Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Ст. викладач Компанець Н.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського»

Компетентнісний підхід професійної підготовки біомедичних інженерів

Стрімкий зріст обсягу інформаційних ресурсів є одним із найвпливовіших факторів недостатності висококваліфікованих спеціалістів у багатьох сферах наукової діяльності. Це спричинено, насамперед, необхідністю пристосовуватися до нових потреб ринку праці, а також здобувати нові знання, вміння та навички, активно діяти у професійній сфері, оперативно приймати рішення та навчатися упродовж життя- сьогодні це все повинно стати головними задачами для підготовки майбутнього спеціаліста. Саме тому ефективним кроком є перетворення системи навчання, концептуальною основою якого стає компетентнісний підхід.

Компетентнісний підхід є прогресивним методологічним підходом до формування змісту вищої професійної освіти[1]. З позиції компетентнісного підходу рівень освіти визначається здатністю вирішувати проблеми різної складності на основі наявних знань [2]. Притому, відомо, що компетентний фахівець- конкурентноздатний на ринку праці лише у тому випадку, якщо він вільно володіє своєю професією та орієнтується в суміжних галузях дяльності, професійно мобільний, здатний до саморозвитку, сомореалізації, є соціально-відповідальною творчою особистістю, яка відповідає пріоритетним і перспективним запитам економіки держави[3].

Слід зазначити, що компетентнісний підхід застосовуваний для багатьох спеціальностей, тому його доцільно використовувати для підготовки й мабутніх спеціалістів з біомединої інженерії. Згідно з кваліфікаційними характиристиками професій, біомедичний інженер- працівник галузі, що поєднує науку та техніку, що містить у собі інженерію та природничі науки. Він має спеціальну, вищу технічну освіту, що застосовувана у сфері конструювання та розробки приладів, їхнього виробництва та експлуатації, ремонту та сервісного обслуговування, відповідно експертизи і сертифікації, оцінки відповідності технічним регламентам[4]. Фахівець компетентний також у створенні та застосуванні: біосумісних матеріалів, апарату екстракорпорального кровообігу та детоксикації, штучних органів та тканин, а також штучних клапанів сердця та водіїв ритму серця, медичних приладів моніторингу стану людського організму, медичних нанотехнологій, найсучашніших методах введення їх, біотехнологічних об’єктів, тощо. Це означає, що майбутній спеціаліст повинен не тільки мати потужну технічну базу, а й бути досвідченим у галузі медицини, володіти медичною термінологією та мати досвід спілкування як з медичним персоналом, так і з пацієнтами. Кожна задача є дуже відповідальною і вимагає від біомедичного інженера відповідних навичок, умінь та знань.

Хоча cама біомедична інженерія, як напрям науки, досить молода, за даними статистики ринку праці США, реальна потреба в біомедичних інженерах в Україні за період від 2012 року до 2016 року зросла більш, ніж вдвічі: від 3,5 тис. до 7,5 тис. спеціалістів. Це свідчить про значне розширення ролі фахівця з біомедичної інженерії в сучасній медичній та інженерній системах, та створює сприятливі умови для збільшення потреби у «біомедиках» впродовж наступних років. Тому питання про компетентність спеціаліста так гостро стоїть та має бути врегульованим.

До того ж слід зазначити, що професійна компетентність фахівця з біомединої інженерії має бути побудована на сформованих у нього ціннісних орієнтирах і навичках ефективного спілкування, командної роботи з колегами-інженерами, лікарями та пацієнтами. Він також має усвідомлювати власну роль у лікуванні та клінічній практиці, вміти оперативно виявити проблему та усунути її, а також запобігти її виникненню. Тому компетентність біомедичного інженера стоїть у готовності його, як спеціаліста, виконати свою роботу вчасно, враховуючи етичні та моральні принципи особистості кожного.

Отже, використання компетентнісного підходу до професійної підготовки біомедичних інженерів є дуже важливим, адже саме таких підхід дозволяє на достатньому рівні оволодіти професійними навичками, знаннями та уміннями, дає можливість проектувати свій професійний розвиток, допомагає сформувати на високому рівні навички професійного спілкування, а також власної усвідомленості, як професіонала.

Література

1. Кобрин Н. Компетентнісний підхід у професійній освіті фахівців з медичної інформатики в Канаді / Н. Кобрин // Актуальні проблеми вищої професійної освіти. – 2017. – С. 70

2. Лебедев О.Е. Компетенстностный подход в образовании / О.Е. Лебедев/ Школьные технологии. – 2004. – №5. – С.3-12

3. Бєлова Ю.Ю. Модель професійної компетентності майбутнього інженера машинобудівної галузі / Бєлова Ю.Ю. // Наукові записки – С. 13-19

4. Кваліфікаційні характеристики біомедичного інженера[Текст]: погоджено 18 травня 2013 року