Економічні науки / 6. Маркетинг та менеджмент

к.е.н., доц. Яременко С.С., Радкевич В.Є.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Огляд тенденцій та перспектива розвитку українського ринку взуття і аксесуарів

За рівнем продажів взуття Україна поки що відстає від європейських країн. В Україні середній показник становить 2,7 пари взуття на душу населення, тоді як в Західній Європі - 6-8 пар [2]. Хоча сегмент споживачів, які купують 2-3 пари взуття в рік, в Україні постійно росте, і за даними досліджень, становить більше 52%. Український ринок взуття, за різними оцінками, становить 100-170 млн пар, а приріст ринку - в середньому 10-12 % на рік [1]. Після кризи 2009 року спостерігався спад пропозиції взуття на 15-20% по відношенню до докризового періоду. Пост-кризовий період характеризувався активним розпродажем запасів. Більшість невеликих взуттєвих рітейлерів вийшли з ринку. За час кризи попит на взуття скоротився на 20%. Особливо помітно знизилися покупки взуття в середньому ціновому сегменті. Найбільшим попитом у покупців зараз користується недороге, модне та функціональне взуття. Асортимент саме такого взуття рітейлери й формують.

Така ситуація дуже сприятлива для великих гравців галузі – мережевих точок продажу. За рахунок цього у них була змога наростити частку ринку.

За прогнозами спеціалістів, резерви зростання продажу взуття є вагомі. За даними ліги «Укршкірвзуття», у найближчі два-три роки продажі зростуть до 90 млн. пар на рік (табл. 1) [2]. Як видно з таблиці, лідером споживання взуття у світі є Франція, де на душу населення припадає у середньому 6,5 пар взуття. В Україні цей показник сягає 1,43 пар взуття на рік на людину. Водночас спостерігається значна динаміка споживання взуття.

У 2014 році в Україні було виготовлено 29,3 млн пар взуття. Причому у другому півріччі спостерігалося зниження обсягів виробництва взуття. Падіння продовжилося і в перші місяці 2015 року. Так, за перший квартал 2015-го, за даними Держстату, в країні було виготовлено 5,463 млн пар взуття, що складає лише 70,6% від обсягів першого кварталу попереднього року [2]. Така тенденція спостерігається на ринку вже не перший рік.

Таблиця 1. Динаміка споживання взуття за роками у світі

Споживання взуття за роками, тис. пар
Країна	2012	2013	2014	2015	Населення, тис. чол	Кількість пар/на людину
Україна	55000	57000	58500	67323	47000	1,43
Німеччина	309122	322655	32356	376325	82007	4,59
Франція	322655	313988	327174	387175	59453	6,51
Італія	205309	217482	223630	340122	57503	5,91
Великобри-танія	308168	295541	271504	300156	59542	5,04
Греція	32849	37088	40000	43217	10623	4,07
Іспанія	124667	141923	136732	142009	39921	3,56
Турція	202000	206900	202800	205863	67632	3,04
Чехія	33260	29480	28410	30121	10260	2,94
Польша	140800	83200	71300	84021	38577	2,18

Показали падіння й обсяги імпорту, продемонструвавши показник у 52,3% у порівнянні з 2013 роком (цей показник включає як готове взуття, так і його складові частини). Головна причина такого зниження – загальна несприятлива економічна ситуація в країні й різке падіння купівельної спроможності населення. Паралельно відбувалося скорочення й навіть закриття торгових мереж, що спеціалізуються на взутті. За даними виконавчого директора всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості “Укрлегпром” Тетяни Ізовіт, один з лідерів роздрібного продажу імпортного взуття мережа магазинів «Інтертоп» планує до кінця року зменшити кількість своїх магазинів з 200 до 60. Подібна ситуація спостерігається і в таких мережах, як «ЦентрОбувь» та Centro [2].

На сьогоднішній день найбільша кількість виробників взуття, наскільки це можливо оцінити, зосереджена у Львівській та Харківській областях. У Харківській – через клієнтоорієнтованість, там розташований один з найбільших ринків у країні «Барабашово», який є потужним осередком регіональної й міжрегіональної торгівлі. До однієї з головних проблем ринку належить майже повна відсутність власної сировини для виробництва взуття. Майже все – від шкіри до підошви й фурнітури – закуповується за кордоном. А якщо шкіра, наприклад, українського виробництва, то хімікати, які використовуються для її обробки, – імпортні [1]. Основними країнами-імпортерами сировини для взуття є Туреччина, Індія, Бразилія, Португалія, Аргентина (постачальники шкіри), Китай, Італія, Польща та Німеччина (комплектуючі). Всього 10% складових (наприклад, цвяхи і супінатори, які виробляють з української сировини) – місцеві, решта складових – імпорт.

За останні рік-півтора суттєво змінилися фактори, за якими український споживач вирішує, чи купляти нову пару взуття, а якщо купляти, то яку саме. По-перше, головним пріоритетом стала ціна, а не якість. Якщо раніше переважна більшість споживачів купували виключно шкіряне взуття, то тепер погоджуються й на інші матеріали, аби зекономити. По-друге, важливу роль став відігравати фактор патріотизму. Річ у тім, що основними постачальниками дешевого взуття (переважно зі штучних матеріалів) були російські бренди, такі, як «ЦентрОбувь», Centro, Kari. Проте з початком воєнної агресії з боку Росії купувати російське стало «не модно», мережа зазначених магазинів скоротилася, та й ціни на таке «демократичне» взуття зросли принаймні вдвічі, тож воно просто перестало бути справді дешевим.

Окрім того, українські виробники не виготовляють взуття зі штучних матеріалів. З одного боку, не звикли з ними працювати, з іншого – орієнтуються на смаки споживача. Проте вони поки ще не зважають на дві важливі обставини, які суттєво змінили смаки споживача за останній час: по-перше, покупці прагнуть дешевшої продукції; по-друге, все більша кількість людей відмовляються носити одяг і взуття з натуральної шкіри через етичні міркування. Тож, якщо виробники зважать на нові обставини, що змінюють галузь, і оновлені вимоги споживача, їм без надзвичайних зусиль вдасться завоювати  більшу частину ринку взуття.

Список використаних джерел:

1. Все про взуття. Ринок взуття [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cherevyk.com.ua/articles/article-30.

2. Огляд ринку. Вітчизняне взуття. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://msb.aval.ua/news/?id=24842