Барбінова Алла Володимирівна

асистент кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І.А. Зязюна Полтавського національного педагогічного університету

імені В.Г. Короленка

Виховання сімейних цінностей у юнаків як передумова готовності до сімейного життя

Юність є періодом життєвого самовизначення, оскільки найціннішим соціально-психологічними надбаннями у цей час є відкриття власного внутрішнього світу, усвідомлення життєво важливих цінностей та встановлення стійких взаємовідносин з оточуючими, вироблення свідомого ставлення до самого себе.

Юнацький вік є сенситивним для формування сімейних цінностей, адже він визначається створенням планів на доросле життя, виникненням потреби у спілкуванні з однолітками протилежної статі, завершенням статевого дозрівання особистості, пробудженням потреби кохати і бути коханим, появою сексуальних інтересів. У цей період у юнаків відбувається бурхливий розвиток самосвідомості Для них характерні поглиблений самоаналіз, самооцінка своїх якостей, пошук відповіді на найінтимніші та складні питання життя: «Для чого я живу?», «Чи буде у мене своя сім’я?» «Яким чоловіком і батьком я буду?» [1, c. 54];

Оволодіння молодим поколінням сімейними цінностями можна розглядати як передумови його підготовки до створення сім’ї й успішної сімейної життєдіяльності.

До прикладу, В. Кравець вважає, що готовність учнів до сімейного життя є системою сформованих стійких якостей особистості, необхідних для успішного створення та функціонування сім’ї. Ціннісні орієнтації розглядаються ним як регулятор поведінки особистості в сім’ї і показник готовності старшокласників до майбутнього сімейного життя [2, c. 45].

Підготовленість до сімейного життя означає сформованість у молодих людей навичок здорового способу життя, наявність достатніх психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу; володіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.

Готовність до шлюбу включає такі аспекти [2]:

1. Формування морального комплексу – готовність особистості прийняти на себе нову систему обов’язків по відношенню до свого шлюбного партнера, майбутніх дітей (пов’язана з розподілом ролей між подружжям).

2. Підготовленість до міжособистісного спілкування й співробітництва. Сім’я як мала соціальна група вимагає відповідності ритмів життя подружжя для нормального її функціонування.

3. Здатність до самовідданості по відношенню до партнера. Здатність до такого почуття пов’язана з якостями та властивостями альтруїзму люблячої людини.

4. Наявність якостей, пов’язаних із зануренням у внутрішній світ людини, - емпатійний комплекс. Важливість цього комплексу пов’язана з тим, що шлюб за своїм характером стає по-справжньому психологічним в силу витонченості людини як особистості. У зв’язку з цим підвищується роль психотерапевтичної функції шлюбу. Реалізації цієї функції сприяє здатність до співчуття та проникнення в емоційний світ партнера.

5. Висока естетична культура почуттів і поведінки особистості.

6.Вміння конструктивно вирішувати конфлікти, здатність до саморегуляції власної психіки й поведінки.

Базис готовності створює сумісність партнерів. Саме це явище впливає на задоволеність партнерів шлюбом, гармонійність стосунків у сім’ї, полегшує процес адаптації партнерів один до одного і до нових ролей і обов’язків, впливає на розуміння партнерів на комунікативному рівні. Сумісність партнерів певним чином впливає на вибір майбутнього шлюбного партнера. Важливим аспектом сумісності партнерів виступає етична готовність до сімейного життя.

Етична готовність - наявність у молодих людей таких якостей, як рівноправне ставлення до представників протилежної статі; повага до матері, батька; відповідальність, чесність, вірність, стриманість, доброта, поступливість; усвідомлення моральних основ шлюбно-сімейних взаємин; почуття обов’язку перед дружиною (чоловіком), сім’єю, дітьми; культура інтимних почуттів, передбачає сформованість адекватних шлюбно-сімейних стосунків, уявлень майбутнього подружжя про шлюб і сім’ю, подружні і батьківські обов’язки, розуміння співвідношення між любов’ю і шлюбом; спрямованість на іншу людину; розуміння основ формування психологічно здорової сім’ї, створення сприятливого соціально-психологічного клімату сім’ї і наявність відповідних умінь. Саме етична готовність до створення сім’ї зумовлює здатність турбуватися про іншу людину, співчувати та співпереживати їй, бути терпимим, сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним, вміти пристосовуватися до них.

Література

1. Гусак Н. І. Підготовка юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька : дис. канд. пед. наук : 13.00.05 / Гусак Надія Іванівна. – Луганськ, 2005. – 222 с.

2. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді / В. П. Кравець. – Київ : Київ. правда, 2000. — 688 с.