Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Коваль В. С.,

(науковий керівник – к. е. н., доц. Смоляк В. А.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Сутність організації розрахункового обслуговування підприємства банком

Розрахунки – це грошові відносини, які виникають між контрагентами за товарними і нетоварними операціями. Товарні операції – це операції, пов'язані з купівлею-продажем товарно-матеріальних цінностей (обладнання, матеріалів, продукції, товарів, послуг і т.п.). В свою чергу нетоварні операції пов'язані тільки з рухом грошових коштів – розрахунки з науково-дослідними та освітніми установами, за претензіями, за позиками та кредитами, щодо недостач, за податками і т.д. [1]. Н.Б. Ярошевич визначає розрахунки як відносини, що виникають між підприємствами та іншими фізичними та юридичними особами у процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту, перетворюючи його з матеріальної форми у грошову, і навпаки [2]. Якщо розглядати питання розрахунків та здійснення платіжного обороту у державі більш глибоко – то стає зрозумілим те, що проведення більшої частини розрахунків взагалі неможливе без посередників. Такими посередниками виступають банки як фінансові установи, які забезпечують функціонування платіжного обороту в. Саме вони відповідальні за своєчасне проведення розрахункових операцій. Таким чином, у банківській діяльності виділяється окремий вид послуг, який має назву розрахунково-касове обслуговування [3].

Розглядаючи розрахункового обслуговування підприємств банками треба дослідити основні ключові терміни та поняття, які дадуть змогу більш повно розкрити сутність та особливості взаємовідносин банків та суб’єктів господарювання в процесі розрахункового обслуговування останніх. Варто зазначити, що у банківській практиці підприємства поряд з фізичними особами та іншими фінансовими установами відносяться до окремого виду клієнтів. При цьому у практиці підприємства як клієнти банку належать до категорії корпоративних клієнтів. Отже підприємства є корпоративними клієнтами банків, в той час, як наприклад, фізичні особи відносяться до категорії приватних клієнтів. Розрахунково-касове обслуговування – це послуги, які надаються банками їх клієнтам на підставі відповідних договорів, укладених між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами [3]. Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях [4]. Розрахунково-касове обслуговування підприємств є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов’язані з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція банків – і пасивна, і активна, і надання послуг – неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже – розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі, чи касові операції [3]. Грошові розрахунки пронизують всі сфери господарських відносин підприємства. Основна частина грошового обороту здійснюється у формі безготівкового платіжного обороту, коли рух коштів відбувається у вигляді перерахувань по рахунках в кредитних установах [5]. За своїм характером ці операції, власне, є послугами, і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності

Для підприємств, які обслуговуються у банку розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим ефективніше організований процес розрахункового обслуговування банками своїх корпоративних клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану, а в кінцевому підсумку – для підвищення життєвого рівня населення. Розрахунково-касові операції банків забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касовому обслуговуванні неминуче призводять до гальмування грошових потоків підприємства та розбалансування його грошового обороту, що негативно впливає як на саме підприємства, так і на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг. Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання. Підприємства укладаючи угоди з банками на розрахункове обслуговування, відкривають розрахункові, поточні, бюджетні та інші рахунки, які становлять значну частку в структурі залучених коштів банківської установи. Тому саме ця частина клієнтської бази і представляє інтерес як для самого банку, так і для його конкурентів. Оскільки банк здійснює свою діяльність з метою отримання максимального доходу, обслуговування підприємств для нього є більш привабливим, бо обороти за рахунками корпоративних клієнтів і залишки на них, розміри одиничних платежів значно перевищують аналогічні показники за рахунками приватних (фізичних) осіб.

Отже, звернення підприємства в банк на обслуговування збільшує ймовірність встановлення тривалого і стійкого партнерства з фінансовою установою і споживання клієнтом більшої кількості послуг. Однак треба звернути увагу на те, що банк несе більш високі витрати при обслуговуванні корпоративних клієнтів, тому він змушений розробляти і впроваджувати в практику індивідуальний підхід до клієнтів, брати участь у розвитку бізнесу клієнта, розробляти програми лояльності.

Література:

1. Алфьорова І. Дослідження економічної сутності бюджетування та фінансового планування [Текст] / І. Алфьорова, М. Колесникова // Економіка. – 2010. – № 3. – С. 3-7.

2. Артюх І. Значення та аналіз грошових коштів в умовах ринкової економіки [Текст] / І. Артюх //Економічний простір. – 2013. – № 15. – С. 113-118.

3. Банковское дело [Текст] : учебник для вузов / Под ред. О.И. Лаврушина. – М. : Финансы и статистика, 2008. – 667 с.

4. Банковское дело [Текст] : учебник для вузов / Под ред.
Г. Н. Белоглазовой. – М. : Финансы и статистика, 2010. – 591 с.

5. Басовский Л. Е. Финансовий менеджмент [Текст] : учебник
/ Л. Е. Басовский. – М. : ИНФРА-М, 2013. – 240 с.