Марковська Анастасія, 4 курс, спец. «Облік і оподаткування», д/ф
Наук.
керівник - к.е.н., доцент Євдощак В.І.
ЧТЕІ КНТЕУ
м.Чернівці
Значення та характеристика податкового контролю в Україні
Сталий розвиток країни залежить від
рівня наповнюваності її бюджету за рахунок різних платежів, найбільшу питому
вагу серед яких становлять податкові надходження. З урахуванням кризової
ситуації, яка склалася в країні, та із зростанням рівня тіньової економіки
проблема наповнюваності бюджету стає найголовнішою. Одним із напрямків її
вирішення є розробка системи контролюючих заходів, в основу яких будуть
покладені способи податкового контролю, що має дозволити податковим органам
контролювати рівень сплати податків та зборів з боку платників [ 1 ].
У жодній країні реальна
ринкова економіка не обходиться без втручання держави. Державне регулювання
спостерігається практично у всіх сферах фінансово-господарської діяльності як
суб'єктів підприємництва, так і громадян, та охоплює досить широке коло
економічних питань .
У Податковому кодексі України податковий
контроль розуміється як система заходів, що вживаються контролюючими органами з
метою контролю правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати
податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу
готівки проведення розрахункових та касових операцій, патентування,
ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено
на контролюючі органи.[2]
Аналізуючи процес формування бюджету
в Україні та більшості економічно-розвинених країн, не можна не відзначити той факт,
що сьогодні на частку податків припадає від 70 до 90 відсотків усіх бюджетних надходжень.
Таким чином, світова практика доводить, що головним джерелом мобілізації коштів
та формування фінансових ресурсів держави є саме податки. Звичайно, держава
може використовувати для покриття витрат і інші джерела, але вони мають
обмежений характер [1].
Примусовий, законодавчо встановлений
характер оподатковування обумовлений самою природою податкових відносин і являє
собою примусове вилучення частини доходів чи інших активів платників податків з
метою забезпечення суспільно-необхідних витрат і реалізації політики перерозподілу
національного доходу.
Реалізація податкового контролю
здійснюється за допомогою процедурно-процесуальної діяльності податкових органів,
основу якої складають обгрунтовані і адаптовані конкретні прийоми, засоби або способи,
що застосовуються при здійсненні контрольних функцій.
Чинне податкове законодавство
визначає статус суб'єктів податкового контролю з урахуванням принципу
розмежування їх компетенції. Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" перелік контролюючих органів включає органи, які
наділені відповідною предметною компетенцією [2]:
·
митні органи
— стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору" додатку на додану
вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до
законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну
територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної
території України;
·
органи
Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування;
·
органи
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у межах
компетенції цих органів, встановленої законом [2].
Форма податкового
контролю – це спосіб конкретного
вираження і організації контрольних дій. Під формою податкового контролю можна
розуміти і окремі аспекти прояву сутності контролю залежно від часу проведення
контрольних заходів [2].
Основними формами податкового
контролю є:
ü
перевірки;
ü
отримання
пояснень платників податків, податкових агентів і платників зборів;
ü
перевірки даних
обліку і звітності;
ü огляд приміщень і територій, використовуваних для
витягу доходу (прибутку).
Податкова
перевірка – це форма податкового контролю, яку здійснюють контролюючі органи з
метою встановлення правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати
податків і зборів [2]. У податковому кодексі
Україні визначено три види податкових
перевірок.
Податковий контроль одночасно
носить забезпечувальний та попереджувальний характер [3]. Забезпечувальний
характер податкового контролю проявляється в тому, що в результаті його
застосування притинаються заходи щодо ухилення від сплати податків та
забезпечується надходження податків до бюджету. Попереджувальний характер
податкового контролю полягає в стимулюванні платників податків до правильної
сплати податків, оскільки при наявності податкового контролю платників податків
передбачають, що недоплачені суми податків за результатами перевірок будуть
стягнені з фінансовими санкціями до бюджету та, відповідно, ухилятися від
оподаткування небезпечно. Тобто за рахунок податкового контролю підви- щується
рівень сумлінності платників податків [1].
Процес податкового контролю
передбачає послідовність дій, які мають бути здійснені податковими органами з
метою виявлення дотри- мання платниками податків податкового законодавства.
1 етап –
підготовчий. На цьому етапі має бути відібрано платників податків на основі
аналізу даних податкової та фінансової звітності за попередні періоди; даних
попередніх податкових перевірок, якщо платник податків раніше перевірявся.
2 етап – здійснення заходів податкового
контролю. У процесі реалізації даного етапу здійснюються контроль-перевірочні
заходи щодо встановлення дотримання платником податків норм податкового та
іншого законодавства.
3 етап – оформлення результатів податкового
контролю. За підсумками податкової перевірки можуть складатися такі документи: акт
(довідка) про результати податкової перевірки; протокол про адміністративне
правопорушення; висновок експерта; протокол комісії, яка розглядає заперечення
до акта податкової перевірки.
4 етап – обмін інформацією з іншими
контролюючими органами. У процесі податкової перевірки можуть бути виявлені
факти, які свідчать про порушення платниками податків норм законодавчих актів,
які виходять за межі компетенції податкових органів [ 1 ].
Ефективність податкового контролю багато в чому залежить від
якості організації бухгалтерського та податкового обліку. Важливою гарантією
захисту підприємницької діяльності платників податків є правило, встановлене п.
9 ст. 89 НК, згідно з яким на період дії строку призупинення проведення виїзної
податкової перевірки припиняються дії податкового органу щодо витребування
документів у платника податків. При цьому перевіряється особі повертаються всі
оригінали, витребувані при проведенні перевірки, за винятком документів,
отриманих в ході проведення виїмки, а також припиняються дії податкового органу
на території (у приміщенні) платника податків, пов'язані з припиненою
перевіркою.
Щоб податкові органи не зловживали своїми повноваженнями і не
затягували термін перевірки, ПК містить правило, згідно з яким призупинення
проведення виїзної податкової перевірки допускається не більше одного разу по
кожній особі, у якої витребуються документи [ 3].
Окремим об'єктом податкового контролю є перевірка повноти обчислення
та сплати податків у зв'язку з вчиненням правочинів між взаємозалежними
особами. Такі угоди називають контрольованими, їх правовий режим встановлено
ст. 105.17 ПК. Податковим органам забороняється перевіряти відповідність цін
ринковим у рамках виїзної або камеральної перевірки. Контрольовані операції
перевіряються податковими органами за місцем свого знаходження, однак вони
проводяться не в рамках загальної камеральної перевірки, а є самостійним
об'єктом контролю, мають свої підстави виникнення, спеціальні методи і правові
наслідки.
Таким чином, податковий контроль слід
розглядати як особливий вид державного фінансового контролю, що здійснюється на
стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими
суб'єктами (органами державної податкової служби та іншими контролюючими
органами), спрямований на забезпечення додержання податкового законодавства
платниками податків, податковими агентами та іншими суб'єктами, що забезпечують
реалізацію податкового обов'язку, виявлення і попередження податкових
правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Список використаних джерел:
1.
Податковий
контроль : [навч. посібн.] / Найденко О. Є. – Х.
: Вид. ХНЕУ, 2012. – 224 с.
2.
Податковий
кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI // Голос України. – 2010. – №
229–230. – С. 1–56.