История/1.Отечественная История

К.і.н. Яшан О.О.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

ТАЛЬНІВЩИНА: ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Територія Тальнівського району є значним осередком пам’яток історії та культури, значна частина з яких припадає на пам’ятки археології. На Тальнівщині знаходяться 19 пам’яток монументального мистецтва, 75 пам’яток історії, 11 – архітектури, 296 – археології. Серед них – найбільше в світі за площею Тальянківське поселення Трипільської культури (450 га) та всесвітньовідоме Майданецьке протомісто. Обидва входять до державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що знаходиться в селі Легедзине. Крім них у заповідну зону увійшло десять поселень цієї культури. До пам’яток архітектури місцевого значення належать Троїцька церква та збудований в англійському стилі мисливський замок у Тальному, Покровська церква, монастир, земський банк у Тальянках, а також будинок комунарів у селі Здобуток Жовтня. Найдавнішими об’єктами військової архітектури можна вважати залишки так званих «Змієвих валів», які датуються приблизно І тис.до н.е. – І тис. н.е. Справжньою окрасою краю є Тальнівський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею понад 400 гектарів. тощо.

Точної дати заснування міста Тального історія не зберегла. Учені-дослідники минулого П. Голубовський (у праці «Печеніги, торки і половці» 1884 р.) та М. Ткаченко («Гуманщина» в XVI-XVII ст., видана 1927 р.) вважають, що місто колись мало назву Куниль. Саме з цією назвою пов’язана перша літописна згадка, в якій говориться про те, що року 1150-го руський князь Ізяслав Мстиславович мандрував із Дорогобужа до Кунилі. З історичних хронік відомо, що цього року під стінами Тального дружина Київського князя завдала поразки численним полчищам чужинців Звідси вчені й брали точку відліку. Під час розкопок Замчища 1874–1875 років було знайдено кадильницю, ідентичну кадильниці з Київського Золотоверхого Михайлівського собору, котра експонується зараз у Київському національному історичному музеї. Відомо ж, що згаданий храм будувався у 1108–1113 роках.

Уперше Тальне під своїм уже новим іменем згадується в польській хроніці наприкінці XVI ст. одночасно з річкою Тальна (Тальянка).

Біля Чеснополя, у 1362 р. князь Ольгерд розбив вороже військо золотоординців, остаточно звільнивши цю землю від татарського панування.

Тальнівчани брали найактивнішу участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. В цей час до складу Уманського полку входила Романівська сотня (четверта за кількістю), а до Білоцерківського полку – Шаулиська. Відомо, що 1653 року після невдалої спроби захопити Умань, поляки підійшли до села Мошурів, куди на захист фортеці зійшлися селяни з навколишніх сіл (на карті французького інженера Гійома Левассера де Боплана, складеній ним у 40-х роках XVII ст, дві осадки в краї позначено як «укріплені містечка» – Мошурів і Романівка). Після тривалого бою, який забрав життя більше 5 тисяч козаків, селян, жінок і дітей, фортецю було знищено.

Більшість науковців сходяться на тому, що автором «Літопису Самовидця» – першої писемної пам’ятки про визвольну війну під проводом Б Хмельницького був її безпосередній учасник, перший генеральний підскарбій (міністр фінансів) Лівобережної України Роман Ракушка (Романівський) (1623-1703 рр.), виходець із села Романівка. Він був першим відомим письменником із Тальнівського краю.

В селах району діяв загін гайдамаків, який очолював отаман Бугай. У травні 1738 року гайдамаки вчинили напад на Тальне. Селяни Тального також брали участь у народно-визвольному антифеодальному повстанні 1768 року. В с. Папуженцях повстанці зазнали поразки від конфедератів, хоч за кілька днів перед цим вони розбили шляхту під Лисянкою. У роки Гайдамачини одним з ватажків повсталих був дяк із Тального Прокіп Савранський. Його кінний загін діяв у містечку та навколишніх селах, збираючи повстанців для походу на Умань. До Тального навідувався Максим Залізняк зі своїми озброєними загонами. На його повстанську армію працювали тальнівські кравці, шевці та ковалі.

Через Тальнівщину пролягла залізниця Цвітково – Христинівка, збудована 1891 р. за участю відомого українського вченого Є. Патона. Події національно-визвольної революції не минули Тальнівщину в крає точилась запекла боротьба за ідеї революції. У 1917 р. в Гуляйці, Заліському, Кобриновому, Колодистому повстали загони вільного козацтва, які боронили державну самостійність Української Народної Республіки. Останнім бойовим полковником Уманського полку військ Директорії був уродженець Вишнополля Петро Дерещук. Олександр Загродський з с. Зеленьки Тальнівського району, генерал-полковник, командир Волинської дивізії, учасник першого зимового походу, у 1920 р. заступник головнокомандувача Армії УНР М.Омеляновича-Павленка.

Край завжди славився своїми людьми, які щиро вболівали за долю і майбутнє Батьківщини. Понад 5,4 тис. тальнівчан загинули на фронтах у роки Другої світової війни війни. За мужність і героїзм 10 жителів району удостоєні звання Героя Радянського Союзу, стільки ж – Героя Соціалістичної Праці за самоввідану мирну роботу.

Література

1. Археологічні дослідження на Черкащині. – Черкаси, 1995. – 136 с.

2. Бушин М.І. Трипільський дух витає над нами. Тальнівщина. / М.І. Бушин, Т.Д.Чубіна, О.О. Яшан – Черкаси, 2013. – Книга 6. – 415 с.

3. Дігтяренко Михайло З історії землі Тальнівської / М.Дігтяренко – Черкаси, 1995. – 160 с.

4. Пономаренко М. Бій за Мошурів // Колос. – 1978. – 14 грудня.

5. Похілевич Л. Сказания о населенніых местностях Киевской губернии / Л. Похілевич – К., 1864. – 763 с.