спрямована на оптимізацію ударної взаємодії кінематичного ланцюга «тенісист-ракетка», в результаті якого м’яч згідно з тактичною задумкою, набуває відповідне спрямування, швидкість і обертання.

Постійне вдосконалення технічного прийому та доцільне його використання забезпечує надійну гру на сторону суперника. Одночасно з цим, подача надає можливість контролювати ігрову ситуацію, розвиває вміння прогнозувати дії суперника, що надає непогані шанси на перемогу.

Література

1.Барчукова Г.В. Стратегія подач у сучасному настільному тенісі. Москва- Видавництво «Тріумф» с.23. 2012р.

2.Головний тренер збірної команди Китая Ли Ксяо-дун Збірник методичних матеріалів №1. Федерація настільного тенісу Росії. Москва. С.4,12 2012р.

3. Барчукова Г.В. Теория и методика настольного тенниса / Г. В. Барчукова, В. М. Богушас, О.В. Матыцин Москва - Издательский центр «Академия»- 2006. М 128-130 с.

4. Лапина Т.Н. Теннис, сквош, пинг-понг/Лапина Т.Н.СПб : БХВ. Петербург 2005.- С.43.

5.Гнатюк Н.П. Неизведанная планета /М. Изд-во Триумф 2014 р.-88с.