Шишацька В.І.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Фізична активність відносно місця і типу роботи

Відзначаючи роль і значення фізичної культури і спорту для зміцнення здоров'я, нормального фізичного розвитку й забезпечення готовності сучасної людини до високопродуктивної праці, треба відзначити, що вони повинні бути включені в загальний перелік всіх соціальних факторів, які визначають спосіб життя людини.

Сьогодні здоров'я людини розглядається не тільки як гарне самопочуття й відсутність захворювань, але і як стабільний психофізичний і духовний стан, що дозволяє йому досить ефективно здійснювати його біологічні й соціальні функції.

Трудова діяльність людини ґрунтується на постійному прийомі й аналізі інформації зовнішнього середовища. Основні несприятливі фактори, що характерні для розумової праці: обмежена рухова активність, незручна робоча поза, підвищена нервово-емоційна напруженість, монотонність у роботі, яка пов'язана з виконанням однакових операцій, з постійною концентрацією уваги.

Раціональний спосіб життя сучасної людини немислимий без загального поширення фізичної культури. Це припускає, що більша частина людей, що працює або навчається, повинні щодня робити ранкову гімнастику й регулярно займатися фізкультурою, фізичною рекреацією або видом спорту.

Метою фізичної культури за місцем та типом роботи є сприяння зміцненню здоров'я й підвищення продуктивності праці.

Основними завданнями є:

• підготовка організму людини до включення у трудовий процес;

• оптимальна підтримка рівня високої працездатності впродовж робочого дня й забезпечення відновлення організму після закінчення роботи;

• профілактика впливу несприятливих факторів праці, що сприяє підвищенню стійкості організму.

Проведення самостійних занять у позаробочий та позаучбовий час спрямовано на досягнення єдиної мети, що встає перед людьми, що працюють або навчаються – збереження гарного здоров'я, підтримка високого рівня фізичної й розумової працездатності.

Висновки

У центрі соціальних проблем науково-технічних змін, на перетині їх наслідків, перебуває проблема стану здоров'я молоді – це всебічний розвиток особистості, загальна й фахова освіта й виховання, організація праці й дозвілля, підвищення матеріального добробуту й культури, трудової соціальної активності. Безпосередньо в рамках трудового або навчального процесу фізична культура представлена наступними формами:

• фізкультурна пауза;

• фізкультхвилини загального або локального впливу;

• паузи активного відпочинку;

• заняття фізичними вправами або видами спорту в залежності від наявності матеріальної бази.

Основне завдання фізичних вправ профілактичної спрямованості – підвищення стійкості організму до несприятливого впливу різних факторів праці або навчання, які можуть викликати професійні захворювання й відхилення у стані здоров'я.

Література:

1. Доброміль Е.І. та ін. Фізична культура і спорт як фактор підвищення успішності та зміцнення здоров’я студентів // Теорія та практика фізичного виховання та спорту. Респ. міжвідом. збірник. – К., 1975. – Вип.5. – С. 12-14.

2. Замовский Э.Ф., Кубасов В.И. Физичсекая активность и умственная работоспособность студентов // Республиканская науч. конф. “Научные проблемы физического развития студентов и повышение их работоспособности”. – Донецк, 1984. – С. 55-57.

3. Виноградова О.Л. Изменение показателей силы и выносливости при тренировке различной направленности // Российский физиологический журнал им. И.М. Сеченова. 2004. т. С.368-369.

4. Игнатова В.В., Шушерина О.А. Педагогические стратегии в контексте профессионально-культурного становления личности студента вуза //Сибирский педагогический журнал. 2004, -№1. 154 с.