Филологические науки/3.Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

К.філол.н., доц. Книшенко Н.П.,

Книшенко А.О., ст. ХНАДУ (гр. МА-21)

Бугаєвський М.С., ст. ХНУРЕ (гр. ІТІНФ-16-1)

Харківський національний автомобільно-дорожній університет,

Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна

До питання розрізнення омонімів та полісемантів у науково-технічних текстах

 

Паралельно з проблемою полісемії в сучасному українському термінознавстві традиційно розглядається таке явище, як омонімія – явище, за якого «для позначення абсолютно різних предметів позамовної дійсності використовується той же форматив, тобто матеріальне вираження словесного знака» [1, с. 110].

Аналізуючи вияви полісемії та омонімії як видів парадигматичних відношень у науково-технічних текстах, варто наголосити, що існування таких термінів є закономірним наслідком розвитку терміносистем, адже вони є рухливими, постійно поповнюються новими терміноодиницями, які тісно пов’язані із системою загальнолітературної мови.

Питання розрізення полісемії й омонімії розглядали у своїх працях О. С. Ахманова, В. В. Виноградов, С. І. Дорошенко, А. П. Критенко, Л. А. Лисиченко, Н. В. Нікуліна, О. А. Олексенко та ін. Так, С. І. Дорошенко наголошує, що про багатозначність слова можна говорити лише в тому разі, якщо між предметами, що ним позначаються, є схожість за якимись прикметами, а омоніми позначають такі денотати, які ні за формою, ні за матеріальними ознаками, ні за призначенням не мають нічого схожого [2, с. 3]. Ця позиція традиційної лексикології узгоджується з положеннями такої модерної лінгвістичної парадигми, як когнітивна лінгвістика, де, за О. О. Селівановою, розмежування омонімів і полісемантів також проводиться на підставі структур знань про позначене й наявності реляцій між їхніми складниками [3, с. 425].

Отже, омоніми відрізняються від багатозначних слів тим, що це однакові за фонемним оформленням слова, значення яких не мають спільних сем, адже омонімічні форми виникають унаслідок переважно випадкового збігу звучання або написання слів (у результаті звукових змін, словотворення від омонімічних основ), запозичень із різних мов чи збігу слова рідної мови й іншого запозиченого; а також розходження значень вихідного полісеманта в процесі розвитку мови.

Слід зауважити, що навіть спеціалістам часто буває дуже складно
чітко визначити межу між полісемією й омонімією, на чому наголошує
Б. О. Плотников, стверджуючи, що «розмежування багатозначності й омонімії належить до однієї з вічних лінгвістичних проблем, яку неможливо усунути в масштабах усієї мови перш за все тому, що значення є не конкретними, помітними сутностями, а абстрактними, узагальненими величинами» [4, с. 98].

Основним методом, який використовується для розрізнення зазначених явищ серед термінологів, є компонентний аналіз терміноодиниць, який передбачає розклад складної структури значення слова на складові частини, мінімальні одиниці смислу [5, с. 78].

                    1.         Наприклад, компонентний аналіз показує, що значення такого науково-технічного терміна, як ферма не має нічого спільного зі значеннями цієї лексеми як в інших галузевих терміносистемах, так і загальномовній системі, пор.: ферма1 – 1) приватне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі; 2) господарське спеціалізоване підприємство, що займається певною галуззю тваринництва; ферма2 – 1) інженерна споруда, що складається зі стрижнів, балок і т. ін.; застосовується у спорудженні мостів, гідротехнічних споруд, будинків і т. ін. [Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бу­сел]. Для першого й другого значень слова ферма1 стрижневою є сема «господарське підприємство», яка й об’єднує їх як терміни галузі сільського господарства. Між цими значеннями простежуються полісемічні відношення. Між двома значеннями лексем ферма1 і одним значенням ферма2 визначальної семи, яка б об’єднувала їх, не існує. Призначення ферми як господарського спеціалізованого підприємства не можна ототожнювати з функцією ферми як інженерної споруди. Тож ця пара є омонімічною.

Проблема омонімії лексем у термінології трактується як явище синхронії, що ґрунтується на відсутності спільних сем у значеннях однакових за планом вираження термінів, термінів однієї чи кількох споріднених або неспоріднених галузей знань та діяльності людини [6, с.188].

Більшість учених характеризують омонімію в термінології як явище міжсистемне. Скажімо, Т. М. Куцак уважає, що «термінологічна омонімія – це передусім проникнення термінів із науково-технічної галузі в іншу. Омонімічними можна вважати лише такі терміни, які при зіставленні або порівнянні їх функціональних можливостей в інших терміносистемах, виражають різні значення у досліджуваній терміносистемі й можуть переходити в інші терміносистеми з різними дефініціями» [7, с. 74]. Термінолог В. П. Даниленко називає таку омонімію «міжнауковою», зауважуючи, що певні терміни є омонімічними тоді, коли вони 1) мають різні дефініції; 2) функціонують у різних термінологічних системах [8, с. 71].

Отже, омонімія в науково-технічній термінології має ті самі шляхи виникнення, що й у загальнолітературній мові. Звідси випливає, що для подолання потенційних негативних наслідків її наявності, що можуть виявлятися, наприклад, у неадекватному трактуванні одиниць, ускладненні взаєморозуміння між фахівцями, виникненні практичних помилок, украй необхідною є робота з чіткого окреслення значень полісеманта в конкретних контекстах і словникових статтях [9, с. 215].

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Сучасна українська літературна мова : підручник / [Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я., Тоцька Н. І., Уздиган І. М.] ; за ред. А. П. Грищенка. – К. : Вища шк., 1993. – 366 с.

                    2.         Дорошенко С. І. Полісемія та омонімія: розрізнення понять /
С. І. Дорошенко // Мовознавчі студії. – 2005. – №6 (46). – С. 2–3.

                    3.         Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.

                    4.         Плотников Б. А. Основы семасиологии : [Учеб. пособие для филол. фак. вузов] / Б. А. Плотников. – Мн. : Высшая шк., 1984. – 223 с.

                    5.         Полковський В. П. Про використання методу компонентного аналізу в семасіологічних дослідженнях / В. П. Полковський // Теорія та прагматика термінологічної лексики : тези доповідей Республ. наук.-метод. конф. – К. : НМК ВО, 1991. – 112 с.

                    6.         Михайлова Т. В. Омонімія в українській науково-технічній термінології / Т. В. Михайлова // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. – К. : КНЕУ, 2005. – Вип. 6. – С. 185–189.

                    7.         Куцак Г. М. Міжгалузева термінологічна омонімія / Г. М. Куцак // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць / НАН України, Інститут укр. мови, Комітет наук. термінолог. – К., 1998. – С. 74–76.

                    8.         Даниленко В. П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания / В. П. Даниленко. – М. : Наука, 1997. – 246 с.

                    9.         Коляденко О. О. Полісемія у терміносистемі когнітивної лінгвістики/ О. О. Коляденко // Українська термінологія і сучасність : Зб. наук. праць. – Вип. 8. – С. 213–217.

 

Тезисы докладов необходимо выслать электронным письмом по адресу: info@rusnauka.com

или зарегистрировать и оставить свою работу на нашем сайте  www.rusnauka.com