Літвінчук А.В., Павлун Т.О.

Університет митної справи та фінансів, Україна

Розробка пропозицій та рекомендацій щодо впровадження досліджень в практику занять фізичного виховання у ВНЗ за допомогою гімнастичних вправ

Гімнастика – важлива складова фізичного виховання молоді. Спортивною акробатикою, спортивною і художньою гімнастикою регулярно займаються сотні тисяч дітей, хлопців і дівчат. Тому важливо дослідити питання, яким чином можна підвищити ефективність занять фізичного виховання у ВНЗ за допомогою гімнастичних вправ.

Часто можна спостерігати, коли одні і ті ж гімнастичні вправи дають неоднаковий ефект, а різні фізичні вправи можуть привести до схожих результатів. Аналіз цих явищ показує, що ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від тих факторів, які впливають на їх виконання. Тому знання цих чинників дозволить посилити ефективність занять.

До першої групи відносяться індивідуальні особливості учнів, їх моральні, вольові й інтелектуальні якості; стан здоров'я; інтерес до занять, активність тощо.

Другу групу складають особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність; новизна й емоційність.

Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).

Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання.

Для забезпечення зацікавленості студентів викладач повинен не лише враховувати ці фактори, але й використовувати їх для вирішення конкретних педагогічних завдань.

У ході проведених досліджень серед респондентів Університету митної справи та фінансів (м. Дніпропетровськ), були отримані дані, які свідчать про те, що 27,35 % опитаних визначили свій рівень зацікавленості заняттями як високий, 67,8 % – як середній, 4,82 % – як низький, і жоден з опитаних не вказав на відсутність інтересу (рис. 1).

Рис. 1. Рівень зацікавленості занять фізичним вихованням статевих груп

Для досліджень практики занять фізичним вихованням у ВНЗ за допомогою гімнастичних вправ ми обрали показник гнучкості. Як відомо, гнучкість – це здатність людини виконувати рухи в суглобах з якомога більшою амплітудою.

На початку дослідження показники експериментальної групи не відповідали нормативам. Щоб досягти кращих результатів, респондентам було запропоновано наступну методику.

По-перше, заняття практичніше починати з бігу. Ця вправа найкраще підходить для початкового розігріву, адже дозволить привести м'язи в тонус. Достатньо 10-15 хвилин бігати зі зручною швидкістю. Після перших п'яти хвилин можна ускладнити завдання додатковими вправами, покликаними злегка розігріти м'язи: розводити руки, захльостувати ноги, робити невеликі стрибки.

Другий етап – силові вправи. Для роботи над пластикою, варто працювати тільки з власною масою. Навантажувати потрібно ті частини тіла, яким потрібна подальша розтяжка: робити присідання для ніг, нахили для спини, віджимання для корпусу в цілому і скручування корпусу для пресу. Тренувальні комплекси повинні складатися з 3-4 вправ, які належать до різних груп, але діють на одні і ті самі м’язи. Кожну вправу варто повторювати по 6-10 разів.

Для розвитку рухливості в суглобах необхідний різний час. Так, максимальної рухливості у променезап’ясткових суглобах можна досягти у 3-5 разів швидше, ніж у тазостегнових.

Суглоб	Кількість щоденних повторень
Тазостегновий	60-120
Хребта	50-60
Плечовий	25-30
Ліктьовий	25-30
Колінний	25-30
Гомілковостопний	25-30
Променезап’ястковий	20-25

Рис. 2. Тривалість занять, яка необхідна для досягнення рухливості в різних суглобах на рівні 90 % анатомічної

На третьому етапі робиться акцент на пластику і гнучкість. Наприклад, можна виконати таку вправу: прийняти повний присід з опорою на руки і спробувати пройти по залу "на чотирьох кінцівках", намагаючись зробити це максимально плавно. Можна додати до ходьби перекиди, колеса та інші акробатичні елементи. Основна мета - позбутися ривків, незручностей і скутості.

Тривалість інтервалів відпочинку між вправами і між серіями вправ може коливатися в широкому діапазоні від 10-20 с до кількох хвилин. Вона залежить від характеру вправ, їх тривалості та рівня підготовленості людини. Короткочасні інтервали відпочинку (10-20 с) доцільно проводити пасивно. Позитивно впливає на відновлення еластичності м’язів тепло, легкий масаж.

У системі суміжних занять найбільшого тренувального ефекту можна досягти при щоденних або дворазових на день заняттях із розвитку гнучкості. Менша або більша частота тренувальних занять із розвитку гнучкості менш ефективна.

Завдяки застосуванню запропонованої методики фізичного виховання для студентів вдалося достовірно покращити результати виконання державних тестів фізичної підготовленості студентами основної групи, зокрема результати виконання тестів з гнучкості.

Література:

1. Курамшин Ю. Ф. Теория и методика физической культуры / Ю. Ф. Курамшин. – Москва: Советский спорт, 2010. – 320 с.

2. Сермеев Б. В. Спортсменам о воспитании гибкости / Б. В. Сермеев. – Москва: Физкультура и спорт, 1970. – 62 с.