Специфіка вокальної підготовки майбутнього вчителя музики.

Го Ічень, Осадча Т.В.

Проблема професійної підготовки вчителів музики у світі сучасної ситуації у культурі та освіті набуває все більшої актуальності. Досягнення нової якості освіти у вищій мірі залежить від професійного рівня вчителя музики, що обумовлює необхідність підвищення якості підготовки майбутніх фахівців. В силу специфіки професійної діяльності саме вчителю музики належить одна з провідних ролей у формуванні духовної культури підростаючого покоління. Урок музики в загальноосвітній школі на даному етапі є практично єдиним джерелом знань, одержуваних школярами в області музичного мистецтва.

Результативність освітнього та виховного процесу, успішне виконання завдань прилучення учнів до музичній культурі і творчості за допомогою співу,
має пряму залежність від рівня вокальної підготовки вчителя музики як важливої складової в системі професійної музично-педагогічної освіти.
Вокальна підготовка вчителя музики у конкретних умовах професійної діяльності має свою специфіку, обумовлену цілями та завданнями професійно-голосової діяльності. У число спеціальних знань, умінь і навичок, що сприяють підвищенню рівня вокальної підготовки вчителя музики і необхідних для роботи з дитячими голосами, повинні входити теоретичні, методичні, вокально-мовні і психологічні знання, вміння і навички. В даний час гостро стоїть проблема створення комплексної методики, що включає підготовку до основних аспектів голосової роботи вчителя музики як базової основи професійної діяльності.

Специфіка викладання предмета «Музика» в загальноосвітній школі пред'являє високі вимоги, як до якісних параметрів голосу, так і до здатності витримувати голосове навантаження без втрати голосових функцій. Спостереження за практичною діяльністю вчителів музики переконливо доводять, що більшість працюючих педагогів професійно і фізично не справляються з поставленими перед ними голосовими завданнями. В результаті функціональних розладів голосового апарату різко знижується рівень володіння голосом . Статистичні та медичні дослідження показують, що проблема порушення голосу у вчителів в останні роки набуває все більшого соціального значення. Так, поширеність захворювань голосового апарату викладачів за даними медичних джерел становить 65%. Сучасні дослідження виявили причини даної проблеми: недостатній теоретичний, методичний та практичний рівень підготовки фахівців до професійної голосової діяльності; недостатню розробленість питань мовної та вокально-педагогічної підготовки; високий відсоток голосових порушень і захворювань. Отже, в завдання вокальної підготовки вчителя музики необхідно включити і теоретичну, методичну, мовну та вокально-педагогічну підготовку.

Основною навчальною дисципліною, яка займається питаннями голосової підготовки студентів музичного факультету є дисципліна «Вокал». Специфіка цієї дисципліни зумовлена педагогічними завданнями вчителя музики (вивчення шкільного репертуару, виконання дитячих пісень під власний акомпанемент та ін.). Однак аналіз навчальної програми з дисципліни «Вокал» дозволяє стверджувати, що в основу вокальної підготовки студентів музичних факультетів покладено методику роботи зі співаками-виконавцями, відкориговану для роботи зі студентами педагогічних ВНЗ з орієнтацією на виконавську діяльність (спрощений репертуар, занижені вимоги до вокально-технічної майстерності, скорочений перелік навчальних дисциплін). Аналіз специфіки голосової діяльності вчителя музики виявляє її різноплановість, що включає вокальну, мовну, вокально-педагогічну та ін. види діяльності. Однак на сучасному етапі можна констатувати практично відсутність напрямку розвитку голосу щодо роботи у вокально-мовному і мовленнєвому режимах, виконання вокальної музики з використанням різних манер голосоутворення, підготовки до вокально-педагогічної діяльності та самостійної роботи з розвитку та охорони голосу. Постійний розвиток і охорона голосу є важливою умовою збереження його якісних характеристик і здоров'я, в той час як відсутність фундаментальної теоретичної і методичної
підготовки та рівень практичних вокально-педагогічних умінь і навичок студентів не дозволяє їм самостійно працювати над вдосконаленням і профілактикою здоров’я власного голосу.

Аналіз досліджень Л.Г.Арчажнікової, А.І.Щербакової та ін. (сутність кваліфікаційних характеристик і професіограми вчителя); Е.Б.Абдулліна, Ю.Б.Алиева та ін. (проблема підготовки студентів музичних факультетів
педагогічних ВНЗ до практичної діяльності); Т.П.Королевої, А.Ф.Назарова, П.М.Ніколаенко, Г.М.Ципіна та ін. (підготовка студентів-музикантів до виконавської практики); О.А.Апраксіной, А.Г.Менабені, Е.А.Серебрякової, Г.П.Стулової та ін. (професійна голосова підготовка студентів педагогічних ВНЗ) дозволив сформулювати значення поняття «професійна підготовка», стосовно вокальної діяльності майбутнього вчителя. Якість професійної діяльності залежить від того, яку підготовку проходив фахівець. Під терміном «підготовка» розуміється «сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, що дозволяють виконувати роботу в певній галузі діяльності»[2, 17]. Професійною підготовкою до голосової діяльності слід вважати таку підготовку, яка включає в себе оволодіння студентами комплексом знань, умінь і навичок, необхідних для успішної діяльності і професійної відповідності завданням і вимогам до голосової роботі вчителя музики, пов'язаних з процесами голосоутворення, виконавства, роботи з голосом.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що підготовка студентів до голосової діяльності з урахуванням сучасних вимог до професійно-голосової підготовці, має специфіку. Голосова діяльність як частина педагогічної діяльності має свій зміст. Під голосової діяльністю вчителя музики прийнято розуміти форму активної взаємодії вчителя з учнями, зміст якого становить: передача навчального матеріалу учням, розвиток співочого голосу і слуху учнів; формування та виховання загальної музичної культури засобами вокального мистецтва.

Мета голосової діяльності вчителя музики може бути визначена як прилучення учнів до музичної культури. Основне завдання якої - формування психічної установки на сприйняття музики і спів, розвиток інтересу до музичного мистецтва в учнів, активізація здібностей і творчого потенціалу, формування відповідних голосових умінь і навичок.

Зміст голосової діяльності вчителя музики складається з:
 - мовної складової і містить риси лекційної діяльності, метою якої є не тільки виклад навчального матеріалу, а й забезпечення виконання завдань навчання і виховання, захоплення учнів змістом за рахунок емоційного впливу. Тому до неї, крім загальнокультурних, висуваються і професійні, педагогічні вимоги. Забезпечує професійну педагогічну взаємодія вчителя з учнями культура і техніка мовлення педагога ( мається на увазі система технологічних прийомів дихання, голосоутворення, дикції та ін., доведених до автоматизму); - співочої складової - діяльність вчителя музики містить риси концертного виконання, мета якого розкриття художньо-образної сфери твору з урахуванням педагогічної спрямованісті. Основними вокально-голосові вміннями і навичками, необхідними для якісної і безпечної професійно-голосової діяльності є правильне звукоутворення, співоче дихання, артикуляція, вокально-слухові навички, навички вокального виконавства;
- вокально-педагогічна діяльність має на увазі демонстрацію вчителем вокальних прийомів з метою показу; управління процесом формування співочих навичок учнів. До вокально-педагогічних вмінь та навичок відносяться вміння і навички співвідносити роботу голосу з заданим еталоном; аналітично диференціювати й інтегрувати співочий процес; об'єднувати теоретичні та методичні знання з практичним вирішенням завдань організації співочого процесу; обґрунтовано і дохідливо пояснити і практично-дієво показати сенс поставленого завдання; вміння добирати репертуар, відповідний завданням навчання, інтересам і можливостям учнів. Недоліки в професійній голосової підготовці в будь-якому аспекті неминуче негативно позначаться на якості навчального процесу і на здоров'ї голосового апарату. Аналіз робіт дослідників з розвитку та охорони голосу переконливо доводить професійну необхідність розвитку голосу для роботи не тільки у вокальному, але і в мовному режимі. Особливо актуально рішення цього питання в системі підготовки вчителя музики, враховуючи різноплановість його голосової діяльності і подвоєнні (в порівнянні з педагогами інших спеціальностей) навантаження на голосовий апарат.

Під постановкою голосу прийнято розуміти вироблення міцних професійно-голосових навичок. У вокальному словнику ми знаходимо таке визначення: «Постановка голосу - процес розвитку в голосі якостей, необхідних для його професійного використання ... Поставлений голос має підвищену витривалість, красивий тембр, стійкість, велику силу і діапазон» [1, 51]. Теорія і практика постановки голосу показують, що голос у людини, що має слабкі вокальні дані (або не має природних вокальних даних), може бути вдосконалений. Виявлення і розвиток голосу з незначними природними даними - це знаходження вірного узгодження роботи всіх частин голосового апарату, розвиток сили, спритності та координації роботи м'язів.

Особлива роль в цьому процесі відводиться індивідуально розробленим програмам, які враховують конкретні умови, фізіологічні та психологічні дані і специфіку голосової діяльності майбутніх вчителів музики.

В аспекті нашої проблеми під охороною голосу мається на увазі такий рівень спеціальних професійних знань, умінь і навичок, який: забезпечить самостійне дотримання правил гігієни голосу в процесі голосової діяльності, знизивши до мінімуму ризик голосових порушень. Отже, сенс підготовки вчителів музики до професійно-голосової діяльності полягає в:

- розкритті їх вокальних здібностей;

- вихованні співочих і мовних голосів, вокально-виконавської і вокально-педагогічної підготовки на основі теоретичних, методичних, вокальних і методико-практичних умінь, навичок і розвиненого вокального слуху; - формуванні вмінь і навичок самоконтролю і корекції голосової діяльності; - формуванні знань, умінь і навичок охорони, профілактики та розвитку вокального і мовного голосу з метою забезпечення безпеки професійної голосової діяльності. Аналіз рекомендацій по охороні голосу для осіб вокальних, мовних і вокально-мовних професій, суттєвої різниці не виявив.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

 - специфіка вокальної підготовки вчителя музики обумовлена
багатоаспектністю його діяльності, педагогічною спрямованістю, мобільністю зміни режимів роботи голосу і високими голосовими навантаженнями. На підставі виявленої специфіки вокальну майстерність вчителя музики можна
визначити як функціонуючу систему знань, умінь і навичок, яка забезпечує рішення виконавських і педагогічних завдань;

- процес вокальної підготовки в класі сольного співу повинен припускати підготовку майбутнього вчителя музики до всіх аспектів професійно-голосової діяльності, бути адекватним їй по меті і завданням;

- специфіка вокальної підготовки майбутнього вчителя музики потребує її побудови на принципах поєднання різних форм навчання; єдності методів навчання; взаємозв'язку і взаємозумовленості теоретичної, методичної і практичної підготовки; поєднанні вузькоспеціальних і загально знань, умінь, навичок.
Подальшої областю дослідження може бути визначення педагогічного інструментарію для вокальної підготовки майбутнього вчителя музики.
                                                        Література:
1.Кочнева І., Яковлєва А.С. Вокальний словник. - Л .: Музика, 1986. с.51.

2.Салаватова С.С. Інтенсифікація підготовки вчителя в педвузі на основі зближення навчальної дисципліни та майбутньої професійної діяльності. Дисс. канд. пед. наук. - Казань, 1991.- с.17.