Фоя О.А.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Золоєва А.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Плагіат у вищих навчальних закладах

Останні роки системи охорони авторських прав суттєво розвивається. Але, нажаль, навіть тенденція до підвищення суворості покарання аж до тюремного ув'язнення в деяких країнах, не вирішує проблем плагіату.

З плагіатом так чи інакше зустрічається кожна людина, адже найбільша його частка зосереджена в освітній сфері.

Проблема плагіату у вищих навчальних закладах стоїть дуже гостро. Останнім часом серйозного розвитку дістали різноманітні методи боротьби з плагіатом, але їх дія на даний момент є малопомітною.

Плагіат серед студентів тягнеться ще з шкільних років, де одним із видів домашнього завдання є написання рефератів. Але школярів рефератами вчать не досліджувати якусь задану тему, а просто переписувати матеріали з книжок та думки інших авторів. Тай переписувати зараз нічого не потрібно достатньо зайти на Інтернет-сторінку та скопіювати необхідний матеріал. Таке навчання приводить до того, що коли колишні школярі стають студентами вищих навчальних закладів, вони іншого методу написання наукових робіт не знають. Студенти у своїх курсових та дипломних роботах не вміють, тай бояться висловлювати свої власні думки. Творчий підхід та креативність у студентів різко знижується, а отже страждає вся освітня та наукова системи.

Але явище плагіату поширене не лише серед студентів вищих навчальних закладів, але і серед науковців. В Україні вже не раз зустрічалися випадки коли українські вчені у своїх статтях використовували матеріали чужих авторів. Найчастіше використовуються матеріали іноземних авторів, які потім просто перекладаються на українську мову.

Що ж таке плагіат? В Законі України «Про авторське право та суміжні права» [1] наведено таке поняття плагіату: плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Плагіат настільки вкоренився в нашому житті, що є навіть класифікація видів плагіату.

Плагіат розрізняють - за наявністю умислу - навмисний і випадковий плагіат; за формою відтворення - повне дослівне копіювання без належного оформлення скопійованих частин, «мозаїчний» плагіат – суміш різних джерел без належного посилання на них, ідейний плагіат – запозичення самої суті – один із найскладніших та суперечливих видів плагіату; незначна переробка чужої роботи; завуальований плагіат - коли, що вже відоме викладається без відповідних посилань і підноситься з претензією на початкове авторство.

У науковій літературі в залежності від виду діяльності та сфери застосування, плагіат поділяють на чотири види:

- професійний – передбачає присвоєння інтелектуальних, творчих, професійних здобутків інших у професійних цілях (мета – авторитет, заробі-ток, нагороди, визнання тощо);

- освітньо-науковий плагіат – полягає у присвоєнні чужого інтелектуального майна виключно у процесі здобуття наукового ступеня, освітнього кваліфікації або визнання у цих напрямках;

- соціальний плагіат – виникає у побутових відносинах. Він є тим самим що і «професійний» але не стосується фахової діяльності;

- нормативний плагіат – привласнення законодавчих, юридичних, методичних, наукових, практичних напрацювань. Його суть полягає у тому, що він є загальним без приналежності до чогось або когось. Наприклад: привласнення програми розвитку системи соціального забезпечення або оприлюднення за своїм авторством розробленої методики вирішення спорів у цивільному праві [2].

Розвиток інформаційних технологій працює в обидві сторони. З одного боку, полегшується доступ та недобросовісне використання інформації, з іншого – створюються спеціальні програми, які дозволяють виявити таке недобросовісне використання. Всі ці програми перевіряють необхідний текст із доступними джерелами, такими як бази даних дипломних робіт, різноманітних наукових текстів, підручників, монографій, статей та ін. Є закриті бази, що створені лише для користування ВНЗ, є відкриті бази, якими може скористатися будь-хто, є платні та безкоштовні бази, існують бази, які працюють в режимі онлайн.

Слід пам’ятати, що разом із розвитком електронних систем вияву плагіату, розвиваються і самі плагіатори. Тому, окрім систем виявлення плагіату, необхідно працювати над системою запобігання його появи.

Необхідно розробити систему заходів для підвищення рівня студенських робіт, зокрема, це може бути:

- ознайомлення студентів з науковою етикою, етичними правилами проведення наукових досліджень;

- введення в навчальну програму предмету, який ознайомить студентів з правилами написання наукових робіт в цілому, постановки задачі наукового дослідження, розкриття тематики, грамотного написання та оформлення таких робіт;

- постійно оновлювати тематики робіт, слідкувати за їх актуальністю.

Література:

1. Закон України «Про авторське право та суміжні права»

2. Порало I. В. Iнтелектуальний капітал України в полоні плагіату / I. В. Порало // Теорія і практика управління соціальними системами : філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – 2009. – № 4. – С. 89 – 97.

3. Петренко В.С. Поняття та види плагіату. – «Часопис цивілістики» Випуск 14, ст. 128-131