Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики

Маковій Юрій Григорович

аспірант Чорноморського національного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СФЕРИ У СВІТІ

Природа сучасного енерго протистояння не може бути розглянута в виключно економічному сенсі у відриві від глобальної конкуренції між країнами та геополітики. Світова криза, нестабільність світового порядку, викликана зміною старої системи геополітичних координат і появою нових сил різного масштабу, це тісно пов'язано з вирішенням питань державного і суспільного розвитку з визначенням геополітичної стратегії та зовнішньополітичного курсу.

У практиці державного регулювання промислово розвинених країн, в умовах об'єктивно існуючої обмеженості природних ресурсів,основним завданням є забезпечення сировиною виробництва і життєдіяльність населення.

Традиційна економіка базувалася на застосуванні енергії м'язів людей і тварин як джерела механічної енергії. При цьому для переміщення морських і річкових суден уже давно використовувалася енергія води і повітряних мас (вітер). У свою чергу, використання паливних ресурсів з метою вироблення теплової енергії сягає корінням часів, віддаленим не менше ніж на 50 тис. років (для приготування їжі, виготовлення зброї і знарядь праці) [2, C.89]. Тоді почалася «епоха дров», яка сучасній людині зобов'язана не тільки своїм існуванням, а й зменшенням лісових масивів (існує точка зору, згідно з якою на вогнищах і в примітивних енергетичних установках (осередках), найпростіших печах, згоріли ліси, що росли колись на місці сучасної пустелі Сахара) [2, C.102].

Вугілля стали використовувати спочатку як «замінник» дров. У досить серйозних масштабах це сталося на Британських островах в кінці XVI століття, що і відкрило «еру вугільного палива». З цього часу вугілля почало своє поширення по Європі, Середній Азії та тощо. Особливо інтенсивно його стали використовувати в епоху першої промислової революції в кінці XVIII століття.

Промисловий розвиток, в свою чергу, вимагав нових, більш потужних і якісних енергоносіїв. Таким енергоносієм став пар, що вироблявся на енергоустановках, що живляться вугіллям. Пар багаторазово збільшив продуктивність праці, почалася заміна живої праці працею уречевленою ( в засобах праці). З цього часу масштаби економічної діяльності перестали залежити від чисельності населення і залучених працівників.

У другій половині XIX століття з початком застосування нафти настала третя «паливна ера». На відміну від вугілля, поширення якого ґрунтувалося на витісненні менш якісного палива (дров, нафти), відразу стали утворюватись власні ринки, де вони опинилися поза конкуренцією. Отримувані з неї мастильні матеріали інтенсивно використовувалися в ту пору машинобудуванням. Інший важливий продукт нафтопереробки - гас, став витісняти кутовий жир, що застосовувався для освітлення.

Поява ж двигуна внутрішнього згоряння, що використовує бензин і дизельне паливо, призвело до серйозного витіснення вугілля як джерела для вироблення механічної енергії, це стало відбуватися лише на початку XX ст. Двигун внутрішнього згоряння зробив виробничі ресурси більш «мобільними» і дозволив зручніше і ефективніше вибирати місця для розміщення промислових підприємств, регіональна структура виробництва стала більш ефективною. Зайва робоча сила, відповідно, почала переміщатися в міста, задовольняючи запити швидко зростаючої промисловості. Процес урбанізації різко посилився.

Природний газ став конкурувати з нафтою тільки в 30-х рр. XX століття (з появою можливості його транспортування на далекі відстані по газопроводах) [1, C. 28]. При цьому досить тривалий час після цього, з огляду на технологічну і екологічну складову газового палива, споживання природного газу росло швидше споживання нафти.

У теперішній же час ці два види енергоресурсів - газ і нафта (група «вуглеводневе паливо») становлять близько 60% загальносвітового енергоспоживання (причому в енергобалансі ряду розвинених країн частка вуглеводневих ресурсів ще вище). Необхідно відзначити, що і на вугілля сьогодні в розвинених країнах припадає приблизно 20-30% загального споживання енергоресурсів) [3, C. 65].

Таким чином, в процесі еволюції людської цивілізації і, особливо, в епоху її індустріального та постіндустріального розвитку наукове співтовариство прийшло до висновку, що енергія - не тільки і не стільки благо, дане нам природою, але, перш за все, - економічний продукт, економічне благо. Енергія є по суті головною, системоутворюючою цінністю будь-якого суспільства, і перед її корисністю, врешті-решт, може відступити на другий план корисність таких традиційних цінностей суспільства споживання, як золото, предмети розкоші тощо.

Безсумнівно, без споживання енергії неможливе виробництво жодного з інших економічних благ, як неможливо і задоволення будь-яких людських потреб. Причому кількісні і структурно якісні характеристики енергозабезпеченості всіх сфер життєдіяльності соціальних суб'єктів - особистості, суспільства і держави - вирішальним чином впливають на ступінь гарантованості їх безпеки і виживання в сьогоденні, найближчому і віддаленому майбутньому. Саме ця обставина зумовлює статус енергії і енергоносіїв як первинного економічного блага, тоді як всі інші блага, вироблені за допомогою енергії, є похідними, вторинними економічними благами.

Література:

Атлас енергетичного потенціалу нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. – К., 2008. – 54 с.

Енергетичні ресурси та потоки За заг. ред. А.К. Шидловського. – К.: Українські енциклопедичні знання, 2003. – 468 

Энергетика: история, настоящее и будущее. От огня и воды к электричеству:

Монография / [Бондаренко В.И., Варламов Г.Б., Вольчин И.А. и др]. – К., 2011. – 264 с.