Экономические науки/10. Экономика предприятия.

К.е.н. Болгарова Н.К.

Національний університет біоресурсів та природокористування України, Україна

К.е.н. Паневник Т.М.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

Транснаціоналізація інноваційних процесів

Сучасний постіндустріальний етап суспільного розвитку суттєво підвищує значення науково-технічного прогресу та інтелектуалізації основних факторів виробництва. На долю нових знань, що відтворюються у технологіях, обладнанні, навчанні кадрів, організації виробництва в розвинених країнах приходиться від 80 до 95 % приросту ВВП [1].

Інноваційний розвиток сучасної світової економіки забезпечується не тільки за рахунок здійснення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), зростання обсягів фінансування інноваційної діяльності, збільшення кількості суб’єктів господарювання, що залучаються до науково-дослідних робіт, а і внаслідок швидкого впровадження досягнення НДДКР в реальний сектор економіки, що забезпечує активне поширення серед споживачів інноваційних товарів і послуг. Здатність ефективно і швидко доводити нові розробки й технології до практичної реалізації, випереджаючи конкурентів у створенні інноваційної високоякісної продукції і закріплюючи за собою міжнародні ринки збуту, є найважливішим чинником успіху сучасного підприємства. Це забезпечує інтенсивний розвиток високотехнологічних видів економічної діяльності та інноваційну спрямованість традиційних галузей економіки.

Сучасні передові позиції як в соціально-економічному так і в науково-технологічному просторі належать США, Японії, країнам ЄС, до яких за останні роки швидко приєднується Китай. Так, у Великобританії, Франції, Чехії, Австрії, Бельгії та Німеччині на інноваційний розвиток припадає 62–70% загальних витрат на науку, в США – 70%, Китаї – 71%, Швеції, Японії та Ізраїлі – 75–77% [2].

Сучасна практика показує транснаціоналізацію інноваційної діяльності, її поширення серед різних країн та регіонів внаслідок поглинання потужними ТНК дрібних інноваційних компаній. Таким чином інноваційна діяльність інтегрується в структуру усієї корпорації з концентрацією цих процесів в рамках головної компанії, а закордонні підрозділи залучаються до більш трудомістких ланок технологічних процесів або спеціалізуються на тих сферах НДДКР, які для них є пріоритетними та дозволять реалізувати переважаючі конкурентні переваги.

Одним з важливих факторів лідерства є висока концентрація інноваційної діяльності завдяки базуванню і функціонуванню на їх територіях найбільших ТНК світу. До 100 найпотужніших світових компаній-інвесторів входять: 29 компаній ЄС, 37 американських компаній, 16 з Японії і 18 компаній з інших країн. Світовими лідерами за обсягами у НДДКР є ТНК США, питома вага яких становить 38,2%. Друге місце займають ТНК ЄС, їх доля у світовому масштабі становить 28,1%. Доля ТНК Японії та Китаю відповідно становить 14,3% та 12%.

Відповідно до рейтингу корпорацій світу, що інвестують в НДДКР» у 2016 році найбільшими інвесторами стали: Volkswagen (13,6 млрд €), на 2-гій позиції – Samsung Electronics (12,5 млрд €), на 3-му Intel (11,1 млрд €), 4-му АlphabeT (11,0 млрд €), і 5-му місцях Microsoft (11,0 млрд €).

До інших компаній в першій десятці відносяться в Швейцарії Novartis (9,0 млрд €) і Roche (8,6 млрд €), США Johnson & Johnson (8,3 млрд €) з Японії Toyota Motor (8,0 млрд €) [3].

До основних 10 корпорацій ЄС у 2016 році, що інвестують у НДДКР, відносяться ТНК сфера діяльності яких відноситься до автомобільної промисловості (Volskwagen, Daimler, Robert Bosch, BMW), фармацевтики та біотехнології (Sanofi-Aventis, AstraZeneca, GlaxoSmithKline, Bayer), електронного і електричного обладнання та секторів ІТ (Siemens), автомобілі та запчастини (Аutomobiles) [4].

Загалом, у світовому масштабі найвищий ріст в R & D спостерігався в наступних видах економічної діяльності: програмне забезпечення (12,3%), а потім фармацевтичних препаратів (9,8%), ІТ-обладнання (7,6%) і автомобілів (6,7%) [3].

Потужні фінансові можливості ТНК дозволяють проводити політику активного інвестування в інноваційну діяльність. Найкращих результатів діяльності досягають ті компанії, в яких значна увага приділяється прикладним дослідженням, результатом яких є інноваційний розвиток. Але реалізація цього розвитку неможлива без створення інноваційних стратегій.

Сьогодні розробка інноваційних конкурентних стратегій ТНК здійснюється наступним шляхом: по-перше, виявлення найефективнішого співвідношення між проведенням власних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у повному обсязі, участю фірм у міжфірмовому співробітництві і кооперації та закупкою патентів, ліцензій або «ноу-хау»; по-друге, визначення оптимального балансу між науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами; класифікації НДДКР за ступенем впливу на ринок: базові для здійснення виробництва і базові для диверсифікації [5].

Входження ТНК як головних суб’єктів інноваційної діяльності на територію країни напряму залежить від інвестиційного клімату, який значною мірою визначається ставленням держави до науково-дослідних розробок, що можна визначити на основі витрат на інноваційну діяльність у відсотках до ВВП. Так, питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП США знаходиться на рівні 2,6%, в країнах Єврозони 1,7%–1,9%, в Китаї 1,4%–1,67%, в Японії 3,3%–3,4%, а у світовій економіці в цілому1,7%–6% [6].

При цьому в Україні рівень НДДКР характеризується постійним зниженням. Якщо у 2000 р. питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становила 1,6%, то за 10 років цей показник зменшився до 0,9% , тобто на 34 п.п., у а 2015 вже до 0,64%. Таким чином, починаючи з 2000 по 2015 рік рівень зниження досяг 60 п.п. При цьому питома вага підприємств, що займалися інноваціями знизилась з 18% у 2000 р. до 11,9% у 2005 р. Але починаючи з 2010 р. кількість підприємств, що здійснювали науково-дослідні роботи поступово збільшувалась. У 2015р. інноваційною діяльністю в промисловості займалися 824 підприємства, або 17,3%.

ТНК реалізують глобальні інноваційні стратегії багатоаспектно на різних рівнях і сферах інноваційних розробок. Транснаціоналізація інноваційної діяльності ТНК шляхом створення закордонних НДДКР-лабораторій значною мірою впливає на конкурентоспроможність приймаючих країн. Зокрема, сприяє інтенсифікації інноваційної діяльності; збільшенню обсягів залучення венчурного капіталу в країну; формуванню висококваліфікованих науково-технічних кадрів; створенню нових робочих місць для висококваліфікованих кадрів, стимулює розвиток системи освіти.

Список використаних джерел

1. Свиридова А.Н., Черноусова М.А. Инновационная деятельность транснациональных корпораций [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/download/1472/1501.

2. Тернова Л.Ю. Особливості інноваційного розвитку країн в контексті глобалізаційних процесів // Науковий вісник ЧДІЕУ. – № 4 (24). – 2014. – С. 103-106.

3. EU R&D Scoreboard 2016: World - 2500 companies ranked by R&D [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.researchitaly.it/en/news/research-and-development-eu-published-the-industrial-investment-scoreboard/

4. The 2016 EU Industrial R&D Investment Scoreboard [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iri.jrc.ec.europa.eu/scoreboard16.html

5. Кучерина Л.А., Стратегічне управління ТНК України, його особливості та відмінності від стратегічного управління зарубіжними ТНК / Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління», випуск 3-4, 2015, С.83-90.

6. Гришин В.В. Стратегические аспекты организации инновационной деятельности на фоне проблем глобальной рецессии // Мировое и национальное хозяйство. 2009, – № 3–4 (9–10).