К.е.н. Томнюк Т.Л., Бакай І.Р.

Чернівецький торговельно-економічний інститут, Україна

ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Система пенсійного забезпечення відіграє значну роль в економічному та суспільно-політичному житті країни. Вона органічно пов’язана з системою оплати праці, податковою системою, станом ринку праці, становищем на фінансовому ринку, а також з демографічною ситуацією. Проблема системи пенсійного забезпечення населення є особливо актуальною для нашої країни, адже демографічна криза і старіння населення спричиняють зростання соціального навантаження на ринок праці, створюючи проблеми з наповненням Пенсійного фонду, а, отже, рівень пенсійних виплат не може бути високим.

У дослідження проблем соціального захисту населення значний внесок зробили А. Бабенко, Б. Зайчук, Б. Надточій, В. Толкунова, В. Куценко, І. Сирота, І. Беринцева, О. Василик, О. Коваленко, О. Мельник, С. Синчук та інші.

Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов’язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров’ям, матеріальним забезпеченням у старості. Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне. Тому головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків [1, с.16-17].

Пенсія – це щомісячна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених законом [2]. На нашу думку, під пенсією можна розуміти певну частину заробітної плати працівників, яка відраховувалась до Пенсійного фонду протягом їхньої трудової діяльності, у формі страхових внесків на майбутні пенсійні виплати. З цього випливає висновок, що пенсійне забезпечення – це державна система правових, організаційно-адміністративних та економічних заходів щодо захисту громадян у наслідок настання старості, інвалідності або втрати годувальника.

Згідно законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» з 2004 року розпочато впровадження пенсійної реформи, яка полягає в переході до трирівневої пенсійної системи. Проте дані нововведення так і залишилися тільки на папері. Другий рівень накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вже неодноразово анонсувався до впровадження в проектах. Передбачалося, що частина обов'язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) мала спрямовуватись на особисті рахунки громадян. Ці кошти мали інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшувати розмір майбутніх пенсійних виплат.

Проте через економічні проблеми, відсутність інфляційних індексацій пенсій та заробітних плат та відсутність довіри до банківської системи в громадян просто немає коштів  для участі в другому та третьому рівнях. Тому другий рівень поки так і не запрацював, третій - все ще незначний в обсягах, отже, переважна частина пенсій в Україні нараховується і виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду. Разом з тим солідарна система самостійно не може впоратися з існуючими в країні фінансовими і демографічними негативними факторами.

Проблема старіння населення свідчить про погіршення демографічної ситуації в Україні. За демографічними прогнозами та оцінкою експертів, ймовірність того, що Україна в короткій чи середній перспективі досягне рівня простого відтворення, дуже мала.

Ще одним фактором, який здійснює негативний вплив на пенсійну систему, є те, що більше половини економічного обороту, а відповідно і заробітної плати, знаходиться в тіньовому секторі економіки, а тому страхові внески, які повинні надходити до Пенсійного фонду України, не сплачуються [3, с.31].

Можливими шляхами протидії процесам, які зараз відбуваються у пенсійній системі, для держави і економіки в цілому є декілька варіантів.

По-перше, розширення бази оподаткування. За рахунок детінізації заробітних плат та створення умов для працевлаштування громадян, що нині працюють за кордоном можна збільшити розмір ВВП. Обсяг заробітних плат, які виплачують у конвертах, становить 10 – 13 % ВВП. Донарахування пенсійних внесків із цих доходів надало б можливість збільшити доходи від ЄСВ на 4 – 5 % ВВП. Ще близько 1,1 % ВВП вдалося б залучити, якби українські заробітчани були працевлаштовані в Україні і сплачували тут податки. Тобто загалом 5,5% ВВП.

По-друге, зменшення коефіцієнта заміщення для спецпенсіонерів та привілеїв раннього виходу на пенсію. Певні заходи були вжиті на початку березня 2015 року. Були затверджені зміни, що передбачали тимчасове зменшення пенсій на 15% працюючим пенсіонерам, що отримають понад 1423 грн., та позбавлення пенсій працюючих пенсіонерів, зайнятих на посадах, які дають право на призначення спеціальних пенсій (крім науковців і військових).

Третій варіант – збільшення пенсійного віку. Для повного нівелювання ефекту від старіння населення необхідно, щоб протягом 2022 – 2050 років вік виходу на пенсію був збільшений до 65 років [4, с. 21-24].

У разі збільшення пенсійного віку, витрати солідарної системи зменшаться у проміжку між 2025 та 2047 роком, що дасть можливість з 2022 року почати здійснювати відрахування до накопичувального рівня пенсійної системи. Тому витрати солідарної системи в 2037 році можуть досягти мінімального рівня ВВП – 12 % [4, с. 24-25].

По-четверте, одним з найважливіших шляхів вдосконалення пенсійної системи України має стати якнайшвидше запровадження накопичувальної пенсійної системи.

Тільки комплексний підхід до реалізації пенсійної реформи дасть можливість досягти оптимальних результатів в найкоротші терміни і з максимальним соціальним ефектом, який повинен бути основною метою кожної реформи будь-якої європейської держави.

Література:

1. Зайчук Б.О. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс / Б.О. Зайчук, О.Б. Зарудний, С.Б. Березіна. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 256с.

2. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування [Електронний ресурс]: Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/page4.

3. Коваль О. П. Проблеми становлення накопичувальної складової пенсійного забезпечення в Україні / О. П. Коваль. – К.: НІСД, 2011. – 42 с.

4. Підвищення пенсійного віку: обговорюємо проблему // Вісник Пенсійного фонду України. – 2015. − № 7 (157) − с.21-26.