к.е.н. Столяр Л.Г., бакалавр Силюк І.С.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, Україна

Удосконалення бухгалтерського облІку фІнансових ІнвестицІй

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентоздатної продукції потребує значних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування.

У законі України «Про інвестиційну діяльність» під фінансовою інвестицією розглядають господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів [1].

Зокрема в бух. обліку є бухгалтерське визначення інвестицій. Відповідно до П(с)БО 12 фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [2].

В свою чергу потрібно згадати багатий попередній досвід з питання обліку і аналізу фінансових інвестицій вітчизняних вчених. Грідасов В.М. зазначав, що фінансові інвестиції - це будь-який інструмент, в який можна вкласти гроші, розраховуючи зберегти чи помножити величину доходу [3]. У свою чергу Сук Л.К. визначив фінансові інвестиції як інвестиції, які передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів [4]. Не менш цікавим було визначення вищезгаданого терміна Коваленком Ю. М. , котрий стверджував, що фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства [5].

Фінансові інвестиції потребують наявності досконалого та суттєвого обліку. Для удосконалення обліку фінансових інвестицій необхідно розробити комплексну систему, яка б ґрунтувалася на специфічних умовах економічного і політичного життя України. Особливості економічного розвитку, специфічні підходи до роздержавлення і приватизації, недосконалість ринкових механізмів та податкового законодавства, значний сектор тіньової економіки повинні бути враховані при побудові національної моделі обліку фінансових інвестицій. Найбільше проблем при цьому виникає при оцінці та обліку інвестицій [6].

В бухгалтерському обліку повинні розрізнятися як окремі об’єкти фінансові інвестиції, що утримуються для одержання прибутку, контролю та інших вигод, і активи, що придбані з метою подальшого продажу. Фінансові активи, що придбані і утримуються для подальшого продажу, хоч і віднесені за П(С)БО до інвестицій, повинні відображатися в обліку як товар [6].

Згадаймо, що відповідно до П(С)БО 12, облік фінансових інвестицій здійснюють методом участі в капіталі та методом собівартості [2]. Не зважаючи на обов’язковість, більшість інвесторів, які мають суттєвий вплив на об’єкти інвестування не застосовують в обліку метод участі в капіталі.

За міжнародними стандартами (МСФЗ 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства») у випадку повного контролю, крім обліку за методом участі в капіталі, може застосовуватися альтернативний підхід – облік за методом собівартості або переоціненої вартості [7].

Тому у вітчизняній практиці доцільно встановити кілька альтернативних варіантів обліку інвестицій у пов’язані сторони:

- базовий підхід, коли облік інвестицій у дочірні підприємства здійснюється за методом участі в капіталі;

- альтернативні варіанти – облік інвестицій проводиться за фактичною собівартістю вкладеного капіталу або переоціненою вартістю, яка б відповідала справедливій вартості об’єктів на ринку.

Як свідчить практика, інвестиційна діяльність у країнах з ринковою економікою дає підприємству суттєві доходи. Прибуток від участі в капіталі асоційованих, дочірніх підприємств, а також від операцій з цінними паперами, іншими фінансовими інструментами в багатьох з них перевищує доходи від основної, операційної діяльності [6].

Тому важливим є найбільш повне висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства. Оскiльки, саме підприємство є одним із ключових суб’єктів ринкової економіки.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. - №1560-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1560-12 .

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 N 91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/buh/psbo/12.htm .

3. Грідасов В.М. Інвестування: Навчальний посібник. / В.М. Грідасов, С.В. Кривченко, О.Є. Ісаєва. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://readbookz.com/pbooks/book-12/ua/chapter-765/ .

4. Сук Л.К. Фiнансовий облiк. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/8513-tema-3-oblk-fnansovih-nvestitsy.html .

5. Пересада А.А. Портфельне інвестування: Навч. посібник / А.А. Пересада, О.Г. Шевченко, Ю.М. Коваленко, С.В. Урванцева. - К.: КНЕУ, 2004. — 408 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/books/22305/ .

6. Крупка Я.Д. Облік інвестицій. Монографія. / Я.Д. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 302с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/765394/ .

7. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник. / – К.: Лібра, 2004. - 880 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx. com/file/368293/ .