Экономические науки/1. Банки и банковская система.

Каракджи А. Х.

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, Україна

Сутність та класифікація кредитного ризику банку

Кредитні ризики домінують в ієрархічній системі банківських ризиків і є невід'ємною складовою сукупного банківського ризику.

Для банків, як і для будь-яких підприємницьких структур, властива ризикованість при здійсненні активних операцій. Відомо, що найприбутковішими для банків є операції, які пов'язані з високим рівнем ризику. До таких операцій належать кредитні операції банків, які займають близько 50 % усіх активів банку. Оскільки надання кредитів – основне джерело прибутку для банку, а їх неповернення завдає банку збитків, кредитні ризики є визначальними у діяльності банків [1].

В економічній літературі не існує єдиного підходу до поняття «кредитний ризик». Більшість авторів пов'язує кредитний ризик з можливими збитками по кредитній операції: Кредитний ризик – ймовірність виникнення збитків внаслідок недотримання суб'єктами кредитних відносин параметрів кредитної угоди, що в цілому може призвести до неповернення основного боргу та сплати відсотків за ним [2].

Деякі економісти пропонують характеризувати ризик за допомогою показників теорії ймовірності і математичної статистики. У рамках цього підходу кредитний ризик розглядається як ймовірність зменшення вартості частини активів у вигляді суми виданих кредитів або зниження прибутковості від цієї частини активів значно нижче очікуваного рівня [3].

Одним із напрямів розробки ефективних управлінських заходів щодо кредитних ризиків є їх класифікація. В науковій літературі існують різноманітні підходи до класифікації кредитних ризиків. Часто поділ кредитного ризику здійснюють на портфельний або ризик концентрації та індивідуальний кредитний ризик, або ризик окремого кредиту.

Індивідуальний кредитний ризик – це ймовірність того, що позичальник не зможе виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з угодою, а банк при цьому не зможе своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат. З поняттям індивідуального кредитного ризику пов'язують кредитний ризик щодо позичальника та кредитний ризик щодо способу забезпечення кредиту.

Кредитний ризик щодо позичальника – це об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка відображає ступінь того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з угодою.

Кредитний ризик щодо способу забезпечення кредиту – це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що відображає, наскільки банку не вдається своєчасно або в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат.

Портфельний кредитний ризик – це середньозважена величина ризиків щодо всіх угод кредитного портфеля, де вагами виступають частки кредитних угод у загальній сумі кредитного портфеля [4].

Власну класифікацію кредитних ризиків запропонувала компанія «Price Waterhouse & Coopers», розділивши кредитний ризик за джерелами формування на дві групи (рис. 1): зовнішній ризик (ризик контрагента) і внутрішній ризик (ризик кредитного продукту) [5]. З рис. 1 видно, що зовнішній ризик трактується компанією в ракурсі оцінки кредитоспроможності позичальника та ймовірності оголошення ним дефолту. Внутрішній ризик передбачає врахування особливостей кредитного продукту і можливих втрат через невиконання контрагентом кредитних зобов’язань.

Отже, основною метою класифікації кредитних ризиків є створення ієрархічної, динамічної, керованої і цілеспрямованої системи, що функціонує в умовах невизначеності в єдності закономірно розташованих і взаємно пов'язаних елементів.

Рис. 1. Класифікація кредитних ризиків компанії

«Price Waterhouse & Coopers»

При цьому необхідно враховувати, що класифікація кредитних ризиків повинна бути конкретизованою, заснованою на організаційній і функціональній структурі кредитної організації. Реалізуючи системний підхід до аналізу економічних явищ, одним із основних принципів побудови системи кредитних ризиків повинен бути принцип покриття відповідних ризикових позицій банку.

Література:

1. Галасюк В.В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників/ В.В. Галасюк //Вісник НБУ. – 2012. – №2. – С.39-45.

2. Малахова О. Напрями оптимізації роботи банків щодо управління кредитним ризиком / О. Малахова // Світ фінансів. – 2013. – № 2. – С. 101-112.

3. Бакстер Н. Банковское дело. Стратегическое руководство: Пер. с англ. / Н. Бакстер.; под ред. В. Платонова, М. Хиггинса – М.: Консалтбанкир, 2013. – 432 с.

4. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку : [підручник] / Примостка Л.О. –[2–е вид.]. – К. : КНЕУ, 2014. – 468 с.

5. Ковалев В.В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В.В. Ковалев – М. : Финансы и статистика, 2003. – 546 с.