Педагогические науки. Социальная педагогика.

Моложон М.О.

Національний університет харчових технологій, Україна

Вивчення мотивації у діяльності студентських академічних груп ВНЗ

Одним із факторів забезпечення конкурентоспроможності країни на світовому рівні є підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців. Про це свідчить й те, що з кожним роком сучасне суспільство висуває випускнику ВНЗу все нові вимоги, серед яких провідне місце належить професіоналізму, високій працездатності, націленості на результат та прагненню до самовдосконалення. Утім процес поліпшення підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної освіти є досить складним, адже він обумовлюється численними факторами, ключове місце в яких припадає саме на мотивацію навчальної діяльності студентів.

Невід’ємність у майбутньому професійному розвитку зумовлює актуальність дослідження даної проблеми. Питання формування мотивів до навчання є надзвичайно актуальним ще й тому, що нинішні студенти поступово втрачають стимул до навчальної діяльності, відповідно знижуючи власні перспективи кар’єрної реалізації та відбиваючись негативно на функціонуванні країни в цілому.

Проблему мотивації розглядали та досліджували багато педагогів і психологів. Вивченням мотивації людини займалися Д.Макклелланд, Д.Аткінсон, Г.Келлі, К.Роджерс, А.Н.Леонтьєв. Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно давно приділяли велику увагу в психологічній і педагогічній літературі С.Л.Рубінштейн, Л.І.Божович, О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, В.О.Сухомлинський, та інші.

Аналіз теоретичних джерел дозволяє зробити висновок про те, що мотивація навчання розглядається, по-перше, як передумова й умова навчання, а по-друге, як результат навчальної діяльності.

Мета цієї статті полягає у тому, щоб з´ясувати та систематизувати особливості процесу формування мотивації студентів вищих навчальних закладів та систематизувати знання, здобуті з досліджених нами таких літературних джерел з даної проблеми, як методика «Мотивація до навчання у ВНЗ» (Т.І.Ільїна) та методика діагностики мотивації успіху та уникнення невдач (А.О.Реан).

Загалом, термін мотивації використовується у сучасній психології у двоякому диспозиційному і ситуаційному розумінні: як визначення системи факторів, детермінуючих поведінку (потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення) і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Диспозиції можуть активізуватися під впливом окремих ситуацій, та навпаки, активізація окремих диспозицій (мотивів, потреб) приводить до змін ситуації, точніше, її сприйняття суб'єктом. Відповідно, практично кожну дію людини слід розглядати як двоякодетерміновану: диспозиційно та ситуаційно.

Щодо самої навчально-пізнавальною діяльності студентів, то вона завжди є полімотивованою, тобто в структурі їх навчальних мотивів поєднуються зовнішні та внутрішні мотиви. До зовнішніх мотивів належать прагнення отримати певні успіхи у навчанні, набутті нових знань, навичок і умінь, взаємодії з товаришами. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «Я» особистості. Проте у навчально-пізнавальній діяльності можуть мати місце і нейтральні, а іноді й негативні зовнішні мотиви. Наприклад, навчання як вимушена поведінка, навчання як намагання бути лідером або отримати престиж, прагнення бути в центрі уваги, бажання отримати тільки заохочення.

Внутрішні ж мотиви учіння чи навчально-пізнавальної діяльності щодо структури навчальних мотивів можна класифікувати за двома групами. По-перше, це пізнавальні мотиви, чи мотиви, які закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності та ґрунтуються на інтересі студентів до змісту матеріалу, що вивчається, їх майбутньої професійної діяльності й самого процесу пізнавальних дій, які сприяють їх самоутвердженню в соціальному середовищі. А по-друге, це мотиви досягнення, в основі яких – прагнення до успіху і уникнення невдач. Це можуть бути: широкі соціальні мотиви (мотиви обов’язку перед співвічизниками, товаришами, батьками тощо); мотиви самовизначення (розуміння ролі професійних знань, навичок і умінь для майбутньої професійної діяльності та досягнення успіхів у ній тощо); мотиви вдосконалення; корисливі мотиви: намагання отримати заохочення, високі оцінки (мотивація благополуччя), прагнення бути найкращим серед товаришів (мотивація престижу); негативні мотиви: намагання уникнути неприємних відносин з педагогами, товаришами (мотивація уникнення неприємностей).

Хоча наявність зовнішньої мотивації є беззаперечною, все ж в даному дослідженні було зосереджено увагу саме на внутрішній мотивації навчальної діяльності. Особливістю цього дослідження слугує також те, що обрані методики націлені на різносторонній аналіз мотивації студентів – як пізнавальних мотивів, так і мотивів досягнення.

Для реалізації поставленої мети було опитано студентів академічних груп ВНЗ. Методика Т. Ільїна дозволяє вивчити структуру мотивації навчання у виші. Диференціація відповідей здійснюється за трьома шкалами: «набуття знань», «оволодіння професією», «отримання диплому». Переважання однієї з цих шкал у відповідях виявляє домінуючу мотивацію, пояснюючи специфіку всієї мотиваційної сфери науково-пізнавальної діяльності.

Як свідчать результати досліджень, прагнення студентів досліджуваної академічної групи до здобуття знань значною мірою переважають. У своїй навчальній діяльності вони з повною усвідомленістю ставляться до причини свого перебування у вищому навчальному, що безперечно заслуговує похвального ставлення. В той же час прагнення стати висококваліфікованим спеціалістом в обраній ними галузі є також важливим. Проте особливої уваги варто надати саме останньому підпункту, який засвідчує, що досить широковідомий факт про суто формальне ставлення до вищої освіти, тобто прагнення отримати будь-який диплом, не є типовим для студентів цієї академічної групи. Загалом, пізнавальні мотиви є достатньо високими.

Вивчивши проблему мотивації до навчання та професійного розвитку під час практичних занять з іноземної мови, ми зазначаємо, що у системі навчальних мотивів студентів присутні як внутрішні мотиви навчальної діяльності, так і мотиви, які є зовнішніми по відношенню до навчальної діяльності. Проте дослідивши саме внутрішні мотиви, як по-справжньому якісна передумова успіху, можна зауважити, що студенти першого курсу чітко усвідомлюють необхідність навчатися задля отримання фаху та професійного становлення, схильні до наукової-пізнавальної діяльності. Вони серйозно ставляться до своєї роботи та мають належну повагу до тої спеціальності, яку обрали для ґрунтовного вивчення.

Література

1. Бибрих Р. Р. Особенности мотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов / Р. Р. Бибрих, И. А. Васильева// Вестник МГУ. Серия 14. Психология. - 1987. - №2. - С. 12.

2. Гилюн О. В. Освітні мотивації студентської молоді / О. В. Гилюн // Грані : наук.- теорет. і громад.-політ. альманах / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара; Центр соц.- політ. дослідж. – Д., 2012. – № 1 (81). – С. 102–104.

3. Занюк С. С. Психологія мотивації. Навчальний посібник. – К.: Вид-во “Либідь”, 2002. – 304 с.