Педагогічні науки/2.Проблеми підготовки спеціалістів

Тарасенко А.І., Мосієнко Г.М.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

РОЛЬ І МІСЦЕ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ІНЖЕНЕРА-МЕХАНІКА

Головне місце в підготовці інженера певного профілю займає спеціалізація. Та все ж багато проблем, з якими доводиться мати справу інженеру на практиці, потребують від нього знань других областей інженерної діяльності. Будь-який виробничий процес є багатогранний і потребує від інженера-механіка, інженера-хіміка знань інженера-електрика, а можливо будівельника або технолога. Інженерам різних профілів досить часто доводиться співпрацювати з спеціалістами інших професій. Тому студентам необхідно прослухати також ряд інженерних дисциплін, які безпосередньо не стосуються їх спеціальності. Ось чому механіки вивчають основи електротехніки [1].

У сучасних умовах застосування нових технологій, нової елементної бази, широкого застосування комп'ютерів і цифрової техніки в різних галузях виробництва виводить на одне з провідних місць проблему формування міцної електротехнічної підготовки інженерів навіть неелектротехнічних спеціальностей.

Все це ще раз переконує в тому, що в якій би сфері не працював сьогоднішній спеціаліст – будь то машинобудування, електрозварювання або хімічні технології – він не зможе бути на передньому краї близької йому області науки і техніки, якщо не оволодіє основами електротехнічних знань.

Наприклад, інженер-механік повинен добре знати властивості і особливості різних електротехнічних і електронних пристроїв для використання їх при дослідженні, проектуванні, конструюванні і особливо, при експлуатації того обладнання, з яким пов’язана його професійна діяльність.

Найважливішим джерелом інформації, в якому відображені особливості професійної діяльності спеціаліста будь-якого профілю є професіограма.

Особливості формування професійних якостей майбутніх інженерів різних напрямків підготовки завжди були в центрі уваги теорії та практики педагогіки. Роботи багатьох вчених були присвячені питанням процесу формування та розвитку професійних якостей майбутніх інженерів. Дослідження В.О. Казакова, В.А. Ядова стосуються інженерів-конструкторів, роботи В.Ф. Бессараба, Е.Ф. Зеєра, В.Г. Кунтиш, Г.М. Неустроєва – інженерів-педагогів, роботи А.Ф. Шияна, В.О. Якуніна - інженерів-судноводіїв.

Визначення професійно значущих якостей майбутніх інженерів машинобудівників відображено в професіограмі фахівця напрямку підготовки «інженерна-механіка», на основі якої сконструйована структурно-функціональна модель діяльності інженера-механіка [2].

Кожний вид професійної діяльності висуває людині свої вимоги.

Згідно з класифікатором професій України (ДК 003:2010) інженери-механіки, які найчастіше зустрічаються на виробництві, це:

- інженер з інструменту;

- інженер з комплектації устаткування;

- інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів;

- інженер з механізації трудомістких процесів.

Інженер-механік повинен: знати стан і перспективи розвитку техніки і технології в своїй галузі та в суміжних галузях; володіти сучасними методами оцінки праці, сучасними методами проектування; мати ясну уяву про предмет наукової методології, задачі даної галузі, методи прогнозування і розвитку техніки; бути знайомим з основами організації виробництва, праці і управління, з економікою галузі; вміти розбиратися в питаннях охорони праці і техніки безпеки, управляти оргтехнікою і вимірювальною технікою [1].

Поле професійної діяльності інженера-механіка обумовлене його посадовими обов’язками, серед яких можна виділити найбільш вагомі:

- організація роботи з раціональної експлуатації, технічному обслуговуванню, ремонту і модернізації механічного обладнання, машин, пристроїв та апаратів, автоматичних ліній і систем комплексної механізації та автоматизації;

- участь в розробці технічних завдань та заходів на реконструкцію діючих та створення нових пристроїв, конструкцій, обладнання;

- участь в прийомі, налагодженні, випробуваннях, установлення нового обладнання, в впровадженні засобів механізації трудомістких робіт.

Для виконання посадових обов’язків інженеру-механіку в своїй майбутній професійній діяльності необхідно засвоїти відповідну систему вмінь.

Нижче приведені ті вміння, які прямо або опосередковано зв’язані з електротехнічною складовою професійної діяльності інженера-механіка і базуються на якісній електротехнічній підготовці інженерів машинобудівного профілю:

- уміння визначати режими роботи електротехнічного обладнання й систем електропостачання;

- уміння конструювати приводи машин;

- уміння створювати комп’ютерні моделі оптимізації параметрів при розробці виробів;

- уміння забезпечувати оптимальний режим роботи обладнання.

Огляд основних професійних обов’язків інженера-механіка показує, що серед них важливе місце займають обслуговування, експлуатація, модернізація, ремонт промислового обладнання, до складу якого, як правило, входять різноманітні електротехнічні пристрої. А функціонування автоматичних ліній і систем комплексної механізації та автоматизації взагалі неможливе без широкого застосування електротехнічного обладнання.

Література:

1. Крик Э. Введение в инженерное дело. Пер. с англ. / Э. Крик. -М., «Энергия», 1970.- 176 с.

2. Гладишева О.В. Професіограма фахівця інженера-механіка [Электронный ресурс] / О.В. Гладишева. – Режим доступа: http://www.rusnauka.com/PNR_2006/Pedagogica/2_ gladisheva%20o.v..doc.htm.