Охорона праці жінок та неповнолітніх

 Бойко Ю.Ю., студентка

Науковий керівник:

Омельянчик С. В., к.ю.н., викладач

Запорізький Національний Університет

 Питання щодо охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб зі зниженою працездатністю, не залишається поза увагою та є актуальним протягом останніх років. Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи [1]. Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи [2].

Питання правового регулювання праці жінок в Україні набуло досить широкого обговорення серед науковців. Зокрема, здобутки в цій сфері належать таким вченим, як: В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко, Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна, В.В. Довженко, Т.В. Омельченко, О.В. Пожарова та інші. Кодекс законів про працю України передбачає досить широкий спектр прав для працюючих жінок. При цьому окремою категорією є жінки, що мають дітей віком до трьох років. У сфері трудових відносин, рівноправність жінок і чоловік полягає у наданні їм можливості:

-         професійній підготовці;

-         праці та винагороді за неї.

     Але у порівнянні із чоловіками, жінки мають додаткові пільги та соціальні гарантії. О.В. Пожарова коментує правове регулювання праці жінок в Україні наступним чином: «Передбачені КЗпП гарантії та пільги для жінок, які мають дітей, слід оцінити як всеохоплюючі та досить широкі» [3, c. 283].

     Трудовим законодавством передбачені спеціальні правила охорони праці жінок. До жінок забороняється застосування праці на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах [4, с. 9]. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений Законом України «Про охорону праці» [1]. Згідно з законом, до жінок забороняється  застосування праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), забороняється залучення до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

     Граничними нормами підіймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщенням вантажів протягом робочої зміни - 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг, з підлоги - 175 кг [1].

     Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди. Але ці обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою [5].

     Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі  збереженням  середнього

заробітку за  попередньою  роботою  до  досягнення  дитиною  віку  3   років.

  Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, які об­числюються сумарно і надаються жінкам повністю незалеж­но від кількості днів, фактично використаних до пологів. На думку І.В. Шульженко, в умовах розвитку ринкової економіки, гарантії, пільги та переваги, які надаються жінкам у трудових правовідносинах, потребують глибокого аналізу і переосмислення. А норми, які містять заборони і обмеження для жінок у трудових правовідносинах, знижують їх конкурентоспроможність на ринку праці [4 c. 9].

     Неповнолітніми є особи, які не досягли віку 18 років. Для неповнолітніх встановлено додаткові пільги і гарантії трудових прав. Згідно з КЗпП  неповнолітніх зобороняється залучати до важких робіт, до робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Неповнолітніх забороняється залучати до нічних, надурочних робіт і до робіт

у вихідні [5].

     Не допускається приймати на роботу осіб, які не мають 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Усі особи, котрі не досягнули 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду [5]. Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних — 24-годинний. Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час або, на  їх бажан-

-ня, в будь-яку іншу пору року.

     Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго­дою відповідного комітету у справах неповнолітніх [6].

     Отже,  життя і здоров’я людини є найважливішою цінністю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Законодавством передбачена значна кількість пільг та гарантій, що надається жінкам та жінкам, які мають дітей. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Проте, необхідно удосконалювати норми, які регулюють працю зазначених вище категорій працівників та відповідальність роботодавців за їх невиконання.

Література

1.       Закон України «Про охорону праці» : від 14.11.1992 р. № 2694-XII / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

2.       Конституція України : від 28.06.1996 р. № 30 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96 

3.       Пожарова О.В. Особливості умов праці осіб із сімейними обов’язками : збірник наукових праці / О.В. Пожарова, 2011, - 283 с.

4.    Шульженко І.В. Правове регулювання праці жінок-працівників органів внутрішніх справ Укриїни / І.В. Шульженко. - Х, 2009, - 9 с.

5.       Кодекс законів про працю України : від 10.12.1971 р. № 322-VIII / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08

6.    Закон України «Про органи і служ­би у справах неповнолітніх і спеціальні установи для не­повнолітніх» : від 25.01.1995 р. N 20/95  /  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95